23 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/1257/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивач - Бабак І.В. (особисто), паспорт серії НОМЕР_1 ,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Гутянське лісове господарство" (вх. №2833 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Новіковою Н.А., час проголошення рішення - 14:25год., дата складання повного тексту рішення - 16.08.2021, у справі №922/1257/21
за позовом фізичної особи-підприємця Бабак Інни Володимирівни, с. Мирне, Краснокутський район, Харківська обл.,
до Державного підприємства "Гутянське лісове господарство", смт. Гути, Богодухівський район, Харківська обл.,
про стягнення 2 374 071, 02грн
Фізична особа-підприємець Бабак Інна Володимирівна звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Гутянське лісове господарство", в якому просить стягнути заборгованість за договором №10-ліс про надання послуг, пов'язаних з лісництвом від 02.04.2018, за договором №6-лк про виконання лісокультурних робіт від 30.04.2018 та договором №1 про надання послуг від 01.06.2018 у загальній сумі 2 374 071, 02грн, з яких сума основного боргу по трьох договорах становить 1 515 631, 90грн, неустойка за договором №6-лк у розмірі 443 339, 85грн, неустойка за договорами №1 та №10-ліс у розмірі 92 129, 20грн, інфляційні у розмірі 213 508, 02грн та 3% річних у розмірі 109 476, 72грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення умов договору не здійснено розрахунку з позивачем за надані послуги згідно укладених договорів та підписаних актів надання послуг.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Гутянське лісове господарство" на користь фізичної особи-підприємця Бабак Інни Володимирівни 1 924 532, 89грн, з яких 1 515 617, 23грн боргу; 85 930, 94грн пені; 109 476, 70грн 3% річних; 213 508, 02грн інфляційних; а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 868, 22грн. У решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за надані послуги у строки, визначені пунктами 4.1-4.2 договору №10-ліс, пунктом 3.2 договору №6-лк, пунктом 3.1 договору №1, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 1 515 617, 23грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог про стягнення боргу у розмірі 14, 97грн, які вказані у позовній заяві, суд зазначив, що такі не підтверджені документально, а отже не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що визнається безпосередньо позивачем.
Суд, проаналізувавши розрахунок позивача щодо нарахування пені за договором №6-лк, зазначив, що він здійснений без врахування обмежень щодо подвійної облікової ставки НБУ, а відтак, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 85 930, 94грн.
Приймаючи до уваги, що умовами договору №1 та №10-ліс не передбачено такий вид відповідальності як стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені - неустойки за договорами №1 та №10-ліс у розмірі 92 129,20грн є безпідставними, а, відтак, задоволенню не підлягають.
Дослідивши та здійснивши розрахунки нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних, судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже, задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 09.08.2021, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 скасувати і у задоволенні позовних вимог ФОП Бабак І.В. до ДП "Гутянське лісове господарство" про стягнення на користь ФОП Бабак І.В. 1 924 532, 89грн відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ненадання позивачем додатків до договорів можна розглядати як надання неповного документу, який не має юридичної сили та не може бути використаний судом як доказ.
Як зазначає апелянт, ФОП Бабак І.В., не отримавши жодної оплати за виконані роботи, продовжувала надавати послуги та штучно накопичувати борги та відсотки по заборгованостям ДП "Гутянське лісове господарство", і теперішнє керівництво ставить під сумнів існування цивільних правовідносин та реальне їх настання. На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив послідовність, об'єми та реальність надання послуг.
Апелянт також вважає, що акти виконаних робіт по договору №10-ліс від 02.04.2018 містить підпис неуповноваженої особи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гутянське лісове господарство" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1257/21; встановлено позивачу строк до 18.10.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 18.10.2021 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 09.11.2021 о 10:10год.
18.10.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11891), зазначає, що позивачем були надані належним чином засвідчені копії договорів та актів приймання-передачі виконаних робіт, натомість, відповідачем не надано доказів, які б спростували наявність заборгованості.
Позивач посилається на те, що усі акти підписані; підпис представника відповідача скріплено печаткою підприємства.
Як вказує позивач, у ДП "Гутянське лісове господарство" неодноразово змінювалось керівництво, яке спочатку відмовлялось сплачувати заборгованість, у подальшому нове керівництво у квітні-травні 2020 року частково погасило борг.
З огляду на викладене, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 09.08.2021 - без змін.
До відзиву на апеляційну скаргу позивачем повторно додані копії договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт, які позивачем були додані до позовної заяви; також надані копії акту звіряння взаємних розрахунків за вересень 2018 року, платіжних доручень про часткову оплату за договорами, які не подавались позивачем суду першої інстанції.
08.11.2021 від апелянта надійшла заява про винесення судом ухвали про зобов'язання відповідача надати додатки до відзиву на апеляційну скаргу в повному обсязі (вх.№12867), зазначає, що апелянтом після отримання відзиву на апеляційну скаргу складено акт про відсутність вкладень від 19.10.2021, а саме, як вказує апелянт, до відзиву було додано лише 6 актів.
У зв'язку із цим, просить винести ухвалу, якою зобов'язати ФОП Бабак І.В. виконати вимоги пункту 6 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та направити додатки в повному обсязі ДП "Гутянське лісове господарство", оскільки апелянт бажає скористатись своїм правом на складання відповіді на відзив.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.11.2021 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги; також оголосив заяву про винесення судом ухвали про зобов'язання відповідача надати додатки до відзиву на апеляційну скаргу в повному обсязі.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Після заслуховування учасників судового процесу, апеляційним господарським судом встановлено, що до відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано поштову накладну та опис вкладення у цінний лист із відміткою підприємства поштового зв'язку про надсилання доданих до відзиву на апеляційну скаргу додатків.
Відповідно до статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу відповідає вимогам статті 263 Господарського процесуального кодексу, тому підстави для зобов'язання позивача повторно надсилати відповідачу додані до відзиву на апеляційну скаргу додатки відсутні.
Однак, для надання представнику відповідача можливості ознайомитись з матеріалами справи, у судовому засіданні протокольно оголошено перерву до 11:45год. 23.11.2021.
19.11.2021 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.
22.11.2021 від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13543), зазначає, що у зв'язку із зайнятістю адвоката Керімова А.З. у судовому засіданні у Великобагачанському районному суді Полтавської області по кримінальній справі №525/417/20, просить відкласти судове засідання у справі №922/1257/21.
23.11.2021 від представника апелянта надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження повноважень адвоката Керімова А.З. як представника одного із учасників кримінальної справи №525/417/20 (вх.№13568)
Об 11:52год. 23.11.2021 у зв'язку зі зміною складу колегії суддів, судове засідання розпочато спочатку; після перерви представник апелянта в судове засідання не з'явився.
Представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 09.08.2021 - без змін.
Розглянувши клопотання представник апелянта про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, відтак неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи, про що учасники були також повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021.
У клопотанні про відкладення розгляду справи апелянт посилається на зайнятість його представника в іншому судовому засіданні.
Однак, судова колегія зазначає, що апелянт не був позбавлений права і можливості направити в судове засідання іншого свого представника як з числа своїх працівників в порядку статті 56 Господарського процесуального кодексу України, або уклавши договір на надання правової допомоги з іншим адвокатом.
Крім того, представник апелянта міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі, поза межами судового засідання, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування місця участі в судовому засіданні, чого представником здійснено не було; у клопотанні представником апелянта зазначено, він бере участь у судовому засіданні у Великобагачанському районному суді Полтавської області о 09:00год., а судове засідання Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1257/21 призначено на 11:45год.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є розумність строків розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги; апелянт в апеляційній скарзі виклав доводи щодо оскаржуваного рішення, яким буде надана оцінка судом. І у клопотанні про відкладення розгляду скарги представник апелянта не наводить жодних обставин, які унеможливлюють розглянути скаргу в даному судовому засіданні лише за відсутності представника апелянта.
