Справа № 643/17145/21
Провадження № 3/643/4406/21
30.11.2021 м.Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
23.09.2021 року о 08 год. 20 хв. у м. Харкові на перехресті нерівнозначних доріг, вул. Івана Камишева та вул. Академіка Павлова, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на другорядній дорозі, здійснюючи поворот ліворуч не надав дорогу мотоциклу «Lifan Lf 200-10В», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався на головній дорозі. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
ІI. Заяви та клопотання учасників судового процесу.
Під час судового розгляду справи стороною потерпілого було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою від 19.10.2021 року означене клопотання було задоволено.
Крім того, під час судового розгляду справи стороною захисту було заявлено клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що пояснення учасників ДТП містять різні відомості щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, фотографія розташування транспортних засобів в момент зіткнення не співпадає зі схемою місця ДТП, що суттєво впливає на оцінку дій водіїв.
Розглянувши означене клопотання, протокольною ухвалою від 30.11.2021 суд відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 273 Кодексу України про адміністративні правопорушення експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.
У даній конкретній справі, з урахуванням зібраних доказів та пояснень сторін, суд вважає, що необхідності в призначенні автотехнічної експертизи немає, оскільки матеріали справи надають можливість встановити дійсні обставини справи, оцінити їх у співвідношенні з поясненнями сторін та зробити відповідний висновок про наявність чи відсутність у діях учасників ДТП складу правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може здійснити суд із призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Згідно з приписами статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є держава Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Крім того, суду слід виходити з того, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ІІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 23.09.2021 року о 08 год. 20 хв. він їхав на автомобілі «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Івана Камишева у м. Харкові та збирався повернути на вул. Академіка Павлова. Перед виконанням маневру зупинився. Подивився праворуч та побачив, що горить червоне світло світлофора, машини стояли. Потім подивився ліворуч та побачив як по вул. Академіка Павлова їхали два автомобілі, один з яких повернув на вул. Івана Камишева, а інший поїхав прямо. Оскільки по вул. Академіка Павлова більше ніхто не їхав він почав рух та трапилося ДТП. Водія, який їхав на мотоциклі «Lifan Lf 200-10В», реєстраційний номер НОМЕР_2 , він не бачив, оскільки останнього не було видно через інші автомобілі.
Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 23.09.2021 року о 08 год. 20 хв. він їхав на мотоциклі «Lifan Lf 200-10В», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Академіка Павлова у м. Харкові у крайній лівій смузі зі швидкістю 40-50 км/г, при цьому траєкторію свого руху він не змінював. Перед ним їхали два автомобілі, один з яких повернув на вул. Івана Камишева, а іншій продовжив рух по вул. Академіка Павлова. Він бачив, що автомобіль «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , хотів повернути з вул. Івана Камишева на вул. Академіка Павлова, та оскільки автомобіль стояв, швидкості він не збавляв, та коли до нього залишалося 3-5 метрів, автомобіль «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , різко почав рух та сталося ДТП.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що 23.09.2021 року вона разом із чоловіком їхала на мотоциклі на роботу. Їхали вони по вул. Академіка Павлова у м. Харкові у бік метро «Барабашово», перед ними їхали два автомобілі, вона бачила, що по вул. Івана Камишева є затори, автомобілі бажали повернути на вул. Академіка Павлова та пропускали автомобілі, які рухалися по вул. Академіка Павлова, як раптом вона почула удар та сталося ДТП.
ІV. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 16.11. Правил дорожнього руху на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
V. Оцінка суду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 524154 від 23.09.2021, схемою місяця ДТП від 23.09.2021, поясненнями потерпілого ОСОБА_3 , показаннями свідка ОСОБА_2 .
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
При цьому, суд зазначає, що обставини ДТП, викладені ОСОБА_1 у первинних письмових поясненнях, клопотанні про призначення судової експертизи різняться з його поясненнями, які він надавав у судовому засіданні.
Посилання ОСОБА_1 на те, що його автомобіль «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вже повністю завершив поворот ліворуч з другорядної дороги по вул. Івана Камишева і знаходився на головній дорозі по вул. Академіка Павлова, суд до уваги не приймає, оскільки означене не узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме з поясненнями як самого ОСОБА_1 , який пояснив, що не побачив мотоцикл «Lifan Lf 200-10В», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по вул. Академіка Павлова та почав маневр «поворот ліворуч», так і поясненням потерпілого та свідка.
Доводи ОСОБА_1 про те, що схема ДТП від 23.09.2021 року складена з суттєвими недоліками, суд до уваги не приймає, оскільки вказану схему ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень.
Наданий ОСОБА_1 скрін-шот ДТП не спростовує висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 , не визнаючи своє вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посилається на відеозапис. Проте даний доказ суду не надав, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості оглянути та надати оцінку означеному доказу.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.
VІ. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, керуючись вимогами ст. ст. 33-35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
VІІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 124, 251, 283-285 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Н.В. Новіченко