вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2021 р. Справа№ 910/9454/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
представники сторін не викликались,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі № 910/9454/21 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
прo стягнення 85 155,71 грн,-
09.06.2021 Приватне підприємство «Транс Логістик» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) про стягнення 85 155,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після настання страхової події 23.10.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, проте всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019, відповідач не надав позивачу страховий акт та не вчинив жодних дій щодо погашення існуючої заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 позовні вимоги Приватного підприємства «Транс Логістик» задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» суму страхового відшкодування у розмірі 85 155,71 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у позивача наявний обов'язок із виплати суми страхованого відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019, а відсутність акту огляду не є підставою для відмови у виплаті такого відшкодування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі № 910/9454/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не зауважив на наявність в укладеному між сторонами Договорі страхування пункту 16.1.11, який надає Страховику право відмови у виплаті страхового відшкодування у разі відсутності акту огляду транспортного засобу при укладенні договору страхування, не застосував такого пункту до спірних правовідносин та фактично позбавив страховика його права, прямо передбаченого умовами договору, чим порушив вимоги ст.ст. 3, 6, 12, 525, ч. 1 ст. 526, ст.ст. 627, 990, 991 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про страхування».
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснити розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
25.10.2021 Приватним підприємством «Транс Логістик» подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки у відповідності до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» від 31.03.2019 та умов укладеного між сторонами Договору саме страховик в особі уповноваженого представника перед укладенням Договору повинен оглянути та сфотографувати спірний транспортний засіб та скласти акт огляду транспортного засобу.
Як вказує позивач, акт огляду не є документом, який страхувальник має подати для виплати страхового відшкодування. Акт огляду складається самим страховиком після надання страхувальником відповідного транспортного засобу при укладенні договору страхування, один примірник його зберігається у страховій компанії, отже акт огляду автомобіля не є тим документом, який має бути у розпорядженні позивача та надаватися до страхової компанії при настанні страхового випадку.
Також позивач посилається на судову практику вирішення спорів між позивачем та відповідачем щодо невиплати останнім сум страхового відшкодування у справах №910/4550/21, №910/4321/21, №910/542/21, №910/4337/21, №910/4099/21 де Північним апеляційним господарським судом прийнято судові рішення на користь Страхувальника.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2019 між ПП «Транс Логістик» (Страхувальник) та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (Страховик) було укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 (Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у частині І договору наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (п. 3.1 договору).
Відповідно до даного Договору відповідач виступав у якості Страховика, та зобов'язувався надавати Позивачу - Страхувальнику за договором, послуги зі страхування автомобілю марки «MAN TGM 18.240» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (у тому числі і на випадок дорожньо-транспортної пригоди), згідно переліку, що визначений в додатку №46 від 08.05.2020 року до Договору. В свою чергу, позивач зобов'язувався оплачувати надані послуги страхування у строки та на умовах, передбачених Договором.
У розділі 7 частини І договору та п. 4.1.1 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) встановлено, що застрахованим є зокрема, ризик пошкодження та/або знищення чи втрата визначеного транспортного засобу (ТЗ) внаслідок ДТП (дорожньо-транспортної пригоди).
У відповідності до п. 5.1 Договору страховий випадок - передбачена договором подія (ризик, визначений страхувальником в частині 1 Договору), що відбулася в період дії договору, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах цього Договору.
Згідно п. 11.1.1 Договору страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених договором.
У пункті 13.1 Договору сторони погодили перелік документів, які страхувальник повинен надати страховику з метою одержання страхового відшкодування.
Страховик в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов'язані з компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт ТЗ/ДО, шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 7.3 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) лімітом відшкодування по КАСКО та/або за кожним ТЗ є страхова сума за кожним ТЗ, зазначена у додатку до договору страхування. Страхова сума є агрегатним лімітом відшкодування страховика по всіх страхових випадках, що відбулись під час дії договору. Договір вважається виконаним і припиняє свою дію з моменту виплати сумарного страхового відшкодування в розмірі, еквівалентному розміру страхової суми за мінусом франшизи по всіх страхових випадках, що сталися за договором. Договір діє до кінця обумовленого в частині І терміну в межах різниці між страховою сумою і розміром виплачених страхових відшкодувань, тобто страхова сума зменшується на розмір виплачених відшкодувань. Страхова сума може бути відновлена до початкового розміру шляхом внесення відповідних змін до договору та сплати додаткового страхового платежу.
Як вбачається з додатку №46 від 08.05.2020 до Договору №078 999/920/190001043, сторони погодили страхову суму для транспортного засобу «MAN TGM 18.240», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 800 000,00 грн, що підтверджується підписами та скріпленням печаток з обох сторін.
Згідно з п. 8.1-8.3 договір укладається на строк, визначений в частині І договору. Строк дії може поділятися на періоди. Період страхування (період дії Договору) - частина строку, протягом якого діє договір. Договір набирає чинності з моменту, вказаного як початок строку дії договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня наступного за днем надходження страхового платежу (першого платежу) в повному розмірі на поточний рахунок або в касу страховика чи його представника або через інші платіжні системи, дозволені законодавством України і які запроваджені у страховика, якщо інше не погоджено письмово сторонами.
