ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.11.2021Справа № 910/13200/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпожкабель" (пров.Радищева, буд. 18, оф. 608, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 42255690)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЕЙ" (вулиця Віскоза, буд. 15, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 38402394)
про стягнення 301 489, 83 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпожкабель" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "ПАРСЕЙ" (далі - відповідач) про стягнення 301 489, 83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за умовами Договору поставки №04/01-1 від 04.01.2021 року перед позивачем, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпожкабель" просить суд стягнути з відповідача 281 226, 12 грн - основного боргу, 12 610, 41 грн - пені, 2 517, 08 грн - 3 % річних та 5 136, 22 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 19.08.2021 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вулиця Віскоза, буд. 15, м. Київ, 02660, проте повернена із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
При цьому, судом також враховано, що за приписами ч.1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Так, відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165,251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпожкабель" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРСЕЙ" (далі - відповідач; покупець) укладено договір поставки №04/01-1, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних та/або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар, здійснювати його оплату на умовах даного договору та після отримання товару передати постачальнику належним чином оформлені (підписані) уповноваженою особою та скріплені печаткою покупця) примірники накладних на товар.
У відповідності до п. 2.1. договору асортимент товару передбачається у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, які додаються до даного договору. Кожна партія товару визначається видатковою накладною, в якій зазначається: найменування товару; одиниця виміру кількості товару; загальна кількість товару, що повинна постачатись у конкретній партії; ціна та вартість товару.
Згідно пункту 3.1. договору постачальник поставляє товар відповідно до заявок покупця.
Перехід права власності на товар наступає в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Проставлення печатки покупця на видатковій накладній свідчить про прийняття ним партії товару через належним чином уповноважену особу покупця (пункт 3.2. договору).
Постачання товару здійснюється на умовах EXW, згідно з Правилами Міжнародної торгової палати (International Chamber of Commerce, ICC) для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі Incoterms 2010 (Інкотермс 2010), з урахуванням особливостей, передбачених даним договором. Конкретний пункт постачання товару за цим договором погоджується сторонами окремо. (пункт 3.3. договору).
За умовами п. 4.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі та/або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід'ємну частину.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 4.2. договору).
Покупець зобов'язаний сплатити за партію замовленого товару на умовах 100% передоплати. Час отримання партії товару зазначається уповноваженою особою покупця у видатковій накладній (пункт 4.5. договору).
Сторони можуть також погодити інший строк оплати за партію товару. При цьому, в будь-якому випадку, строк оплати не може перевищувати 14 календарних днів з моменту отримання покупцем відповідної партії товару (пункт 4.6. договору).
Покупець, згідно умов п. 5.2. договору, зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати зміни товару або право відмови від даного договору, а також оплачувати товар згідно з умовами, визначеними цьому договорі.
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (пункт 6.1 договору).
За затримку оплати за партію товару покупець виплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості партії поставки, щодо якого були складені такі документи, за кожний день прострочення, включаючи день повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті (пункт 6.4. договору).
Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами (всіх його сторінок) і діє до 31.12.2021 (пункт 7.1. договору).
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань по ньому, що виникли до моменту припинення договору (пункт 7.2. договору).
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджений у договорі товар на загальну суму 281 226, 12 грн, що підтверджується видатковими накладними №517 від 16.02.2021 на суму 3271, 00 грн, №879 від 16.03.2021 на суму 27 913, 20 грн, №933 від 18.03.2021 на суму 43 658, 64 грн, №1045 від 25.03.2021 на суму 43 658, 64 грн, №1092 від 29.03.2021 на суму 5 181, 12 грн, №1283 від 09.04.2021 на суму 44 393, 04 грн, №1436 від 19.04.2021 на суму 44 630, 64 грн, №1440 від 19.04.2021 на суму 44 630, 64 грн, №1725 від 11.05.2021 на суму 10 347, 00 грн, №1778 від 14.05.2021 на суму 13 542, 00 грн, які підписана уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позаяк, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за повну та своєчасну оплату поставленого товару не здійснив, в останнього виникла заборгованість, яка станом на 16.06.2021 склала 281 226, 12 грн, що підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період з: 01.01.2021 по 16.06.2021.
Позивач звертався до відповідача з претензією №14/07-01 від 14.07.2021, яка була повернута за зворотною адресою та залишена без задоволення, що і стало причиною для звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пунктів 4.5., 4.6. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний сплатити за партію замовленого товару на умовах 100% передоплати, але в будь-якому випадку, строк оплати не може перевищувати 14 календарних днів з моменту отримання покупцем відповідної партії товару.
Отже, враховуючи період поставки товару з 16.02.2021 по 14.05.2021, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.6 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов'язань за договором в частині повної а своєчасної оплати отриманого товару не здійснив.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки товару та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 281 226, 12 грн основного боргу.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що за затримку оплати за партію товару покупець виплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості партії поставки, щодо якого були складені такі документи, за кожний день прострочення, включаючи день повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 12 610, 41 грн по кожній накладній за період з 14 календарного дня від дати поставки по 09.08.2021.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 5 136, 22 грн та 3% річних у сумі 2 517, 08 грн по кожній накладній за період з 14 календарного дня від дати поставки по 09.08.2021.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення.
Так, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відтак, враховуючи, що останнім днем оплати товару є 14-ий календарний день від дати поставки товару, то період прострочення починається з наступного дня після цієї дати.
Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 12 501, 84 грн та 3% річних в сумі 2 493, 99 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.
В той же час, за результатами перевірки розрахунку інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у заявленому позивачем розмірі, оскільки він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпожкабель" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЕЙ" (вулиця Віскоза, буд. 15, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 38402394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпожкабель" (пров. Радищева, буд. 18, оф. 608, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 42255690) суму основного боргу у розмірі 281 226 (двісті вісімдесят одна тисяча двісті двадцять шість) грн, 12 коп., пеню у розмірі 12 501 (дванадцять тисяч п'ятсот одна) грн, 84 коп., 3% річних у розмірі 2 493 (дві тисячі чотириста дев'яносто три) грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 136 (п'ять тисяч сто тридцять шість) грн 22 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 520 (чотири тисячі п'ятсот двадцять) грн, 38 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2021
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА