ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/13598/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця";
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";
про стягнення 492 000, 17 грн.
без повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 492 000,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару на підставі договору №17478/53-124-01-21-14380 від 16.04.2021, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 490 618,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 04,09 грн. та 3% річних у розмірі 1 377,76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі № 910/13598/21, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Через відділ діловодства суду 30.09.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній частково заперечував проти позовних вимог, просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та відстрочити виконання рішення.
Через відділ діловодства суду 20.10.2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній заперечував проти обставин, викладених відповідачем у своєму відзиві.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд
16 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна столиця» (постачальник) та Державним підприємством «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») (покупець) було укладено Договір поставки №17478/53-124-01-21-14380, відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, асортиментом, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації' №1 (додаток №1 до Договору) та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки по даному Договору є Товар: код
19640000-4-1 згідно ДК 021-2015 Поліетиленові мішки та пакети для сміття.
Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна товару по договору становить: 409 014,00 грн., крім того ПДВ - 81 802,80 грн. Всього ціна договору становить 490 816,80 грн.
Відповідно до п. 4.2. Договору, ціна за одиницю товару, загальна ціна та кількість товару по договору визначається специфікацією №1.
16 квітня 2021 року Позивачем та Відповідачем було підписано Специфікацію №1 Додаток №1 до Договору поставки №17478/53-124-01-21-14380 від 16 квітня 2021 року , якою було встановлено найменування, технічні характеристики, кількість, ціну та вартість продукції, що підлягала поставці.
Відповідно до Специфікації №1 вартість товару, що мав бути поставлений Позивачем відповідачу складає 490 816,80 (чотириста дев'яносто тисяч вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.) в тому числі ПДВ 81 802,80 (вісімдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 80 коп.).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу Товар 21.05.2021 р. на суму 4 089,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТС00000273 від 21 травня 2021 року. 10 червня 2021 року позивач поставив відповідачу Товар на суму в розмірі 486 528,72 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТС00000325 від 10 червня 2021 року.
Товар було прийнято відповідачем без зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи представника відповідача, а також відтиск печатки відокремленого підрозділу відповідача у вказаних вищи видаткових накладних.
Відповідно до п. 5.1. Договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо кількості та якості.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 490 618,32 грн. заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 04,09 грн. та 3% річних у розмірі 1 377,76 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 490 618,32 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи видаткові накладні № ТС00000273 від 21 травня 2021 року, № ТС00000325 від 10 червня 2021 року., та факт прийняття товару відповідачем, що підтверджується підписом його представника та відтиском печатки відокремленого підрозділу відповідача у вказаних накладних.
Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пункту 5.1 Договору, зобов'язання з оплати товару мало бути виконане відповідачем протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 490 618,32 грн визнається судом обґрунтованою.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом також перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак інфляційні втрати підлягають до стягнення з відповідача в заявленому позивачем розмірі, в свою чергу розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірним.
В тексті відзиву на позовну заяву, відповідачем зазначено про необхідність відстрочки виконання рішення суду на 3 календарні місяці у відповідності до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Відповідачем у поданому до суду клопотанні не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі та не підтверджено у відповідності до положень статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України скрутний матеріальний стан відповідача.
Враховуючи викладене господарський суд вважає, що причини з яких відповідач не має можливості виконати рішення, не є поважними, а тому клопотання про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, позивач просив суд покласти на відповідача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- позивачем здійснено звернення до суду із заявою про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів;
- докази понесення витрат пов'язаних із розглядом справи, а саме понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. підтверджені: договором про надання правової допомоги від 02.02.2021 № 01, актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2021 та копією платіжного доручення № 2861 від 01.09.2021 р.
Відтак, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 № 922/445/19).
Таким чином, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір понесених останнім витрат на правничу допомогу та підтверджено обсяг наданих послуг та їх вартість.
Заперечення відповідача на заяву позивача про розподіл судових витрат судом відхилені, оскільки така заява не містить жодної підстави, яка надала б можливість суду зменшити розмір понесених позивачем судових витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна столиця" (вул. Філатова, буд. 10-А, оф. 3/49, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 33300207) 490 618 (чотириста дев'яносто тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 32 коп. основної заборгованості, 3 % річних у розмірі 1 377 (одна тисячу триста сімдесят сім) грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 (чотири) грн. 09 коп., судовий збір у розмірі 7 380 (сім тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко