Справа № 1-144/2010
Провадження № 11-кп/4808/481/21
Категорія ст. 539 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1 .
Суддя-доповідач ОСОБА_2
29 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря с/з ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
представника заявника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою ( далі АС) ОСОБА_8 , який представляє інтереси ОСОБА_9 , на ухвалу Снятинського районного суду від 20 жовтня 2021 року про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку Снятинського районного суду від 28 грудня 2010 року про засудження ОСОБА_10 , в частині цивільного позову,-
Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 , який представляє інтереси ОСОБА_9 про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку Снятинського районного суду від 28 грудня 2010 року про засудження ОСОБА_10 , в частині цивільного позову.
Своє рішення суддя про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_8 , який представляє інтереси заявниці, мотивував тим, що ОСОБА_9 не є особою, яка може звертатися у суд із клопотаннями щодо вирішення питань, які виникають під час та після виконання вироку та обрала неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Не погодившись з ухвалою Снятинського районного суду від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_8 , який представляє інтереси ОСОБА_9 подав АС, в якій вважає дану ухвалу незаконною.
Зазначає, що вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28.12.2010 року було засуджено ОСОБА_10 за ч.1 ст.222, ч.3 ст.358, ч.1 ст.190 КК до покарання у виді двох місяців арешту з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю два роки. При цьому, було задоволено цивільний позов ПАТ «Укрсиббанк» та ЗАТ КБ «ПриватБанк» та із ОСОБА_10 в користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 219212 грн. 83 коп., та в користь ПАТ «Укрсиббанк» стягнуто 30005грн. 39коп. Однак у даному вироку не вирішено питання щодо кредитно-заставного договору, на підставі якого засудженим в ПАТ «Укрсиббанк» отримані кошти в сумі 150560,00 грн. на придбання автомобіля, та в подальшому ці кошти було реалізовано, а саме ОСОБА_10 на придбання автомобіля «Mitsubishi Galant», на який 27.04.2007 році було накладено обтяження. В подальшому при виконанні вироку від 28.12.2010 року в частині цивільного позову зазначений автомобіль було відібрано у ОСОБА_10 в частині стягнення із засудженого збитків. Заявник зазначає, що вказаний автомобіль ПАТ «Укрсиббанк» продав спочатку особі на прізвище ОСОБА_11 , а той в свою чергу 27.01.2017 році продав ОСОБА_9 , при цьому на цей день обтяжень на вказаний автомобіль у Реєстрі обтяжень рухомого майна не існувало. В подальшому ОСОБА_9 вирішила реалізувати своє право, однак нею було встановлено, що на вказаний автомобіль накладено обтяження з приводу виконання вироку Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28.12.2010 року.
Просить суд скасувати ухалу від 20 жовтян 2021 року та прийняти нову ухвалу про визнання кредитно-заставного договору №11149831000 від 27 квітня 2007 року між ОСОБА_10 та ПАТ «Укрсиббанк» таким, що не підлягає виконанню із-за його нікчемності, в основі чого злочин, за вчинення якого шкода потерпілому ПАТ «Укрсиббанк» відшкодована повністю.
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_8 , який підтримав АС, просить її задовольнити; пояснення прокурора, який заперчив АС; обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що АС не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, судом першої інстанції дотримано цих вимог.
Положення ст.7 КПК визначають, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Розділом VIIІ КПК України регламентовано процесуальний порядок виконання судових рішень.
Відповідно до норм ч.1 ст.537 КПК , під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати ряд питань, які вирішуються під час виконання вироків, у тому числі й питання про інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 539 КПК , питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
Таким чином, кримінальним процесуальним законом чітко регламентований та визначений перелік осіб, які можуть звертатися у суд із клопотаннями щодо вирішення питань, які виникають під час та після виконання вироку. Однак ОСОБА_9 не відноситься до учасників даного кримінального процесу.
Системний аналіз зазначених вище норм кримінального процесуального закону дозволяє зробити висновок про те, що в порядку, передбаченому ст. 539 КПК , суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть за собою погіршення становища засудженого.
В зазначеному порядку не можуть розглядатись питання, які стосуються суті вироку, в тому числі прогалин чи недоліків вироку частині цивільного позову, оскільки відповідно до вимог ст. 124 Конституції України та ст. 533 КПК , судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Виходячи з того, що в клопотанні ОСОБА_8 мова йде не про питання, яке може бути вирішене судом під час виконання вироку, а фактично про перегляд судового рішення в частині цивільного позову, воно не може бути задоволене, позаяк, незважаючи на доводи наведені в АС, це питання знаходиться поза межами повноважень, якими наділений суд на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
За захистом своїх прав скаржник та його представник вправі звертатись до судів адміністративної чи цивільної юрисдикції, позаяк такі питання не входять до компетенції кримінального судочинства, в тому числі при виконанні судових рішень.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення АС ОСОБА_8 , який представляє інтереси ОСОБА_9 .
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419,539 КПК колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , який представляє інтереси ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Снятинського районного суду від 20 жовтня 2021 року про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку Снятинського районного суду від 28 грудня 2010 року про засудження ОСОБА_10 , в частині цивільного позову- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_5
ОСОБА_4