ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/8199/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/8199/21
За позовом Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук
України;
До Фізичної особи-підприємця Бодрука Дмитра Олександровича;
Про стягнення 107 670,98 грн.
Без повідомлення учасників справи.
Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Бодрука Дмитра Олександровича про стягнення заборгованості за договором оренди № 1725/А від 01.08.2019 року в розмірі 107 670,98 грн., з них основного боргу у розмірі 92 418,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 668,52 грн., 3% річних у розмірі 1 545,06 грн. та пеню у розмірі 8 038,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач умов договору оренди № 1725/А від 01.08.2019 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з орендної плати, вартості спожитих комунальних послуг, податку на землю та вартості послуг з інженерно-технічного забезпечення приміщення за період з листопада 2019 року по березень 2021 року у розмірі 92 418,93 грн. Крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 відкрито провадження у справі № 910/8199/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 27.05.2021 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка була отримана останнім 08.06.2021.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд
01.08.2019 року між Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України, далі - «Позивач» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бодрук Дмитром Олександровичем, далі - «Відповідач» (Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна № 1725/А (далі - Договір оренди № 1725/А), за умовами якого відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України», дозволу НАН України Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О.Патона ПАН України (далі - Майно): Корпус № 18, реєстровий номер 05416923.137.АААДЖЖ 185, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 58, поверх № 1, кімната № 2 та 3, загальною площею - 29,16 кв.м., вартість якого згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою (залишкова вартість) станом на 31.03.2019 року - 148716 грн., 1 кв.м. - 5100 грн. (без ПДВ).
Згідно з п. 1.2 Договору оренди № 1725/А майно передається в оренду під офіс.
Відповідно до п. 1.4. Договору Орендодавець забезпечує Орендаря послугами інженерного та господарського забезпечення.
Орендар (Відповідач) здійснює відшкодування Орендодавцю комунальних, інженерних, господарських послуг земельного податку, оплачених, наданих Орендодавцем (Позивачем) (п. 1.5. Договору).
Пунктом 3.1 Договору оренди № 1725/А сторонами узгоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 зі змінами, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2019 р. при 18 % орендній ставці під офіс в грн.: за 1 кв.м. - 76,12; за все приміщення - 2219,59; ПДВ 443,92; Разом до сплати за місяць - 2663,51.
Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця:
- відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (Додаток № 1 без ПДВ - ст. 188.1 ПКУ);
- відшкодування земельного податку (Додаток № 2);
- відшкодування послуг за обслуговування ліфтів (Додаток № 3);
- вартість послуг з інженерного (обслуговування електро, -тепло, -водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв'язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (Додаток № 4).
Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору оренди № 1717/А).
Відповідно до п. 3.3. Договору оренди № 1725/А орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1. здійснюються щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється у поточному місяці.
Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно п. З.1., до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків. Якщо Орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Орендар без попередження позбавляється електропостачання до погашення заборгованості (п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 3.4. Договору № 1725/А розмір орендної плати та інших платежів, вказаних в п. 3.1. переглядається на вимогу однієї з Сторін, у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Договір діє з 01.08.2019 року по 31.03.2022 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів та платежів, пов'язаних з користуванням приміщенням за період з листопада 2019 року по березень 2021 року за договором оренди № 1725/А, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаний вище період у розмірі 92418,93 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
З огляду на положення пункту 3.4. договору строк оплати орендних платежів, комунальних послуг та послуг за обслуговування ліфтів є таким, що настав.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати орендних платежів та платежів, пов'язаних з користуванням приміщенням, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.
З огляду на положення ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України та п. 3.3. договору строк оплати обумовлених договором платежів є таким, що настав.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача та настання строку виконання обов'язку щодо сплати обумовлених договором платежів не були спростовані відповідачем.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди № 1725/А від 01.08.2019 року в розмірі 92 418,93 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8038,47 грн., 3% річних у розмірі 1545,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5668,52 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 3.5. договору визначено, що орендна плата та інші платежі згідно п. 3.1, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених пп. 3.3, 3.4, 3.5 договору, не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов'язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 3.6. договору).
При перевірці розрахунку пені, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 8 038,47 грн.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
В п. 3.6. договору визначено, що відповідно ст. 625 Цивільного кодексу орендар, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1545,06 грн. 3 % річних та 5668,52 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, за визначений позивачем період.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається на відповідача.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бодрука Дмитра Олександровича (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (ідентифікаційний код 05416923, адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11) 92 418 (дев'яносто дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 93 коп. основної заборгованості, 8 038 (вісім тисяч тридцять вісім) грн. 47 коп. пені, 1 545 (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять) грн. 06 коп. 3% річних, 5 668 (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 52 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко