ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.11.2021Справа № 910/12269/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів"
до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва"
про стягнення 13 146 881,56 грн,
Представники сторін:
від позивача: Гуць М.І.,
від відповідача: Шемідько Г.В.
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" про стягнення 13 146 881,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором безпроцентної позики № 16/2011 від 11.05.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 № 910/12269/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.08.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12269/21, підготовче засідання призначено на 29.09.2021.
27.09.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовче засідання 29.09.2021 з'явився представник позивача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 27.10.2021.
В підготовче засідання 27.10.2021 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.11.2021.
05.11.2021 відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 10.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 відзив Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" на позовну заяву у справі № 910/12269/21 залишено без розгляду; заяви Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" про залучення третіх осіб № 31-2509 та № 31-2510 від 04.11.2021 залишено без розгляду.
16.11.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив.
19.11.2021 відповідачем подано до суду додаткові пояснення.
В судовому засіданні 22.11.2021 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 22.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.05.2021 між Державним підприємством "Фінансування інфраструктурних проектів" (Позикодавець) та Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (Позичальник) укладено договір безпроцентної позики № 16/2011 (надалі також - договір). У преамбулі договору вказано, що останній укладено, керуючись нормативно-правовими актами, які регулюють питання організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні, в тому числі, але не виключно, Законом України "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні" від 19.04.2007 № 962-V, постановою Кабінету Міністрів України "Про надання у 2011 році державних гарантій за зобов'язаннями суб'єктів господарювання, об'єкти державної власності яких належать до сфери управління Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів» від 16.02.2011 р. № 104, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2011 році запозичення для виконання зобов'язань у рамках завдань і заходів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 06.04.2011 р. № 387, постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок використання запозичених у 2011 році коштів для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 20.04.2011 р. № 424, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання запозичених у 2010 році коштів Виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 27.10.2010 р. № 990 (надалі іменується «Порядок»).
Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати позичальнику безпроцентну цільову позику (надалі іменується «позика»), а останній зобов'язується прийняти позику, використати її за цільовим призначенням, відповідно до мети надання позики та повернути вказану позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що надання, використання та повернення позики здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про надання у 2011 році державних гарантій за зобов'язаннями суб'єктів господарювання, об'єкти державної власності яких належать до сфери управління Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів» від 16.02.2011 р. № 104.
Згідно з п. 1.3 договору, метою та цільовим призначенням позики є виконання Позичальником завдання № 7 «Створення сучасних систем для забезпечення надання послуг громадського транспорту мм. Києва, Донецька, Львова, Харкова та здійснення контролю за безпекою на дорогах, що ведуть до стадіонів» (Будівництво, реконструкція і ремонт автомобільних доріг комунальної власності у містах; Києві) Додатку 2 до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 14.04.2010 року № 357 (надалі іменується «Програма»).
Відповідно до п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 17.07.2015 № 2, розмір позики за цим Договором становить 12 729 160,00 грн. Розмір позики може бути змінений за взаємною згодою Сторін шляхом укладання додаткових угод до Договору.
Як встановлено у п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 20.03.2018 № 3, строк повернення позичальником позивача - 19 березня 2021 року.
За приписами п. 4.1 договору, позика надається позикодавцем у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на рахунок позичальника, відкритий в органах Державного казначейства України відповідно до Порядку (далі - рахунок позичальника) за графіком, плану фінансування завдань і заходів Програми відповідно до п. 6 Порядку.
Згідно з п. 4.3 договору позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на рахунок позикодавця, відкритий в органах Державного казначейства України відповідно до Порядку.
Цей договір підписується сторонами, та вважається укладеним з моменту надання позики позичальнику і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. (п. 7.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 14 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 91 від 13.05.2021 та випискою по рахунку позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було повернуто грошові кошти лише у обсязі 1 270 840,00 грн за вказаним договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем наразі становить 12 729 160,00 грн. Окрім того, враховуючи прострочення відповідача, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 136 010,20 грн та інфляційні у розмірі 281 711,36 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов'язання за договором належним чином шляхом надання відповідачу позики у розмірі 14 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 91 від 13.05.2021 та випискою по рахунку позивача.
Однак, відповідно до матеріалів справи відповідач повернув позивачу лише 1 270 840,00 грн.
Натомість, решту позики в сумі 12 729 160,00 грн, всупереч встановленому у п. 3.1 договору строку, відповідач не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач не виконав свої грошові зобов'язання з повернення позики, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 12 729 160,00 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
У зв'язку з наведеним, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 136 010,20 грн за період прострочення з 19.03.2021 по 26.07.2021 та інфляційні у розмірі 281 711,36 грн за період прострочення квітень - червень 2021 року.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення відповідача, оскільки безпідставно розраховано його з визначеної договором дня повернення позики - з 19.03.2021. Натомість, день повернення позики не вважається днем прострочення.
Отже, за наслідками здійснення перерахунку 3% річних з 20.03.2021 по 26.07.2021, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 134 963,97 грн.
Щодо розміру інфляційних, розрахованих за період квітень-червень 2021 року, то позовні вимоги в цій частині правильні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (вул. Петра Болбочана, 6, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 05445267) на користь Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" (вул. Хотівська, 4, літера А, м. Київ, 03118, ідентифікаційний код 37264503) борг у розмірі 12 729 160,00 грн, 3% річних у розмірі 134 963,97 грн, інфляційні у розмірі 281 711,36 грн та судовий збір у розмірі 197 187,53 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.12.2021.
Суддя Т. Ю. Трофименко