Справа №380/13412/21
29 листопада 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватної агрофірми «Дністер» до Державної служби геології та надр України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватної агрофірми «Дністер» до Державної служби геології та надр України із вимогою визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби геології та надр України №563 «Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3309 від 19.12.2003р.».
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні, що відбулось 27.09.2021 року, суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати постановив залучити до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державну екологічну інспекцію у Львівській області.
Ухвалою суду від 21.10.2020 року було закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду.
Учасниками справи було подано до суду заяви по суті справи - письмові відзиви, відповідь на відзив, пояснення.
Відповідно до позиції позивача, яка висловлена в позові, інших письмових заявах, що були подані до суду, поясненнях представника, він стверджує, що відповідачем безпідставно й усупереч вимог закону було прийнято рішення про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, відтак, припинено відповідну діяльність позивача.
А саме, позивач зазначає, що йому було надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003 року №3309, строк дії якого був продовжений у 2018 році до 11.12.2038 року, з правом видобуванням пісків, придатних для виробництва цегли силікатної та інших пресованих виробів, а також як компонент в'яжучий для одержання щільного силікатного бетону та вапняків літотамнієвих, придатних для виготовлення щебеню для будівельних робіт на території Миколаївського родовища у Львівській області.
У 2021 році Державною екологічною інспекцією у Львівській області було проведено перевірку ПАФ «Дністер» стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов'язаної з видобутком корисних копалин в межах Миколаївського родовища. За результатами такої перевірки зафіксовано певні порушення, які начебто були допущені позивачем. Зокрема, з цього приводу позивачу Державною екологічною інспекцією у Львівській області було видано припис від 01.07.2021 року щодо усунення допущених недоліків.
Окрім цього, Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до Державної екологічної інспекції України з пропозиціями щодо ініціювання перед Державною службою геології та надр України вирішення питання стосовно подальшої дії спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 року №3309. Відтак, Державна екологічна інспекція України скерувала відповідачеві подання про зупинення (анулювання) дії спеціального дозволу й останній видав спірний наказ від 30.07.2021 року №562, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 року №3309 й надано позивачеві тридцятиденний строк для усунення виявлених порушень. Таке рішення прийняте на підставі пп. 5, 6 п. 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615.
ПАФ «Дністер» наголошує на тому, що таке рішення є протиправним, позаяк у дійсності порушення, яке стало причиною відсутнє видання такого наказу, відсутнє. А саме, відповідач ствердив про відсутність у позивача висновку з оцінки впливу на довкілля. Проте, ще до прийняття Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» ПАФ «Дністер» отримало позитивний висновок державної екологічної експертизи, який в силу припису ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» має статус висновку з оцінки впливу на довкілля. Це також випливає з факту продовження відповідачем дії спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 року №3309, що було би неможливим без дотримання вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (зокрема, в частині наявності висновку).
Окрім того, ПАФ «Дністер» підкреслює, що оспорюване рішення за своєю суттю фактично призвело до зупинення діяльності позивача. У той же час, це може відбуватися винятково за рішенням суду, як це передбачено ст. 16 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Таким чином, відповідач усупереч нормі закону прийняв своє рішення, що не може визнаватися правомірним.
А тому, ПАФ «Дністер» вважає заявлений позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Відповідач висловив свою позицію у письмових заявах, поданих до суду, вказав на безпідставність заявленого позову.
А саме, відповідач вказує на те, що в результатів відповідного контрольного заходу було достеменно з'ясовано порушення ПАФ «Дністер» умов природоохоронного законодавства. Відповідач зазначає, що третьою особою за наслідками такої перевірки було винесено припис щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. При цьому, факти допущених порушень є підставою, визначеною чинним законодавством України, для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. Зокрема, відповідач звертає увагу на зафіксовані факти невиконання позивачем умов висновків державної екологічної експертизи та відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля при розробці Миколаївського родовища у Львівській області.
Саме в зв'язку з такими обставинами відповідачем і було прийнято рішення про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 року №3309, наданого позивачеві. На переконання відповідачів, таке рішення вчинялося в повній відповідності до приписів закону, а саме, відповідно до пп. 5, 6 п. 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615.
У зв'язку з чим, відповідач вважає своє рішення правомірним і обґрунтованим та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Окрім цього, відповідач у відзиві на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Третя особа на стороні відповідача позицію останнього підтримала та ствердила про необґрунтованість позову. Державна екологічна інспекція у Львівській області вказала на виявлення при перевірці ПАФ «Дністер» ряду порушень природоохоронного законодавства у діяльності останнього, що є підставою для прийняття оспорюваного рішення. При цьому, таке рішення вповні узгоджується з підставами для його прийняття та компетенцією відповідача, а також відсутні які-небуть свідчення порушення процедури його ухвалення. У зв'язку з чим, третя особа вважає позов безпідставним.
