Справа № 219/9973/21
Провадження № 3/219/3437/2021
30листопада 2021 року Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцева Н.М. розглянув матеріали, що надійшли з Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
не працює, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1
за ст. 130 ч. 1 КпАП України, -
28.08.2021 року о 10-45 год. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 187861 відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 28.08.2021 року о 09-35 год. в м. Бахмут Донецької області по вул. Ціолковського, 27, останній керував транспортним засобом автомобілем ВАЗ-21103 д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (млява мова, зіниці очей не реагують на світло). Від проходження у встановленому законом поряду медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, скоїв правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КупАП.
Особу встановлено на підставі паспорту, їй роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 зазначив, що, дійсно, відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, бо поспішав на роботу (підробляє неофіційно), не бажав втрачати час. Вказав, що в нього був «перегар».
Всебічно вивчивши матеріали справи, з урахуванням досліджених доказів, відеозапису, суддя встановив, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», що знайшов своє втілення у практиці Європейського Суду з прав людини,зокрема,у рішенні по справі «Коробов проти України», з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення по статті 130 ч.1 КУпАП України становить, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол в даному випадку складений з підстав відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР) водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти у встановленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин.
Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції в процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм згідно п. 1.10 ПДР є будь-яка особа, що керує транспортним засобом, вершник, візник, погонич тварин, який веде їх за поводдя, прирівнюється до водія. Водієм є також особа, що навчає керуванню, знаходячись безпосередньо у транспортному засобі.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Як передбачено ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 187861 від 28.08.2021 р. водій ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп'яніння (млява мова, зіниці очей не реагують на світло), відмовився на вимогу працівників поліції пройти медичний огляд у встановленому законом поряду на стан наркотичного сп'яніння.
При дослідженні відеозапису, долученого до матеріалів справи на компакт-диску «Videx» DVD-R 16X 4.7 GB 120 min встановлено, що 28.08.2021 року о 09-35 год. в м. Бахмут Донецької області водій транспортного засобу автомобілю ВАЗ-21103 д. н. з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції в м. Бахмут Донецької області по вул. Ціолковського, на питання працівника поліції, на пропозицію пройти обстеження шляхом медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 дійсно відмовився. По суті порушення ОСОБА_1 у протоколі зазначив, що 28.08.2021 року він відмовляється від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, про складення відносно нього адміністративного протоколу був обізнаний, не заперечував.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 187861 від 28.08.2021 р. вбачається, що він складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року, який підписав ОСОБА_1 , виклавши власні пояснення по суті порушення, власноруч вказавши в протоколі «… 28.08.21 г. управлял авто, на освидетельствование в больницу не поеду» (рос.), та засвідчив це особистим підписом, відомості, викладені у протоколі під час розгляду справи в суді не спростовані, тому протокол про адміністративне правопорушення суддя приймає до уваги як доказ при винесені постанови.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини,є джерелом права в Україні, «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».
Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, відповідають вимогам достатності, допустимості та належності і підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та, відповідно, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП суду надані об'єктивні та інші безперечні докази провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що дозволяє суду, визнати останнього винним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, ОСОБА_1 було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, проте він цим не скористався, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, те що частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а … , а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд вважає факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведеним.
Згідно вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не встановлено.
Вирішуючи питання про вид і міру адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд враховує обставини справи, особу винного, характер вчиненого правопорушення, і вважає, що до нього слід застосувати стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до статті 40-1 КупАП та ст. 4 ч. 2 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Керуючись ст. 130 ч. 1, 268, 283, 284 КОАП України, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України, і призначити йому стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вигляді становить 17 000, 00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави в розмірі 454,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в Донецький Апеляційний суд через Артемівський міськрайсуд Донецької області протягом десяти днів з моменту проголошення.
Суддя Н.М.Медінцева