Справа № 430/1727/21
Провадження № 2/430/346/21
01 грудня 2021 року смт. Станиця Луганська
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Золкіної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
ОСОБА_1 звернувся до Станично-Луганського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 , уточненому 01.12.2021 року, в якому просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 04.03.2006 року Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Станично-Луганського району, Луганської області, актовий запис №01 та стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.03.2006 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, актовий запис №01. Від шлюбу у подружжя народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які протягом останніх років проживають з позивачем. Причиною розірвання шлюбу ОСОБА_1 у позові зазначив те, що під час спільного життя з відповідачкою між ними постійно виникали сварки через різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного. Шлюбні відносини фактично припинені з 2017 року, оскільки відповідачка не мешкає з родиною протягом останніх п'яти років, у зв'язку з чим родина остаточно розпалася. Позивач вказує на те, що виховання та утримання спільних дітей, забезпечення їх належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, обумовлює певні витрати, які позивач не повинен забезпечувати самостійно. Відповідачка є здоровою та працездатною, її стан здоров'я дозволяє працювати, а тому позивач вважає, що вона може виплачувати такий розмір аліментів. У зв'язку з вищевказаним позивач змушений звернутись до суду з даною позовною заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Позивач в судове засідання надала заяву про розгляд справи без його участі, уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, жодних заяв чи клопотань від неї не надходило. Враховуючи, що відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та опублікуванням оголошення про виклик, а також те, що позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, а відповідачка відзив не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачки за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 04.03.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Станично-Луганського району, Луганської області, актовий запис №01, про що 04.03.2006 року видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 », дружини - « ОСОБА_6 ».
Від даного шлюбу у сторін народилися діти: ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області 06.07.2006 року та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області 05.08.2011 року.
Згідно з Довідкою, виданою керівником Широківської сільської ВЦА Щастинського району Луганської області Штировим О. 29.11.2021 року за №1477, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та має наступний склад сім'ї: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка з листопада 2018 року не проживає за вказаною адресою.
З акту обстеження житлово-побутових умов проживання №1478 від 29.11.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що за вказаною адресою мешкає сім'я у складі: батько - ОСОБА_1 , 1977 року народження, донька - ОСОБА_3 , 2006 року народження та син - ОСОБА_4 , 2011 року народження.
Згідно зі ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Зі змісту ч. 2 ст. 112 СК України слідує, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що родина фактично розпалась, сторони шлюбно-сімейні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть, тому суд дійшов висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам дітей, у зв'язку із чим визнає причину розірвання шлюбу поважною і розриває шлюб між сторонами без вжиття заходів щодо примирення.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що шлюб підлягає розірванню. Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Причини, що спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими.
Частиною 2 ст. 114 СК України встановлено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 180 СК України наголошує, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 141 СК України, встановлює рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини та стверджує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Зі статті 181 СК України слідує, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - розмiр алiментiв на одну дитину не може бути меншим, нiж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. Що ж до максимального розмiру алiментiв, який стягуються з боржника, то вiдповiдно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» - вiн не повинен перевищувати 50 % заробiтної плати цiєї особи, а у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - 70%.
Суд вважає, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 СК України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину. А саме, зокрема, матеріальне становище дитини та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого будуть стягуватися аліменти, свідченням чого є величина витрат на утримання себе та членів своєї родини.
При винесенні рішення суд враховує наступні обставини: діти проживають з батьком та знаходяться на його утриманні, відповідачка не є пенсіонером чи інвалідом, є працездатною особою, відомості про наявність інших осіб, які знаходяться на її утриманні та на яких сплачує аліменти, не надала.
Виходячи з визначеного законодавством обов'язку батьків щодо утримання неповнолітньої дитини, мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів слід визначити, як того вимагають положення ст. 183 СК України, в єдиній частці від заробітку (доходу) матері. Разом з тим, суд визначає аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня пред'явлення позову, тобто з 17.08.2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. На думку суду, саме вищевказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дітей з урахуванням їх віку і стану здоров'я та відповідатиме сталій судовій практиці щодо розміру частки доходу платника аліментів на утримання дітей за звичайних умов.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дітей, він підлягає стягненню на користь держави з відповідачки. Також з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача, сплачений ним судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу у сумі 908 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 200, 206, 211, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 04.03.2006 року Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, актовий запис №01.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.08.2021 року, тобто з дня подачі позовної заяви і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.П. Дьоміна