Справа №621/3614/21
Пр. 3/621/512/21
Постанова
01 грудня 2021 року м. Зміїв
Суддя Зміївського районного суду Харківської області Бібік О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВП № 2 Чугуївського РУП ГУ НП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Зміїв Харківської області, громадянки України, працює ФОП ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягалася,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 706500 від 20.09.2021 ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення за наступних обставин: 20.09.2021 о 19 год 00 хв ФОП ОСОБА_1 здійснювала провадження господарської діяльності без відповідної реєстрації, як суб'єкта господарювання та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.164 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), передбачена адміністративна відповідальність накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
В протоколі серії ВАБ № 706500 від 20.09.2021, вказано, що ОСОБА_1 здійснювала певну господарську діяльність без державної реєстрації.
Згідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
В протоколі серії ВАБ № 706500 від 20.09.2021 зазначено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, та одночасно вказано, що вона здійснювала підприємницьку діяльність без державної реєстрації. Вказані факти є взаємовиключними. Також не зазначено, яким саме видом господарської діяльності вона займалася, що підлягає ліцензуванню, а зазначено тільки «певним». Вказана категорія є недоведеним фактом, а припущенням.
Згідно ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч.3 ст.14 ГК України, відносини, пов'язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.
Вимога норми відсилає до спеціального закону, який визначає конкретний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
ЄСПЛ в своїх прецедентних рішеннях зазначає, що практичність та ефективність гарантій при тлумаченні та застосуванні положень Конвенції стосується і права, закріпленого в статті 6 пункту 2 Конвенції: презумпції невинуватості (див. справи «Allen проти Сполученого Королівства», рішення від 12.07. 2013 року п. п. 92-93, «Allenet de Ribemont проти Франції», рішення від 10.02.1995 року, п. 35).
Презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія, в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги щодо, зокрема, тягаря доведення, правових презумпцій факту і права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09 червня 2011 року, заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому ЄСПЛ робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням положень, викладених у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) де Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Враховуючи наведене, суд немає реальної можливості дати оцінку неналежно та неповно зібраним доказам щодо обставин справи, які є істотними для вирішення адміністративних матеріалів.
Без усунення зазначених недоліків неможливо виконати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо прав особи, яка притягається до відповідальності, а також статей 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Верховним Судом України визнано правильну практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимогстатті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідному правоохоронному органу для належного дооформлення (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14).
Усунути зазначену неповноту і неправильність, допущенні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення у судовому засіданні неможливо, тому матеріал підлягає поверненню для належного оформлення.
Керуючись ст. ст. 245, 256, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення повернути ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: