справа № 2во/325/6/2021
325/210/21
01 грудня 2021 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Васильцової Г.А.
при секретарі - Міняйло А.П.
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про виправлення помилки в судовому наказі,
Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить внести виправлення до судового наказу Приазовського районного суду Запорізької області по справі № 325/210/21 та вказати дату народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ЦПК України, суд може винести виправлення до судового наказу в порядку, встановленому ст.. 432 ЦПК України
Згідно ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при оформленні або видачі.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача і боржника.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки в судове засідання суду не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін, повне фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з поданої заяви, заявник зазначає, що пред'явивши судовий наказ до виконання, постановою державного виконавця 17.09.2021 року було повернуто судовий наказ стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що у виконавчому документі не вказана дата народження боржника.
Судом оглянуті матеріали цивільної справи 2н/325/10/2021 (325/210/21), та судовий наказ від 16 березня 2021 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 269,04 грн та судових витрат у розмірі 227,00 грн..
За заявою представника позивача 20 серпня 2021 року Приазовським районним судом було видано судовий наказ, в якому наявні наступні дані про боржника: ПІБ, ідентифікаційний номер, місце проживання.
17 вересня 2021 року державним виконавцем Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Піденно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргурою Х.А. вказаний виконавчий документ було повернуто без прийняття до виконання у зв'язку тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст.. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому листі не зазначена дата народження боржника-фізичної особи.
Вирішуючи питання про виправлення помилки у виконавчому документі суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ЦПК України, суд може винести виправлення до судового наказу в порядку, встановленому ст.. 432 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 431 ЦПК України, судовий наказ є виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.
Дослідивши матеріали справи 2н/325/10/2021 (325/210/21), судом встановлено, що на час винесення судового наказу від 16 березня 2021 року, в який заявник просить внести виправлення, заявником у справі не було надано інформацію, щодо дати народження боржника, та в наданих заявником документів взагалі відсутня інформація про дату народження боржника.
Суд акцентує увагу, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст.. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавчий лист повинен відповідати вимогам ст.. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, дійсно, згідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому листі зазначається дата народження боржника-фізичної особи.
Проте, відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов'язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18), прийнятій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду; в постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18ц (провадження № 61-578св19), прийнятій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.
Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів.
Таким чином, на підставі викладеного, виданий виконавчий документ відповідає вимогам ч. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» та виданий на підставі даних, які були надані заявником.
Крім того, слід зазначити, що суд не може внести виправлення шляхом внесення інформації, яка не була відома суду під час прийняття рішення по справі.
За таких обставин, суд вважає, що слід відмовити у виправленні помилки у виконавчому документі.
Крім того, слід зазначити, що сторони виконавчого провадження відповідно до ст.. 447 ЦПК України мають право на звернення із скаргою до суду, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи; та у разі задоволення скарги заявника відповідно до ст.. 452 ЦПК України судові витрати покладаються на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця.
Керуючись ст. ст. 247, 260, 353, 432 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про виправлення помилки в судовому наказі - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена 01 грудня 2021 року.
Суддя Г.А. Васильцова