30 листопада 2021 року
м. Черкаси
справа № 711/6218/20 провадження № 22-ц/821/1737/21 категорія 307000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Нерушак Л.В., Василенко Л.І.
секретар: Литвин-Восколович Ж.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Трощено Віталій Васильович
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Трюхан Володимир Григорович
третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трощена Віталія Васильовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання права власності на частину квартиру в порядку спадкування.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
03 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_2 , який також являвся дідом ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з наступного майна: 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житла та 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло.
За життя ОСОБА_4 склав заповіт на ОСОБА_2 та онуку ОСОБА_3 на вищевказані квартири.
Статтею 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні епрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець)та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
ОСОБА_1 підпадає під категорію - повнолітні непрацездатні діти.
Пенсійний вік для жінок передбачено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визначається в залежності від дати народження жінки.
Вік виходу на пенсію жінок зростає поступово, і це є частиною пенсійної реформи 2017 року.
У 2020 році до 01 квітня вік виходу на пенсію для жінок становить 59 років, а отже спадкоємиця ОСОБА_1 на день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на законних підставах має право на обов'язкову частку у спадщині за законом.
Починаючи з 01 квітня 2020 року вік виходу на пенсію для жінок становить 59 років і 6 місяців.
Починаючи з 1 квітня 2021 року пенсійний вік для жінок буде підвищено до 60 років.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 серпня 2020 року нотаріус Другої Черкаської нотаріальної контори Демиденко О.А. повідомила про відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на обов'язкову частку у спадщині, та фактично відмовила у вчиненні нотаріальної дії позивачці.
На підставі наведеного просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частки квартир за адресою: АДРЕСА_3 та 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що під час судового розгляду було встановлено, що позивачка є жінкою в якої непрацездатність настає з моменту досягнення нею 59 років і 6 місяців, тобто з 12 травня 2020 року.
Оскільки на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка не досягла вказаного віку, то суд не вбачає підстав вважати її непрацездатною особою та такою що дозволяє їй претендувати на обов'язкову частку у спадщині після померлого батька.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що нотаріус діяв правомірно, відмовивши позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку, підстав для визнання права власності суд також не вбачав, оскільки за життя померлим складено заповіт на іншу особу, а тому в задоволенні позову було відмовлено.
Крім того, з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., які сплачені нею адвокату Трюхану В.Г. згідно квитанції від 21 грудня 2020 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Трощено В.В. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2021 року як незаконне, а справу направити до районного суду на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що розглядаючи спір, суд припустився помилки та не врахував, що позивачка по справі має право у встановленому порядку успадкувати після смерті спадкодавця майно, яке належить йому з часу відкриття спадщини.
Оскільки в позасудовому порядку вирішити спір не вдалося, тому вважає, що її права є порушеними та підлягають захисту в судовому порядку.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_2 - адвоката Трюхана В.Г. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і на момент відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 не підпадала під категорію осіб пенсійного віку, що дає їй право на обов'язкову частку у спадковому майні.
За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 грн. витрат на правничу допомогу, які остання понесла в зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч.1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що, виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Як вбачається з заповіту (а.с. 82 Т.1), посвідченого 10 січня 2014 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О., ОСОБА_4 вказав, що все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому, і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 серпня 2020 року, нотаріус Другої Черкаської нотаріальної контори Демиденко О.А. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом згідно ст. 1241 ЦК України на ім'я ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_5 , що знаходиться в АДРЕСА_6 , що залишилися після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із змісту постанови вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся із заявою до Другої Черкаської державної нотаріальної контори, в якій просить видати йому на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , що залишилися після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, надаючи оцінку документам спадкової справи встановив, що із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , звернулися: дочка - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , онука - ОСОБА_3 .
Окрім цього, було встановлено, що 10 січня 2014 року, спадкодавець ОСОБА_4 склав заповіт на все своє майно.
Як вбачається із заяви на видачу свідоцтва про право на спадщину, представник ОСОБА_1 просив видати свідоцтва про право на спадщину на зазначене вище спадкове майно в порядку ст. 1241 ЦК України.
Однак, під час розгляду справи, судом було встановлено, що відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спадкоємиця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не відноситься до осіб передбачених ст. 1241 ЦК України, а саме не є непрацездатною за віком.
Так, судом було встановлено, що станом на дату смерті ОСОБА_4 їй виповнилось 59 років 2 місяці, а згідно вище зазначеного закону вона б вважалась непрацездатною особою за віком в 59 років і 6 місяців (тобто з 12 травня 2020 року).
Крім того, суд встановив, що представником ОСОБА_1 не було надано правовстановлюючих документів на майно, що належало померлому.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Позовні вимоги та апеляційна скарга обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, а тому має право спадкувати, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки позивачка є жінкою, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її непрацездатність настає з моменту досягнення нею 59 років і 6 місяців, тобто з 12 травня 2020 року. Тому, висновок суду про те, що вказана обставина унеможливлює видати ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України є правильним.
Отже, враховуючи всі вищевказані обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що районний суд вирішуючи спір, правильно врахував всі обставини справи надав їм відповідну оцінку та дійшов до правильного висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно до відмови в їх задоволенні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення районного суду ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача.
Разом з тим, подаючи відзив на апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Трюхан В.Г. заявив вимогу про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 судових витрат по оплаті правничої допомоги, що були понесені останньою за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною 3 ст. 137 статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, понесених відповідачем, що додані до відзиву на апеляційну скаргу заявлено витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
В матеріалах справи міститься договір про надання правової (правничої) допомоги, ордер, детальний опис робіт (послуг адвоката) та квитанція б/н про сплату 3 000 грн. ОСОБА_2 адвокату Трюхану В.Г. відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідачем ОСОБА_2 повністю доведено належними доказами заявлену вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, тому така вимога підлягає до задоволення шляхом стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трощена Віталія Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання права власності на частину квартиру в порядку спадкування залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 грн. судових витрат на правничу допомогу, понесених нею під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді Л.В. Нерушак Л.І. Василенко