ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2021Справа № 916/2617/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201)
про стягнення 50 943,85 грн.
Представники сторін: не викликались
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 50943,85 грн, з яких: основний борг 46 507,44 грн; пеня 2 833,77 грн; 3% річних 573,38 грн; інфляційні нарахування 1 029,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу від 23.12.2019 №146-В-АМПУ-19, а саме ухилення від повернення на користь позивача надмірно сплаченої останнім суми попередньої оплати вартості природного газу, у зв'язку з невикористанням позивачем у лютому 2021 року попередньо визначеного ліміту газу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2021 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 матеріали справи № 916/2617/21 було передано для розгляду судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №916/2617/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
12.10.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повідомляє, що до винесення ухвали про відкриття провадження у справі ним було здійснено повернення предоплати у розмірі 46 507,44 грн, про що свідчить платіжне доручення №5469 від 08.09.2021. Таким чином, за відсутності спору щодо основної вимоги, слід відмовити в похідних вимогах, що стосуються стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
23.10.2021 до канцелярії суду надійшла заява позивача про часткове виконання відповідачем позовних вимог, відповідно до якої позивач підтвердив факт сплати відповідачем основного боргу у розмірі 46 507,44 грн 08.09.2021.
27.10.2021 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що на момент подачі позову 28.08.2021 спір щодо повернення надмірно сплаченої суми існував, в тому числі і похідні від нього вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
23 грудня 2019 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (надалі- позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс (наділ- відповідач, постачальник) був укладений договір №146-В-АМПУ-19 купівлі-продажу природного газу (надалі- договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати споживачу природний газ у власність, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору цей договір надає можливість постачальнику постачати природний Газ філіям споживача.
Відповідно до п. 1.3 договору найменування, адреси та коди ЕІС філій споживача наведені в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Додаток № 1 до договору «Найменування, адреси та коди ЕІС філій» містить серед переліку філій «Ізмаїльську філію ДП «АМПУ» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), якій постачається природний газ.
Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 до договору) ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» зобов'язався постачати природний газ у 2021 році.
Відповідно до п. 2.5 договору (в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 до договору) обсяг Газу та строки його поставки визначаються та узгоджуються на кожен місяць шляхом подання споживачем заявки постачальнику щодо прогнозного споживання природного Газу (далі - заявка). Заявка подається постачальнику у письмовій формі поштою або з використанням факсу та інших засобів електронного зв'язку до 12-00 години 20 числа місяця, що передує місяцю поставки Газу.
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за поставлений споживачу Газ здійснюється на умовах попередньої оплати, до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого газу за умови отримання рахунку від постачальника, який надається у термін достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надається споживачу постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та у письмовій формі поштою. До оплати споживач приймає той примірник рахунку на оплату, який він отримає першим.
Відповідно до абз. 3 п. 5.1 договору (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 до договору) у разі здійснення коригування обсягів газу в бік зменшення, постачальник перераховує на поточний рахунок споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за газ до 20 числа місяця наступного за місяцем передачі газу.
Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними Актами приймання-передачі товару та видатковими накладними. Кількість газу, поставленого споживачу, підтверджуються щомісячними Актами приймання-передачі товару та видатковими накладними, які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача та газотранспортної організації.
29.01.2021 на виконання умов договору позивачем було направлено відповідачу заяву з прогнозованим обсягом споживання - 20 тис. м. куб. на лютий 2021 року, та здійснено передоплату за замовлений обсяг природного газу, про що свідчить платіжне дорученням №4060 від 29.01.2021на суму 159600,00 грн.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу №УГР00000508 від 28.02.2021 вбачається, що за лютий 2021 року Ізмаїльською філією було спожито 14,172000 тис. м. куб. газу на загальну суму 113 092,56 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою щодо повернення надмірно сплаченої суми за лютий 2021 року у розмірі 46 507,44 грн. Оскільки вищевказана вимога була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення наявної переплати та нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2021 року позивачем було направлено відповідачу заявку з прогнозованим обсягом споживання на лютий 2021 року (20 тис. м. куб.) та здійснено передоплату за замовлений обсяг природного газу на суму 159600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4060 від 29.01.2021.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як встановлено судом, за лютий 2021 року Ізмаїльською філією було спожито 14,172000 тис. м. куб. газу на загальну суму 113 092,56 грн, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі природного газу №УГР00000508 від 28.02.2021.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовами договору сторонами було погоджено, у разі здійснення коригування обсягів газу в бік зменшення, постачальник перераховує на поточний рахунок споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за газ до 20 числа місяця наступного за місяцем передачі газу (абз. 3 п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди №2).
З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №5469 від 08.09.2021 відповідачем було повернуто переплату за договором №146-В-АМПУ-19 купівлі-продажу природного газу від 23.12.2019 у розмірі 46 507,44 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 46 507,44 грн. після звернення позивача з вказаним позовом до суду та після винесення ухвали Господарського суду Одеської області від 06.09.2021 про передачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі і в цій частині, внаслідок відсутності предмету спору.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 2833,77 грн пені, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.4.5 договору (в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 до договору) за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 833,77 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 573,38 грн та інфляційних втрат у розмірі 1029,26 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 573,38 грн визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується інфляційних втрат, то за перерахунком суду їх сума становить менше, ніж заявлено позивачем, відтак, суд на підставі здійсненого розрахунку, з урахуванням вірно визначеного сукупного індексу інфляції та періоду прострочення, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме у розмірі 981,63 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 46 507 грн 44 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, ідентифікаційний код 41427817) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4, ідентифікаційний код 38728402) пеню у розмірі 2 833 грн 77 коп., 3 % річних у розмірі 573 грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 981 грн 63 коп. та судовий збір у розмірі 2 267 грн 88 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.12.2021
Суддя Л. Г. Пукшин