Відтак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, у зв'язку із чим, відмовляє апелянту у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, і враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, і неявка в судове засідання представника апелянта не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Вирішуючи питання прийняття наданих позивачем додаткових доказів, доданих до відзиву на апеляційну скаргу: копії акту звіряння взаємних розрахунків за вересень 2018 року, платіжних доручень про часткову оплату за договорами, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивачем не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додаткових доказів, з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані позивачем додаткові докази до відзиву на апеляційну скаргу: копії акту звіряння взаємних розрахунків за вересень 2018 року, платіжних доручень про часткову оплату за договорами, і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із апеляційної скарги, апелянт просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 скасувати і у задоволенні позовних вимог ФОП Бабак І.В. до ДП "Гутянське лісове господарство" про стягнення на користь ФОП Бабак І.В. 1 924 532, 89грн відмовити повністю.
Отже, апеляційним господарським судом переглядається рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2021 в частині задоволених позовних вимог у розмірі 1 924 532, 89грн.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 02.04.2018 між ДП "Гутянське лісове господарство" (надалі - "Замовник") та ФОП Бабак Інною Володимирівною (надалі - "Виконавець") укладено договір №10-ліс про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом.
За цим договором Виконавець має право та зобов'язався на власний ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом (код 02.20 за ДК 009:2010), Замовнику, який, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахунку коштів "Замовником" на розрахунковий рахунок "Виконавця" на підставі підписаних Сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт на протязі 5 календарних днів.
30.04.2018 між ДП "Гутянське лісове господарство" та ФОП Бабак Інною Володимирівною був укладений договір № 6-лк на виконання лісокультурних робіт, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов'язався виконати роботи (садіння і висівання лісу, доповнення лісових культур, ручний та механізований догляд за лісовими культурами, підготовку ґрунту під садіння та висівання лісових культур, заготівлю та переробку насіння лісових культур, роботи у теплицях та парниках та інші види робіт, пов'язані з вирощуванням посадкового матеріалу), в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Положеннями пункту 2.2. договору визначено, що приймання робіт, що передбачено пунктом 1.1. Договору, здійснюється у присутності представників Замовника та Виконавця, з підписанням Сторонами Акта приймання виконаних робіт.
Згідно з пунктами 3.2-3.3 договору, розрахунки між Сторонами проводяться після 10 числа наступного за звітним місяця, але не пізніше 30 днів від дня підписання Сторонами Акта приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Оплата робіт, зазначених у пункті 1.1. Договору, здійснюється згідно з Актами приймання виконаних робіт.
01.06.2018 між ДП "Гутянське лісове господарство" та ФОП Бабак Інною Володимирівною був укладений договір №1, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов'язався до 15.06.2018 на власний ризик, власними силами, засобами та інструментами надати послуги по встановленню вантажопідйомного пристрою для обслуговування стрічкопильного верстату на садибі Шарівського л-ваю.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна сума цього Договору складає 11 500, 00грн.
Згідно положень пункту 3.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахунку коштів "Замовником" на розрахунковий рахунок "Виконавця" на підставі підписаних Сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт протягом 15 календарних днів.
На виконання договору №10-ліс позивачем було надано послуги на загальну суму 1 022 052, 53грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.10.2018 на суму 518 893, 22грн (т.1 а.с.42-79), від 31.12.2018 на суму 503 159, 31грн (т.1 а.с.80-92).
Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень чи застережень; з боку відповідача підпис скріплено печаткою підприємства.
Позивачем на виконання договору №6-лк від 30.04.2018 було надано послуги на загальну суму 482 064, 70грн, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2018 на суму 145 200, 00грн (т.1 а.с.38-40), від 30.11.2018 на суму 7 200, 00грн (т.1 а.с.41), від 30.04.2018 на суму 145 000, 80грн (т.1 а.с.33), від 31.05.2018 на суму 56 998, 98грн (т.1 а.с.34), від 30.06.2018 на суму 127 664, 92грн (т.1 а.с.35-36).
Також на виконання договору №1 від 01.06.2018 відповідачем було надано послуги по встановленню вантажопідйомного пристрою для обслуговування стрічкопильного верстату на садибі Шарівського л-ваю на загальну суму 11 500, 00грн, які були прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується актом приймання-здачі виконаних робіт від 02.07.2018 (т.1 а.с.37).
По договору №10-ліс надані послуги на загальну суму 1 022 052, 53грн повинні були бути оплачені відповідачем згідно з пунктом 4.1.-4.2. договору:
- за актами приймання-передачі від 31.10.2018 на суму 518 893, 22грн - до 11.11.2018;
- за актами приймання-передачі від 31.12.2018 на суму 503 159, 31грн - до 11.01.2019.
По договору № 6-лк від 30.04.2018 надані послуги на загальну суму 482 064, 70грн повинні були бути оплачені відповідачем згідно з пунктом 3.2 договору:
- за актами виконаних робіт від 31.10.2018 на суму 145 200, 00грн - до 01.11.2018;
- за актами виконаних робіт від 30.11.2018 на суму 7 200, 00грн - до 01.12.2018;
- за актами виконаних робіт від 30.04.2018 на суму 145 000, 80грн - до 01.05.2018;
- за актами виконаних робіт від 31.05.2018 на суму 56 998, 98грн - до 01.06.2018;
- за актами виконаних робіт від 30.06.2018 на суму 127 664, 92грн - до 01.07.2018.
По договору №1 від 01.06.2018 було надано послуги по встановленню вантажопідйомного пристрою для обслуговування стрічкопильного верстату на садибі Шарівського л-ваю на загальну суму 11 500, 00грн, які повинні були оплачені відповідачем за актом приймання-здачі виконаних робіт від 02.07.2018 до 18.07.2018.
Між сторонами за період з січня 2020 року по червень 2020 року було укладено акт звіряння взаємних розрахунків, який підписаний з боку позивача та відповідача; підпис відповідача скріплено печаткою, та згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 515 631, 90грн. (т.1 а.с.93)
09.03.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією, яку було отримано відповідачем нарочно, про що свідчить відмітка відповідача на копії претензії, в якій позивач вимагав протягом 7 (семи) днів з дня отримання даної претензії сплатити суму боргу у розмірі 1 515 631, 90грн, водночас, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.
У матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за надані послуги у строки, визначені пунктами 4.1-4.2 договору №10-ліс, пунктом 3.2 договору №6-лк, пунктом 3.1. договору №1.
Щодо нарахування позивачем неустойки за договором №6-лк у розмірі 443 339, 85грн судом першої інстанції встановлено, що умовами договору №6-лк передбачено, що за порушення строків здійснення розрахунків, передбачених Договором, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі 0, 5% (пункт 5.4 договору).
Позивачем здійснено розрахунок пені за актами виконаних робіт: від 30.04.2018 на суму 145 000, 80грн з 01.06.2018 до 30.11.2018; від 31.05.2018 на суму 56 998, 98грн з 01.07.2018 до 31.12.2018; від 30.06.2018 на суму 127 664, 92грн з 01.08.2018 до 31.01.2018; від 31.10.2018 на суму 145 200, 00грн з 01.12.2018 по 01.06.2019; від 30.11.2018 на суму 7 200, 00грн з 01.01.2019 по 30.06.2019.
Місцевий господарським суд, перевіривши розрахунок на відповідність вимогами статей 231-232 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановив, що такий здійснений без врахування обмежень щодо подвійної облікової ставки Національного Банку України, а відтак, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 85 930, 94грн, з яких по актах:
- від 30.04.2018 на суму 145 000, 80грн з 01.06.2018 до 30.11.2018 на суму 25 658, 77грн;
- від 31.05.2018 на суму 56 998, 98грн з 01.07.2018 до 31.12.2018 на суму 10 166, 12грн;
- від 30.06.2018 на суму 127 664, 92грн з 01.08.2018 до 31.01.2018 на суму 22 916, 73грн;
- від 31.10.2018 на суму 145 200,00грн з 01.12.2018 по 01.06.2019 на суму 25 917, 21грн;
- від 30.11.2018 на суму 7 200, 00грн з 01.01.2019 по 30.06.2019 на суму 1 272, 13грн.
Таким чином, щодо стягнення пені за договором №6-лк у розмірі 357 408, 91грн суд відмовив.
Приймаючи до уваги, що умовами договорів №1 та №10-ліс не передбачено такий вид відповідальності, як стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені неустойки за договорами №1 та №10-ліс у розмірі 92 129, 20грн є безпідставними, а відтак задоволенню не підлягають.
Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних судом першої інстанції встановлено, що позивач нараховує:
1) за договором №10-ліс на загальну суму наданих послуг 1 022 052, 53грн за актами приймання-передачі:
- від 31.10.2018 на суму 518 893, 22грн з 11.11.2018 по 31.03.2021;
- від 31.12.2018 на суму 503 159, 31грн з 11.01.2019 по 31.03.2021;
2) за договором № 6-лк від 30.04.2018 на загальну суму наданих послуг 482 064, 70грн, за актами виконаних робіт:
- від 31.10.2018 на суму 145 200, 00грн з 01.11.2018 по 31.03.2021;
- від 30.11.2018 на суму 7 200, 00грн з 01.12.2018 по 31.03.2021;
- від 30.04.2018 на суму 145 000, 80грн з 01.05.2018 по 31.03.2021;
- від 31.05.2018 на суму 56 998, 98грн з 01.06.2018 по 31.03.2021;
- від 30.06.2018 на суму 127 664, 92грн з 01.07.2018 по 31.03.2021;
3) за договором №1 від 01.06.2018 на загальну суму 11 500, 00грн за актом приймання-здачі виконаних робіт від 02.07.2018 з 18.07.2018 по 31.03.2021.
Дослідивши та здійснивши розрахунки нарахованих позивачем 3% річних у загальному розмірі 109 476, 72грн та інфляційні у загальному розмірі 213 508, 02грн судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині задовольнив.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладені між сторонами у справі договори є за своєю природою договорами про надання послуг.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження надання відповідачу послуг за договорами №6-лк, №1 позивачем надані акти приймання-передачі наданих послуг, підписані як з боку позивача, так і відповідача; підпис представника відповідача скріплено печаткою підприємства
За договором №10-ліс з боку відповідача акти підписані колегіально; у верхньому правому кутку актів у графі "Затверджено" з боку відповідача міститься підпис, скріплений печаткою підприємства.
Кожен акт містить посилання, на виконання якого саме договору: №6-лк, №1 або №10-ліс відповідно, він складений.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 23.11.2021 судом оглянуто оригінали актів виконаних робіт за договорами №6-лк, №1 та №10-ліс та встановлено їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям.
Щодо доводів апелянта, що акти виконаних робіт по договору №10-ліс від 02.04.2018 містить підпис неуповноваженої особи, оскільки, як вказує апелянт, 31.10.2018 відповідно до наказу №120-вк від 19.10.2018 директор підприємства був відсутній, а обов'язки директора були покладені на ОСОБА_1 , але підпис, наявний на акті, відрізняється від підпису ОСОБА_1 ; 31.12.2018 директор підприємства виконував свої обов'язки, але підпис, наявний на акті, наданому позивачем, відрізняється від підпису керівника, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Жодних доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів матеріали справи не містять, і відповідачем таких доказів не надано.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням щодо проведення комплексної технічно-почеркознавчої експертизи документів на предмет правомірності підпису.
Відповідач зазначив, що акти затверджено посадовою особою, яка не мала на те повноважень, а саме, 31.10.2018 відповідно до наказу №120-вк від 19.10.2018 директор підприємства був відсутній, а обов'язки директора були покладені на ОСОБА_1 , але підпис, наявний на акті, відрізняється від підпису ОСОБА_1 ; 31.12.2018 директор підприємства виконував свої обов'язки, але підпис, наявний на акті, наданому позивачем, відрізняється від підпису керівника.
До заяви відповідачем було надано копію наказу ДП "Гутянське лісове господарство" від 19.10.2018 "Про надання відпустки", відповідно до якої директору було надано відпустку з 22.10.2018 по 09.11.2018; на час відпустки виконання обов'язків директора підприємства покладено з 23.10.2018 на головного інженера Бабак О.О.
Відомостей щодо підпису Бабак О.О., як і доказів на підтвердження невідповідності підпису Бабак О.О. на актах приймання-передачі наданих позивачем послуг відповідачем до матеріалів справи не надано.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви про призначення судової експертизи.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не заперечується укладення між позивачем та відповідачем договорів №6-лк, №1 та №10-ліс, а оскаржується лише підпис уповноваженого представника відповідача на актах виконаних робіт за договоаром №10-ліс, які, окрім підпису, скріплені печаткою відповідача.
