Справа № 638/13743/21
Провадження № 2-а/638/508/21
15.11.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю секретаря судового засідання- Поволяєвої О.В., - Лопатинської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
03 вересня 2021 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС України в Харківській області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХК № 001939 від 26 серпня 2021 року, винесену уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України Рибалко Юлією Вікторівною, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП (далі - постанова).
Позов мотивовано тим, що позивач є громадянином Республіки Туркменістан та перебуває в Україні у зв'язку з навчанням, є непрацевлаштованим.
25 серпня 2021 року перебуваючи в компанії друзів, один із них запропонував піти до приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, буд. 10, в якому працює, оскільки на вулиці прохолодно.
Приблизно о 23 год. 00 хв. до вказаного приміщення увірвалися працівники правоохоронних органів з метою проведення обшуку. Після проведення обшуку позивача разом з іншими його друзями працівниками правоохоронних органів було затримано та доставлено до державної установи, де позивача було допитано та за результатом допиту складено протокол.
Під час допиту та складення протоколу позивач неодноразово повідомляв уповноважену посадову особу ГУ ДМС України в Харківській областіпро те, що він не розуміє українську мову. Проте, незважаючи на зазначені пояснення посадовою особою було складено протокол про адміністративне правопорушення та вказано про необхідність його підписання позивачем. Не розуміючи змісту наданих позивачу уповноваженою посадовою особою ГУ ДМС України в Харківській області документів, позивачем було їх підписано зважаючи на тривалий час затримання (з 23 год. 00 хв. 25.08.2021 року по 13 год. 00 хв. 26.08.2021 року), втому та бажання піти додому. Після підписання документів посадовою особою надано позивачу реквізити для сплати штрафу.
ГУ ДМС України в Харківській області було неправомірно затримано позивача без складення відповідного протоколу, тривалість затримання перевищувала 3 години, чим було порушено право позивача на свободу та особисту недоторканість.
Незважаючи на надані позивачем пояснення стосовно того, що він не розуміє українську мову, при складенні представником відповідача протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення останнім не було надано позивачу можливості реалізувати право на перекладача, яке перебуває у взаємозв'язку з правом знати за що він притягується до адміністративної відповідальності і яка саме санкція може бути застосована.
У зв'язку з тим, що представником ГУ ДМС України в Харківській області не було забезпечено право позивача на перекладача, останній не міг належним чином здійснювати захист своїх прав, давати пояснення по суті справи, подавати докази, заявляти клопотання.
Зважаючи на те, що з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення до моменту винесення постанови, що підлягає оскарженню, минуло не більше 10 хвилин, позивач був позбавлений також права на захист при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на порушення представником відповідача під час розгляду адміністративної справи ряду процесуальних процедур, неврахування факту поганого володіння позивачем російською мовою та незнання української мови, постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, при винесені постанови уповноваженою особою ГУ ДМС України в Харківській області було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме постанова винесена за відсутності доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) могла встановити наявність адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом порушення позивачем вимог міграційного законодавства, оскільки не містить достовірної інформації щодо предмету доказування.
Зважаючи на зазначене, постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП є необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог чинного законодавства, та підлягає скасуванню.
30.09.2021 року представником ГУ ДМС України в Харківській області подано відзив на позов, в якому зазначив, що позивач є громадянином Республіки Туркменістан, який документований посвідкою на тимчасове проживання від 15.01.2019 року № 800044081. 05.02.2021 року посвідка на тимчасове проживання в Україні була скасована, зважаючи на що позивач зобов'язаний був виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії рішення про скасування посвідки.
Під час розгляду адміністративної справи та складення відповідних протоколу та постанови позивач надав пояснення, відповідно до яких він працював в ТМ «Посад» без відповідного дозволу. Він розумів протиправність роботи без відповідного дозволу.
Позивачу було роз'яснено зміст ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу. Позивачем під час розгляду справи та складення адміністративного матеріалу не було заявлено клопотання про залучення перекладача, позивач повністю усвідомлював підстави притягнення до адміністративної відповідальності.
Факт сплати позивачем штрафу свідчить про те, що він усвідомлював скоєне правопорушення, розумів та погодився з накладеним адміністративним стягненням.
Зважаючи на зазначене, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
В судове засідання, призначене на 15.11.2021 року представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Подали до суду заяви, в яких просили розгляд справи провести за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні дані та відповідні ним правовідносини.