У додатку №46 від 08.05.2020 до Договору № 078 999/920/190001043 визначено строк дії цього договору з 15.05.2020-14.05.2021.
23.10.2020 року о 10 год 20 хв. у м. Біла Церква, на б-ру Олександрійський, 62, водій автомобіля ВАЗ 111833, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не надала переваги в русі автомобілю «MAN TGM 18.240», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ПП «Транс Логістик» ОСОБА_2 , що рухвся в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона мала намір перестроюватися та скоїла з ним зіткнення, чим спричинила зазначеним транспортним засобам значні пошкодження та завдала матеріальних збитків.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2020 у справі № 357/10633/20 водія автомобіля ВАЗ 111833, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
В результаті ДТП вантажний автомобіль автомобіля «MAN TGM 18.240», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ПП «Транс Логістик», отримав значні механічні пошкодження.
27.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку.
Пункт Договору 12.5 передбачає, що «Страхувальник повинен здійснювати відновлювальний ремонт, пошкодженого ТЗ лише на СТО, погодженою із Страховиком. Сторони домовились, що за цим Договором погодженими із Страховиком вважаються всі СТО, на яких відповідно до вимог заводу - виробника ремонтуються застраховані ТЗ після страхових випадків. Дана умова діє тільки для транспортних засобів, що знаходяться на обслуговуванні дилера MAN, SCANIA.»
Позивач надав відповідачу рахунок №KYV-AVGOK-0009817 від 02.12.2020, складений офіційним сервіс - партнером MAN в України ТОВ «Аванті Груп», що є офіційним дилером автомобільної марки MAN, в якому визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП в розмірі 85 155,71 грн (з ПДВ).
Проте, відповідач не надав жодних зауважень стосовно визначеної вартості відновлювального ремонту, та не здійснив оплати таких робіт СТО.
За твердженнями позивача, спір у справі виник через неправомірну відмову відповідача у здійсненні страхового відшкодування, у зв'язку з чим, на думку Приватного підприємства «Транс Логістик», наявні правові підстави для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування у розмірі 85 155,71 грн. в судовому порядку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч. 2 ст. 991 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ст. 991 ЦК страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу MAN TGM 18.240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідач посилався на те, що Страхувальник при укладенні Договору страхування не надав Страховику вказаного транспортного засобу для огляду та фотографування в момент укладення договору страхування, а тому через невиконання такого обов'язку акту огляду вказаного транспортного засобу Страховиком не було, що є підставою для відмови від здійснення страхової виплати.
Підпунктом 16.1.11 пункту 16.1 Договору визначено однією із підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ (в редакції Додатку №2 «Протокол розбіжностей» до Договору).
Однак, пунктом 8.2. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління АТ «УПСК» від 31.03.2009 (надалі - Правила) передбачено, що для укладення Договору страхування Страхувальник пред'являє Страховику такі документи: документ про реєстрацію ТЗ, документ що підтверджує вартість ТЗ (довідка-рахунок, митна декларація тощо), документ що підтверджує вартість додаткового обладнання. Страхувальник - фізична особа надає паспорт, ідентифікаційний код, а юридична особа - довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Державного комітету статистики України. Якщо Страхувальник не є власником ТЗ, він також повинен пред'явити документ, що надає йому право користування цим ТЗ.
Пунктом 8.3. Правил встановлено, що при страхуванні ТЗ, перед укладанням, поновленням чи зміною умов Договору страхування Страхувальник зобов'язаний надати Страховику ТЗ та додаткове обладнання для огляду.
Пункт 8.3 Правил ототожнюється із пунктом 9.2.18 Правил, згідно якого передбачено обов'язок страхувальника надати транспортний засіб для огляду Страховику під час укладання Договору страхування.
Колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача на відсутність акту огляду транспортного засобу не є підставою для відмови у виплаті ним страхового відшкодування, як з законом так і за Правилами, виходячи з такого.
За умовами п. 16.1.11 Договору Акт огляду має бути завірений підписом та печаткою представника Страховика, що засвідчує факт проведення ним огляду та фотографування транспортного засобу у момент укладення договору обов'язкового страхування. Невиконання Страховиком огляду транспортного засобу не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати, адже суперечить змісту добровільного страхування.
Згідно п. 9.2.14 Правил Страхувальник зобов'язаний у разі настання страхового випадку, надавати Страховику на його вимогу всі необхідні документи для встановлення факту, причини, обставини настання такої події, а також всі необхідні документи для встановлення розміру збитків.
Позивач надав відповідачу рахунок №KYV-AVGOK-0009817 від 02.12.2020, складений офіційним сервіс - партнером MAN в України ТОВ «Аванті Груп», що є офіційним дилером автомобільної марки MAN, в якому визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП в розмірі 85 155,71 грн.
За Договором сторони визначили, що розмір франшизи становить - 0,00 грн.
Згідно ч. 18 ст. 9 Закону франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 23.04.2016 у справі № 6-101цс11).
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, колегія суддів вважає законним висновок суду першої інстанції з приводу того, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, а відтак, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Транс Логістик» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 85 155,71 грн.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі № 910/9454/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі № 910/9454/21 залишити без змін.
Матеріали справи №910/9454/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко