Справа № 638/8943/21
Провадження № 2/638/4597/21
Іменем України
30 листопада 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Котельникової А.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання малолітньої дитини та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,
У червні 2021 року позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання малолітньої дитини та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,в обґрунтування якого вказала, що з 06 липня 2019 року по 16 листопада 2020 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2021 року визначено разом з позивачкою. Після припинення шлюбних відносин між сторонами було досягнуто згоди щодо утримання дитини, але у травні 2021 року відповідач повідомив, що більше на буде допомагати позивачці утримувати дитину. На час звернення до суду з позовом відповідач свого обов'язку щодо утримання дитини не виконує, добровільно аліменти не сплачує. Позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років та отримує допомогу в розмірі 860 грн щомісячно, інших доходів не має. Також, позивачка зазначила, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та працює директором на підприємстві, отримує постійний заробіток.
Позивачка посилається на те, шо дитина має певні вади здоров'я, що потребує додаткових витрат на підтримання її фізичного стану на належному рівні.
Додатково позивачка зазначає, що оскільки вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років і фактично не працює, тому вона також потребує матеріального утримання.
Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 15000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн щомісячно; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначив, що позивачка не долучила до позовної заяви товарні чеки та квитанції, які б підтверджували необхідність додаткових витрат на лікування, витрат на спеціальний медичний догляд тощо.
Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, то у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він має фінансову можливість для надання матеріальної допомоги позивачці, а тому заявлена позивачем сума аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років є недоведеною та необгрунтованою.
Також відповідач вказує на те, що твердження позивачки про те, що він сплачував 20000 грн щомісячно є безпідставним, не підтвердженим належними доказами. Крім того, позивачка не надала доказів, які б свідчили про можливість відповідача сплачувати аліменти на дитину у заявленому розмірі. Розмір аліментів є необгрунтовано великим, не враховує реального матеріального становища відповідача.
У відзиві не позовну заяву відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково, визначивши розмір аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в решті позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні предсавник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовільнити.
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги визнав частково, просив стягнути аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені обставини про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06 липня 2019 року по 16 листопада 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року (а.с. 13).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 серпня 2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 11).
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачкою, про що свідчить копія рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова (а.с. 14).
ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 17 січня 2020 року по 08 серпня 2022 року, що підтверджується копією довідки Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 19 травня 2021 року № 21/02/к (а.с. 17).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління соціального захисту населення і отримує допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 , 2019 року народження, у розмірі 860 грн, про що свідчить копія довідки Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 19 травня 2021 року № 440 (а.с. 18).
Згідно копії листа КНП «Міська дитяча поліклініка № 14» ХМР від 31 травня 2021 року № 169/1/0/549-20 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в КНП «Міська дитяча поліклініка № 14» ХМР з 24 грудня 2019 року, у зв'язку з важким станом здоров'я отримував лікування у КНП «Міський перинатальний центр» ХМР з діагнозом: перинатальне гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, вторинна кардіоміопатія, неонатальна жовтяниця, гемангіома області підборіддя праворуч, внутрішньоутробна пневмонія, недоношеність; знаходиться під диспансерним спостереженням у фахівців поліклініки (лікарів: невролога, ортопеда-травматолога, кардіолога, офтальмолога) з приводу: перинатального гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, ретинопатії, плосковальгусної деформації стоп, вторинної кардіоміопатії, відкритого овального вікна, відкритої артеріальної протоки, гемангіоми підборіддя. В подальшому дитини потребує періодичних медичних обстежень, спостереження лікарів спеціалістів, курси реабілітації (масаж, ЛФК, фізіотерапія, ортопедичне взуття, заняття в центрі раннього розвитку, заняття з логопедом) (а.с. 19).
У зв'язку із зазначеними вище діагнозами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом лікарів, йому призначене лікування та заходи реабілітації, про що свідчать копії консультаційних висновків спеціалістів, виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 є фізичною особою-підпиємцем, про що свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 51).
Згідно копії довідки ФОП ОСОБА_2 № 02/07/21 від 02 липня 2021 року у період з 01 січня 2021 року по 01 липня 2021 року за виконані роботи (послуги) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав дохід на суму 595308,18 грн, з яких витрати - 585205,88 грн, чистий дохід - 10102,30 грн (а.с. 51 об.).
Відповідно до копії довідки ПП «Промтранссоюз» № 02/07 від 02 липня 2021 року ОСОБА_2 займає посаду директора даного підприємства та його дохід за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року склав 50598,17 грн (а.с. 52).
Згідно копії довідки ТОВ «Євротранспоставка» № 1 від 05 липня 2021 року ОСОБА_2 працює в товаристві на посаді директора та його дохід за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року склав 0,00 грн (а.с. 52 об.).
Із листа Головного управління ДПС у Харківській області від 25 листопада 2021 року вбачається, що відповідач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець, згідно з податковою декларацією єдиного податку обсяг доходу відповідача за 2020 рік склав 2161609,38 грн, за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року - 595308,18 грн.
Із відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України про суми виплачених доходів від 23 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 отримував дохід від різних юридичних осіб.
Із листа територіального сервісного центру № 6341 (на правах відділу, м. Харків) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області Головного сервісного центру МВС від 23 вересня 2021 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_2 зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль KIA SPORTAG, вантажний автомобіль RENAULT MAGNUM 480, вантажний автомобіль DAF FT XF 105.510.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України передбачено, що при вирішенні будь - яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положення ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачають, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов'язку утримувати дітей.
З урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства щодо обов'язку обох батьків брати участь в утриманні своїх дітей до їх повноліття, якому кореспондує право дитини на належний рівень життя, достатній для її соціального розвитку, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач працює та має дохід.
Проте, позивачем не надано суду доказів того, що відповідач має можливість з урахуванням свого матеріального становища сплачувати аліменти на утримання сина у зазначеному позивачем розмірі.
Із наданої копії виписки по банківській картці ОСОБА_1 від 03 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 перераховував кошти у серпні 2020 року у розмірі 15075 грн, у вересні 2020 року - у розмірі 6985 грн, у жовтні 2020 року - у розмірі - 5930 грн, у листопаді 2020 року - у розмірі 9147 грн, у грудні 2020 року - у розмірі - 7638 грн, у лютому 2021 року - у розмірі 7327 грн, у березні 2021 року - у розмірі 11459 грн, у квітні 2021 року - у розмірі 10090 грн, у травні 2021 року - у розмірі 8850 грн.
Отже, розмір наданої відповідачем позивачу матеріальної допомоги на утримання дитини у зазначений період був мінливий.
Також, судом встановлено, що дохід відповідача є нестабільним.
Посилання позивачки на те, що дані, які зазначені в довідках щодо доходу відповідача, є неспівмірними з витратами, які несе відповідач, тобто у відповідача наявні інші доходи, не пов'язані із отриманням заробітної плати за основним місцем роботи, не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження цих обставин позивачкою не надано будь-яких належних та допустимих доказами, як це передбачено ст. 81 ЦПК України і є процесуальним обов'язком, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Додані позивачем фотознімки із соцмереж на підтвердження обставин того, що відповідач по декілька разів на рік відпочиває за кордоном, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами обставин того, чи витрачав відповідач та в якому розмірі кошти на подорож за кордон, відповідно ж до положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З цих підстав не заслуговує на увагу посилання позивача на те, що відповідач здає в оренду належні йому вантажні автомобілі, з чого також отримує дохід.
Як зазначалось вище, у відзиві на позовну заяву відповідач частково визнав позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини.
При цьому, вимога відповідача про визначення аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частки від доходу не підлягає задоволенню, оскільки суд визначає розмір аліментів чи у частці від доходу (заробітку), чи у твердій грошовій сумі у відповідності до вимог статей 183, 184 СК України лише за заявою одержувача аліментів, а із позовної заяви вбачається, що позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина саме в твердій грошовій сумі, а не в частці від доходу, а у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини суд враховує те, що відповідачем не надано доказів того, що він має на утриманні інших дітей, непрацездатних членів сім'ї, він працює та отримує дохід, що свідчить про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, виходячи із принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , 2019 року народження, у розмірі 8000 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, суд виходить з наступного.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про існування особливих обставин, зумовлених хворобою малолітнього ОСОБА_3 , які є підставою для застосування положень статті 185 СК України.
На підтвердження додаткових витрат на дитину позивачкою надані копії консультаційних висновків спеціалістів, виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , копії квитанцій витрат на лікування за серпень-вересень 2021 року.
Посилання позивачки та надані докази витрат на харчування дитини, на одяг та взуття, як на додаткові витрати на дитину, суд відхиляє, оскільки такі витрати не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, а охоплюються аліментами на утримання дитини.