26.08.2021 року уповноваженою посадовою особою ДМС України в Харківській області головним спеціалістом Доменюком Д.Г. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МХК № 001933 відносно ОСОБА_1 , за чинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що в графі «Переклад протоколу зроблено усно за участі перекладача (у разі наявності)» зазначено «не було».
Протокол містить підпис позивача під графою, в якій роз'яснено зміст ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП.
З аналізу змісту протоколу вбачається, що під час його складення перекладача позивачу надано не було, переклад протоколу зроблено не було.
Відповідно до письмових пояснень, складених представником відповідача російською мовою, та підписаних позивачем з приміткою, зробленою на російській мові «С моих слов записано верно, прочитано», вбачається, що позивач приїхав до України у 2018 році на навчання, працював в ТМ «Посад» на посаді експедитора без належного дозволу.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХК 001939 від 26.08.2021 року, складеною уповноваженою посадовою особою ДМС України Риболко Ю.В. встановлено, що 26.08.2021 року об 11 год. 20 хв. за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, буд. 10, позивач ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушив ч.1, 3 ст. 9, ч.1 ст. 17 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП. Зважаючи на зазначене на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Копію постанови позивачем отримано 26.08.2021 року, про що міститься підпис останнього, та виконано 31.08.2021 року.
Щодо доводів позивача стосовно незабезпечення йому суб'єктом владних повноважень під час розгляду адміністративної справи реальної можливості реалізувати право на перекладача, що також призвело до порушення права на захист, то суд вважає їх обґрунтованими, зважаючи на наступне.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що позивач є громадянином Республіки Туркменістан, під час складення відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача до участі не було залучено перекладача та захисника. Вказані протокол та постанова складені державною мовою - українською, з тексту протоколу вбачається, що переклад протоколу не було зроблено усно за участі перекладача.
З письмових пояснень, про які було зазначено вище, вбачається, що їх було складено російською мовою представником відповідача, та вони містять пояснювальну розписку позивача, аналіз якої підтверджує викладені в позові доводи щодо поганого володіння та розуміння російської мови. Зважаючи на зазначене, суд ставить під сумнів розуміння позивачем під час розгляду адміністративної справи та складення постанови та протоколу українською мовою суті порушення.
Згідно із ч. 2 ст. 19, ст. 26 КУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно із ст. 23 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ст. 42 ЗУ «Про зайнятість населення» роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців, за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі - дозвіл) на кожній посаді.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.ст. 254, 278 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно із ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.
Судом встановлено, що в письмових поясненнях, протоколі та постанові відсутній запис позивача про те, що він володіє українською мовою, не потребує послуг перекладача та відмовляється від нього.
Посилання представника відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що доводи позивача щодо ненадання перекладача є безпідставними, зважаючи на те що останнім не було заявлено відповідне клопотання, суд вважає необґрунтованими, оскільки аналіз законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства дає підстави для висновку, що правовий статус іноземця передбачає обов'язок суб'єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв'язку з правом знати за що він притягається до адміністративної відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2018 року у справі № 750/8187/16-а та від 04.03.2020 року у справі № 813/2417/18.
Права іноземця на допомогу перекладача регламентовано не тільки внутрішніми нормативно-правовими актами України, а й пунктом 1 ст. 5 Декларації про права людини у відношенні осіб, що не є громадянами країни, в якій вони проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13.12.1985 року на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливість забезпечення права особи на перекладача.
Зважаючи на те, що відповідач під час розгляду справи не забезпечив позивача реальною можливістю реалізувати належне йому право на перекладача при прийнятті оспорюваної постанови, позов підлягає задоволенню.
Відсутність перекладача та нездіснення перекладу протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення також ставить під сумнів розуміння позивачем змісту ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, які було викладено у протоколі державною мовою та про роз'яснення яких зазначає у відзиві на позов представник відповідача.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України скасовує рішення суб'єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення.
В рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Враховуючи підстави, з яких задовольняється позов, суд не вбачає підстав надавати по суті оцінку іншим доводам і аргументам сторін, висловленим в позовній заяві та відзиві на неї.
Керуючись ст.ст. 77, 243-246, 250, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХК № 001939 від 26 серпня 2021 року, винесену уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України Рибалко Юлією Вікторівною, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Поволяєва