Водночас судом встановлено, що доказів того, що підписи, які містяться на вказаних актах не належать особі, яка підписувала такі акти, а також доказів того, що такі акти повинні бути затверджені іншими службовими особами відповідача, останнім не надано.
Крім цього, відповідачем не вказано, які саме обставини може підтвердити чи спростувати відповідний висновок експерта, не надано переліку питань, які необхідно поставити експерту на вирішення, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не звернувся до суду з іншим клопотанням про призначення судової експертизи, з урахуванням зазначених судом недоліків, зокрема, щодо обґрунтування, які обставини можуть підтвердити чи спростувати відповідний висновок експерта, надання переліку питань, які треба поставити експерту на вирішення.
Відповідачем не надано суду доказів того, що підписи, які містяться на вказаних актах не належать особі, яка підписувала такі акти, а також доказів того, що такі акти повинні бути затверджені іншими службовими особами відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність доводів апелянта, що акти виконаних робіт по договору №10-ліс від 02.04.2018 містить підпис неуповноваженої особи, а тому відхиляє їх.
Поряд з цим, відповідачем не заперечується підписання уповноваженими особами актів по договорах №6-лк та №1.
Як вбачається із доданої позивачем до позовної заяви копії акту звіряння взаємних розрахунків за період січень - червень 2020 року, заборгованість відповідача становить 1 515 631, 90грн; в акті звіряння містяться посилання на платіжні доручення, відповідно до яких відповідачем здійснювалась часткова оплата по договору №10-ліс від 02.04.2018.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18.
Акт звіряння підписаний сторонами у справі; підпис з боку відповідача скріплений печаткою підприємства.
Позивач зазначає, що здійснені відповідачем часткові проплати враховані при розрахунку заборгованості та не включались до суми позову; відповідач проти зазначеного не заперечує.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає акт звірки, у сукупності з іншими наявними у справі доказами, належним доказом у справі на підтвердження наявності заборгованості відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належним чином доведено надання послуг по вказаних договорах, а у матеріалах справи відсутні, і відповідачем не надано доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за надані послуги у строки, визначені пунктами 4.1-4.2 договору №10-ліс, пунктом 3.2 договору №6-лк, пунктом 3.1. договору №1.
Щодо доводів апелянта, що ФОП Бабак І.В., не отримавши жодної оплати за виконані роботи, продовжувала надавати послуги та штучно накопичувати борги та відсотки по заборгованостям ДП "Гутянське лісове господарство", і теперішнє керівництво ставить під сумнів існування цивільних правовідносин та реальне їх настання між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано надання позивачем послуг за договорами №10-ліс, №6-лк та №1 та актами на загальну суму 1 515 617, 43грн.
Тому доводи апелянта щодо штучного накопичування позивачем заборгованості не мають під собою правового підґрунтя, є власним бездоказовим баченням апелянтом спірних правовідносин, яке в цілому судова колегія розцінює як таке, що спрямоване на ухилення від виконання власних зобов'язань за договорами та підписаними сторонами у справі актами.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта щодо ненадання позивачем додатків до договорів як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки апелянтом не обґрунтовано, яким чином відсутність додатків до договорів впливає на обсяг та строки зобов'язань відповідача перед позивачем щодо оплати вартості наданих послуг, з огляду на підписані сторонами і наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг.
Позивачем надані копії актів виконаних робіт за договорами, підписані та затверджені сторонами у справі; підпис представника відповідача на актах виконаних робіт затверджено печаткою підприємства; і апелянтом не спростовано обставин їх підписання, як і отримання наданих послуг за ними.
Поряд з цим, безпідставними є доводи апелянта, що суд першої інстанції не дослідив послідовність, об'єми та реальність надання послуг, оскільки місцевим господарським судом надано належну правову оцінку складеним та підписаним сторонами у справі актам приймання-передані наданих позивачем робіт, які містять найменування робіт, термін їх виконання, обсяг та вартість, а також посилання на договір, на виконання якого вони складені.
А доводи апелянта про зворотне суд апеляційної інстанції розцінює як ухилення від виконання своїх зобов'язань за договорами з оплати отриманих ще у 2018 році послуг.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1257/21 слід залишити без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гутянське лісове господарство" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1257/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.12.2021.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.В. Плахов