На підставі оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, враховуючи, що обстеження та лікування дитини, які оплачені позивачкою, проведені з урахуванням рекомендації лікарів та обумовлені необхідність їх проведення, що підтверджується належними та допустимим доказами, суд дійшов висновку про доведеність позивачкою заявлених нею позовних вимог в цій частині, тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 3000 грн щомісячно.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку, суд виходить з наступного.
Стаття 84 ч. 2 Сімейного кодексу України передбачає, що дружина, з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач доказів того, що він зовсім не має можливості надавати позивачці допомогу на її утримання до досягнення дитиною трьох років, не надав. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач працює та отримує дохід.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 статті 76 ЦПК України).
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, незважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивачкою не надано суду доказів того, що відповідач має можливість з урахуванням свого матеріального становища сплачувати аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьох років у зазначеному позивачкою розмірі.
Проаналізувавши зазначені вище обставини у їх сукупності суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти в розмірі 1500 грн, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Згідно з ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З наданих представником позивача доказів встановлено, що 03 вересня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено Договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4.3 Договору за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленостей сторін.
Із копії ордеру серії ХВ № 000093 від 03 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_5 представляє інтереси ОСОБА_4 у Дзержинському районному суді м. Харкова під час розгляду справи № 638/8943/21.
Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги від 03 вересня 2021 року адвокат виконав наступні роботи: усна попередня консультація клієнта без вивчення документів (1 година) вартістю 1200 грн, усна консультація, укладення договору про надання правової допомоги від 03 вересня 2021 року, вивчення документів, що надані клієнтом, обговорення правової позиції (2 години) вартістю 3000 грн, виїзд до Дзержинського районного суду м. Харкова для ознайомлення з матеріалами цивільної справи, фотографування документів, їх роздрукування (2 години) вартістю 3000 грн, підготовка відповіді на відзив, формування позиції, обгрунтування та викладення в письмовому вигляді (2 години) вартістю 6000 грн, фактичні витрати вартістю 180 грн, виїзд до Дзержинського районного суду м. Харкова для подачі відповіді на відзив з додатками (1 година) вартістю 1500 грн, підготовка заяви про витребування доказів (1 година) вартістю 1500 грн, участь у судовому засіданні 09 вересня 2021 року (2 години) вартістю 3000 грн, виїзд до Дзержинського районного суду м. Харкова для отримання ухвал та їх направлення (1 година) вартістю 1710 грн, вивчення додаткових документів, наданих клієнтом, копіювання, друкування, підготовка заяви про долучення додаткових доказів (1 година) вартістю 1500 грн, виїзд до Дзержинського районного суду м. Харкова у судове засідання 06 жовтня 20221 року (2 години) вартістю 3000 грн, виїзд в судове засідання (2 години) вартістю 3000 грн, всього 28590 грн.
Згідно товарних чеків від 15 жовтня 2021 року ОСОБА_4 сплатила адвокату Андерс Валентині Миколаївні 800 грн за поштові та копіювальні витрати та 7600 грн - за надання правової допомоги за договором від 03 вересня 2021 року.
В судовому засіданні представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, які були сплачені фактично позивакою адвокату згідно вказаних товарних чеків, в сумі 8400 грн.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу з тих підстав, що представником позивача позовній заяві не був зазначений попередній розрахунок таких витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження і в судовому засіданні до виходу суду в нарадчу кімнату представником позивача заявлена вимога про стягнення витрат на правову допомогу та надано відповідні доказі понесених витрат, тому не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з підстав того, що представником позивача позовній заяві не був зазначений попередній розрахунок таких витрат.
Про неспівмірність витрат на правову допомогу представником відповідача в судовому засіданні заявлено не було.
З урахування наведеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених витрат на правову допомогу в сумі 7600 грн.
При цьому, суд відмовляє у стягненні витрат на правову допомогу в сумі 800 грн за поштові та копіювальні витрати, оскільки дані витрати не є судовими витратами у розумінні ст. 133 ЦПК України.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідач частково визнав позов, та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, ст. 84, 180-183, 185 Сімейного кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання малолітньої дитини та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітньогоОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , додаткові витрати на утримання малолітньогоОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 (три тисячі) грн щомісячно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2021 року та до досягнення дитиною трьох років.
Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 7600 (сім тисяч шістсот) грн.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 грудня 2021 року.
Суддя І.П. Латка