30 листопада 2021 року
м. Черкаси
справа № 712/10870/20 провадження № 22-ц/821/1800/21 категорія на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.
секретар: Зінченко Ю.О.
учасники справи:
скаржник: ОСОБА_1 ;
представник скаржника - адвокат Кузнєцов Євген Володимирович
орган примусового стягнення: Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ);
зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Публічне акціонерне товариство «Універсал банк», Відділ примусового виконання рішень Управління з питань виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Євгена Володимировича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження Центральний відділ ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», Відділ примусового виконання рішень Управління з питань виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця.
Описова частина
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця та просила суд визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Нечипоренко Ярослави Володимирівни щодо ухвалення 10 серпня 2020 року постанови «Про відкриття виконавчого провадження» ВП № 62738798 - неправомірними;
постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Нечипоренко Ярослави Володимирівни від 10 серпня 2020 року «Про відкриття виконавчого провадження» ВП № 62738798 - скасувати.
Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2016 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 стягнуто з відповідача на користь позивача 38933,72 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови скаржнику стало відомо, що у виконавчому листі зазначені реквізити стягувача ПАТ «Універсал Банк», в той же час виконавчий лист був пред'явлений до виконання ТОВ ФК «Кредит-Капітал», який на думку боржника не є належним стягувачем у виконавчому провадженні.
Крім того, як стало відомо представнику скаржника під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, виконавчий лист направлявся не на адресу Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального у правління Міністрества юстиції (місто Київ), а відділу ПВР Управління ЗПВР у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( місто Київ).
Скаржниця вважає, що дані обставини свідчать про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2020 у виконавчому провадженні ВП №62738798.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2020 у виконавчому провадженні ВП №62738798.
Ухвала суду мотивована тим, що приймаючи виконавчий документ до виконання державний виконавець досліджує його суто по формальних ознаках, визначених у Законі України «Про виконавче провадження». Крім того, державний виконавець не наділений повноваженнями вивчати обставини видачі виконавчого документу та його обгрутнованість, оскільки це є виключним повноваженням суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцов Є.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 05 квітня 2021 року.
Просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду Черкаської області як незаконну та постановити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2020 у виконавчому провадженні ВП №62738798.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційної інстанції неправильно та неповно дослідив докази.
Зазначає, що правом на звернення до примусового виконання з виконавчим листом, що виданий 16.09.2016 року Соснівським районним судом по справі № 712/1766/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу, наділений виключно ПАТ «Універсал Банк», та ніхто інший. Отже, у ТОВ ФК «Кредит-Капітал» відсутні повноваження стягувача в розумінні ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження». Жодних документів щодо наявності таких повноважень в матеріалах виконавчого провадження ВП № 62738798 не міститься (відсутні).
Вказує, що відділ з примусового виконання рішення при отриманні виконавчого листа зобов'язаний був повернути його пред'явнику такого листа (стягувачу), оскільки виконання даного виконавчого листа відноситься до компетенції іншого органу ДВС.
У Центральному відділу ДВС відсутні підстави для примусового виконання виконавчого листа, отже дії державного виконавця Нечипоренко Я.В. є безпідставними та незаконними, тобто вчинені з порушенням положень ЗУ «Про виконавче провадження».
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника Центрального відділу ДВС у місті Черкаси міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Горох В., зазначено, що відхиляючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно визначився із характером спірних правовідносин, належно та в межах поданих доказів і доводів сторін, встановив усі обставини справи та правильно застосував положення матеріального права.
Доводи скаржника, щодо протиправності заміни сторони виконавчого провадження не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на зміст пунктів 1 і 2 частини 1 ст. 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його на нового.
Суд першої інстанції дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Є.В. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
У справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".
Судом встановлено, що заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2016 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 стягнуто з відповідача на користь позивача 38933,72 грн.
На виконання вказаного рішення суду Соснівським районним судом міста Черкаси 06.04.2016 року у цій справі видано виконавчий лист.
Вказаний виконавчий лист пред'явлений до виконання ПАТ «Універсал-Банк» та 29.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 52405885.
Під час виконання заочного рішення суду, а саме 03.08.2018 року на адресу відділу надійшла заява ТОВ « Фінансова компанія « Кредит-Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.05.2018 року.
Згідно відмітки головного державного виконавця на виконавчому листі № 712/1766/16 від 26.05.2020 року він був повернутий стягувачу, яким на той час вже було ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2020 року за № П122/20 (16738184) ТЗОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ) виконавчий лист № 712/1766/16-ц від 16.09.2016 року.
Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нечипоренко Я.В. від 10.08.2020 року було відкрито виконавче провадження ВП №62738798.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон)).
Частиною першою статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону, виконавчий документ може бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Також, Законом «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження»).
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій виконавчого провадження, підстав для повернення виконавчого листа відсутні.
Доводи апелянта, щодо протиправності заміни сторони виконавчого провадження є безпідставними, оскільки з огляду на зміст пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його на нового.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист пред'явлений до виконання ПАТ «Універсал-Банк» та 29.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 52405885. Під час виконання заочного рішення суду, а саме 03.08.2018 року на адресу відділу надійшла заява ТОВ « Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.05.2018 року.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, внаслідок чого припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна на належного кредитора проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.. 442 ЦПК України, саме за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, зокрема й право бути стороною виконавчого провадження.
Доводи апелянта про те, що виконавчий лист пред'явлено не за місцем виконання також є безпідставними, оскільки взагалі не містять жодного правового обґрунтування та не свідчать про порушення прав ОСОБА_1 .
З системного аналізу норм ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» також вбачається, що приймаючи виконавчий документ до виконання державний виконавець досліджує його суто по формальних ознаках, визначених у Законі (наявність усіх реквізитів документу, дотримання строків його подання тощо). Державний виконавець не наділений повноваженнями вивчати обставини видачі виконавчого документу та його обґрунтованість. Тим більше, він не може робити висновки про законність виконавчого документу, оскільки це є виключним повноваженням суду.
Суд першої інстанції, на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та вимог Закону України «Про виконавче провадження» та вжив, передбачених цим Законом, заходів щодо примусового виконання судового рішення.
Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, порушень норм матеріального чи процесуального права судом не допущено. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Судові витрати, у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід покласти на сторони в межах сум, ними понесених.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження Центральний відділ ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», Відділ примусового виконання рішень Управління з питань виконання рішень Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст виготовлено 30 листопада 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчука
Судді В.О. Єльцов
Л.В. Нерушак