ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.11.2021Справа № 910/12694/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 2, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, код ЄДРПОУ 32393877)
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, буд. 1-А, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 03327664)
про стягнення 154 764,20 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (далі- позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 154 764, 20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за умовами договору поставки №335/24/16-20 від 03.03.2020 року перед позивачем, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс" просить стягнути з відповідача 142 996, 40 грн - основного боргу, 6 950, 94 грн - пені, 1 390, 01 грн - 3 % річних та 3 426, 85 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
10.09.2021 до відділу діловодства суду представником Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що зобов'язання по договору в частині стягнення основного боргу виконано ним у повному обсязі, при цьому надходження коштів до підприємства пов'язано із внесенням плати споживачами міста Києва за надані послуги, у зв'язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір пені з 6 950, 94 грн до 500, 00 грн.
22.09.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтверджує, що відповідач сплатив суму основного боргу у повному обсязі, у зв'язку з чим предмет спору в цій частині відсутній, однак позивач заперечує проти зменшення розміру пені, оскільки підприємство позивача внаслідок неналежного виконання його контрагентами, в тому числі відповідача, зобов'язань постійно зазнає збитків, при цьому відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
28.09.2021 через відділ діловодства суду представником позивача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що відповідно до норм ч. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому суд враховує ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
03.03.2020 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач; покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (далі - позивач; постачальник) укладено договір поставки №335/24/16-20, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю захисне взуття (далі - товар) за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, згідно заявок покупця в письмовому або електронному вигляді, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на нижчезазначених умовах договору.
Загальна сума договору складає 515 010, 00 грн, в тому числі сума без НДВ - 429 175,00, ПДВ - 85 835,00 грн. (пункт 2.1. договору).
Номенклатура та ціна товару визначаються в специфікації, яка є додатком до цього договору, підписується уповноваженими представниками обох сторін. (пункт 2.2. договору).
Згідно умов п. 3.1. договору постачання товару здійснюється транспортом постачальника на склад структурного підрозділу покупця - (Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПрАТ "АК "Київводокапал") за адресою: 02125, м. Київ, проспект Алішера Навої, 1; 04077, м. Київ, вул. Дніпроводська 1А; 02217. м. Київ, вул. Електротехнічна 16 за рахунок постачальника.
Строк поставки товару 15 робочих днів з дати надання письмової заявки покупцем (пункт 3.2. договору).
Перехід права власності на товар до покупця відбувається з моменту передачі йому товару та підписання накладних на товар (пункт 3.3. договору).
Датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній (пункт 3.6. договору).
Відповідно до умов п. 5.1. договору розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунку-фактури постачальника, який підписується у відповідності до заявки покупця та специфікації. Покупець здійснює оплату товару протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання товару від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець має право здійснювати попередню оплату (часткову або повну) товару.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності до даного договору та чинного законодавства України (пункт 7.1. договору).
Пунктом 7.3. договору сторони встановили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у випадку порушення виконання умов п. 5.1 договору, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний прострочений день встановленого строку.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до "31" грудня 2020 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору можуть застосовуватися до відносин між ними, які виникли до його укладання (пункт 11.1 договору).
Специфікацією №1 від 03.03.2020 до договору №335/24/16-20 від 03.03.2020 сторони погодили поставку товару на загальну суму 515 010, 00 грн з ПДВ.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджений у договорі та специфікації товар на загальну суму 173 096, 40 грн, що підтверджується видатковими накладними №284 від 23.02.2021 на суму 116 451, 72 грн, №526 від 24.03.2020 на суму 56 644, 68 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою постачальника.
Позивачем, також, були виставлені відповідні рахунки на оплату №414 від 22.02.2021 та №723 від 23.03.2021.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку споживача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позаяк, відповідач, свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав лише частково, сплативши 26.03.2021 100, 00 грн на підставі рахунку №723 від 23.03.2021 за товар, отриманий на підставі видаткової накладної №526 від 24.03.2020 та 30 000, 00 грн на підставі рахунку №414 від 22.02.2021 за товар, отриманий на підставі видаткової накладної №284 від 23.02.2021, утворилась заборгованість у розмірі 142 996, 40 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання товару від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Отже, враховуючи дати поставки товару - 23.02.2021 та 24.02.2021, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів пункту 5.1. договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов'язань за договором в частині повної а своєчасної оплати отриманого товару не здійснив.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В той же час, суд встановив, що після подання позову до суду, відповідач здійснив оплату основного боргу у сумі 142 996, 40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3015 від 16.08.2021 на суму 10 000, 00 грн, №3025 від 17.08.2021 на суму 10 000, 00 грн, №3037 від 18.08.2021 на суму 10 000, 00 грн, №3062 від 19.08.2021 на суму 10 000, 00 грн, №3075 від 20.08.2021 на суму 10 000, 00 грн, №3110 від 25.08.2021 на суму 36 451, 72 грн, №3111 від 25.08.2021 на суму 8 548, 28 грн, №3177 від 26.08.2021 та не заперечується сторонами.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
В даному випадку, предметом спору, зокрема, є стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки від 30.03.2020 №335/24/16-20 в розмірі 142 996, 40 грн.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, спір в частині стягнення основного боргу у розмірі 142 996, 40 грн в даній справі припинив своє існування під час розгляду справи у зв'язку з оплатою відповідачем боргу у відповідному розмірі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суб'єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення 142 996, 40 грн, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи (позов поданий 02.08.2021 (дата поштової накладної на конверті, у якому надійшла позовна зава), а оплата здійснена в період з 16.08.2021 по 26.08.2021).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3. договору сторони встановили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у випадку порушення виконання умов п. 5.1 договору, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний прострочений день встановленого строку.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.3. договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 6 950, 94 грн: по видатковій накладній №284 від 23.02.2021 за періоди з 10.04.2021 по 23.06.2021 та з 24.06.2021 по 01.08.2021, по видатковій накладній №526 від 24.03.2020 з 09.05.2021 по 01.08.2021 з урахуванням часткових оплат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Разом з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені до 500 грн, враховуючи ступінь виконання ним зобов'язання, а також, що надходження коштів до підприємства пов'язано із внесенням плати споживачами міста Києва за надані послуги.
За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
При цьому, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В той же час, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В даному випадку, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань.
Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи договір поставки з позивачем, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
При цьому, заявлений до стягнення позивачем розмір пені не може вважатись непомірним тягарем для відповідача і не є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Крім того будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість виконати відповідачем своїх зобов'язань у визначений строк, суду не надано.
Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені до 500 грн.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 3 426, 85 грн та 3% річних у розмірі 1390, 01 грн, по видатковій накладній №284 від 23.02.2021 за періоди з 10.04.2021 по 23.06.2021 та з 24.06.2021 по 01.08.2021, по видатковій накладній №526 від 24.03.2020 з 09.05.2021 по 01.08.2021 з урахуванням часткових оплат.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд також прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у заявленому позивачем розмірі, оскільки він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відстутність у нього обов'язку сплатити нарахвані пеню, 3% річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 142 996, 40 грн боргу та задоволення позовних вимог в іншій частині.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі в частині стягнення 142 996, 40 грн основного боргу закрити.
2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити повністю.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, буд. 1-А, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 2, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, код ЄДРПОУ 32393877) пеню у розмірі 6 950 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн, 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 426 (три тисячі чотириста двадцять шість) грн 85 коп., 3% річних у розмірі 1 390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн 0,1 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 321 (дві тисячі триста двадцять одна) грн 46 коп.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2021
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА