Справа № 344/11599/21
Провадження № 22-ц/4808/1621/21
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Василишин Л.В.
25 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В.
суддів: Горейко М.Д., Фединяка В.Д.,
секретаря Капущак С.В.
за участі апелянта ОСОБА_1 ,
представника апелянта адвоката Мадриги О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду в складі Домбровської Г.В., ухвалене 16 вересня 2021 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 23 вересня 2021 року в справі за позовомОСОБА_1 до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У липні 2021року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Мадрига О.С., звернулась у суд із позовом до ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 працює у відповідача на посаді менеджера систем якості. Всупереч норм статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці» з травня 2021 року підприємство не виплачує позивачці заробітну плату, що підтверджується довідкою про заборгованість. У зв'язку із порушенням ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» трудового законодавства 01 липня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням з 15 липня 2021 року. Однак, ні вдень звільнення, ні на час подання позову позивачці не видано копію наказу про звільнення, не внесено належні записи про звільнення до трудової книжки та не здійснено виплату всіх сум, що належать її від підприємства. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 , з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 60 533,63 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 307,93 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 800,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З ОСОБА_1 на користь держави стягнуто 500,00 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до довідки про заборгованість від 15 липня 2021 року нарахований та невиплачений борг підприємства по заробітній платі становить 30 800,00 грн, що не спростовано відповідачем. А тому позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтована. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні докази щодо звільнення позивачки з роботи. Будь-яких позовних вимог з цього приводу позивачем не пред'явлено. У зв'язку з цим, місцевий суд не вбачав підстав для стягнення з ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» суми за невикористані відпустки та суми середнього заробітку згідно статті 117 КЗпП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що небажання відповідача виплачувати їй заробітну плату та видати розпорядження (наказ) про звільнення не може бути перешкодою для задоволення її права на звільнення з роботи, отримання компенсації за невикористану відпустку та права на отримання середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку. При цьому, в своєму позові вона зазначила, що відповідач в порушення статті 47 КЗпП України не видав наказу про її звільнення.
ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» відзиву на апеляційну скаргу не подано.
У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник адвокат Мадрига О.С. апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів.
Представник ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» не з'явився будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в його відсутності не встановлено.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З огляду на зміст апеляційної скарги та її прохальну частину рішення місцевого суду переглядається в апеляційному порядку лише в частині позовних вимог про відмови у стягненні компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 20 жовтня 2014 року перебуває у трудових відносинах з ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто», де працює на посаді менеджера системи якості.
За змістом довідки про заборгованість станом на 15 липня 2021 року нарахований борг підприємства складав 60 533,63 грн, з них: 30 800,00 грн - заробітна плата та 29 733,63 грн компенсація за невикористану відпустку.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.
Згідно зстаттею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно 01 липня 2021 року ОСОБА_1 написала на ім'я керівника ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто» заяву про звільнення її з 15 липня 2021 року із займаної посади за власним бажанням.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що 15 липня 2021 року чи в інший день позивачку звільнено з роботи і в роботодавця виник обов'язок щодо виплати всіх належних при звільненні сум.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення сум компенсації за невикористані відпустки та сум середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки не встановлено факту її звільнення з ПП «Науково-виробнича фірма «Елітфіто», як підстава для виплати зазначених сум.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач у порушення вимог трудового законодавства не видав наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи не спростовують висновку місцевого суду, так як звертаючись із вказаним позовом позивачка не заявляла окремих вимог про зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення.
Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, колегія суддів зауважує, що в разі порушення права щодо відмови відповідача звільнити за власним бажанням, позивачка не позбавлена можливості на звернення до суду із відповідним позовом.
Разом з тим, вимоги про виплату грошової компенсації за невикористані відпустки та стягнення у зв'язку з цим, середнього заробітку підлягають вирішенню у випадку непроведення такого розрахунку при звільненні. Доказів про інший характер неотриманої компенсації за невикористану відпустку під час роботи позивач не представила.
Наявна в матеріалах справи заява представника відповідача про визнання позову на яку посилається апелянт, розцінюється судом критично, оскільки така суперечить фактичним обставинам у справі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 вересня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач Л.В. Василишин
Судді М.Д. Горейко
В.Д. Фединяк