У судових засіданнях представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просили позов задовольнити. Представники третьої особи у судовому засіданні позов не визнала, ствердила про його безпідставність, а тому, просила в задоволенні позову відмовити.
Представники позивача 03.11.2021 року подав до суду клопотання про здійснення розгляду справи без його участі в порядку писмового провадження.
Суд, розглянувши клопотання позивача про перехід до письмового провадження, з урахуванням поданих представником відповідача та представником третьої особи заяв по суті справи, а саме відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову, ухвалою без виходу до нарадчої кімнати постановив перейти до письмового провадження для подальшого розгляду справи та ухвалення рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, представника третьої особи, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об'єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ПАФ «Дністер» надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003 року №3309, строк дії якого був продовжений до 11.12.2038 року, з правом видобуванням пісків, придатних для виробництва цегли силікатної та інших пресованих виробів, а також як компонент в'яжучий для одержання щільного силікатного бетону та вапняків літотамнієвих, придатних для виготовлення щебеню для будівельних робіт на території Миколаївського родовища у Львівській області.
У справах наявний акт про надання ПАФ «Дністер» гірничого відводу для видобування пісків в межах Миколаївського родовища площею відводу 102 га від 12.04.2005 року строком до 2018 року, акт про надання позивачу гірничого відводу для розробки Миколаївського родовища (пісків і вапняку) площею відводу 107,49 га від 27.10.2020 року строком до 11.12.2038 року, угода від 23.01.2019 року №3309 про умови користування ПАФ «Дністер» надрами з метою видобування корисних копалин.
Засвідчено, що ПАФ «Дністер» видано Державним управлінням екології та природних ресурсів в Львівській області висновок від 20.08.2004 року №11-3942 державної екологічної експертизи по робочому проекту розробки і рекультивації Миколаївського родовища пісків в Миколаївському районі Львівської області, за яким відповідний робочий проект оцінений позитивно.
Установлено, що у червні 2021 році Державною екологічною інспекцією у Львівській області було проведено позапланову перевірку ПАФ «Дністер» стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов'язаної з видобутком корисних копалин в межах Миколаївського родовища, за результатами якої зафіксовано певні порушення. Зокрема, за наслідками цього заходу третя особа склала припис від 01.07.2021 року №294-02 щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, яким окреслено порушення та встановлено термін їх усунення - до 16.08.2021 року та з моменту отримання припису на постійній основі.
Окрім того, в зв'язку з виявленими порушеннями, листом від 05.07.2021 року №02-3768 третя особа повідомила Державну екологічну інспекцією України про відповідні порушення, в якому просила врахувати дану інформацію з метою прийняття управлінських рішень, у тому числі щодо внесення Державній службі геології та надр України пропозиції стосовно подальшої дії спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 року №3309 (зупинення, анулювання), на підставі пп. 1, 5, 6 п. 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615.
Державна екологічна інспекція України скерувала відповідачеві подання від 14.07.2021 року №7509/2.2/6-21 про зупинення (анулювання) дії спеціального дозволу від 19.12.2003 року №3309 через невиконання ПАФ «Дністер» висновку від 20.08.2004 року №11-3942 державної екологічної експертизи та відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності для видобування корисних копалин (піску та вапняку).
Як засвідчується матеріалами справи, 30.07.2021 року Робоча група з питань надрокористування (протокол №16-РГ/2021) розглянула інформацію щодо подання про зупинення дії спеціального дозволу ПАФ «Дністер» і рекомендувала Держгеонадрам урахувати пропозиції робочої групи щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 року №3309 та надання 30 денного строку для усунення порушень відповідно до пп. 5, 6 п. 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (п. 4.2 протоколу).
Судом установлено, що на підставі подання Державної екологічної інспекції України від 14.07.2021 року №7509/2.2/6-21, враховуючи пропозиції Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 30.07.2021 року №16-РГ/2021), відповідно до пп. 5, 6 п. 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615, Державною службою геології та надр України прийнято наказ від 30.07.2021 року №563, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003 року №3309 й надано ПАФ «Дністер» тридцятиденний строк для усунення виявлених порушень.
Підставами для такого рішення суб'єкта владних повноважень, із урахуванням змісту протоколу від 30.07.2021 року №16-РГ/2021 Робочої групи з питань надрокористування, наказу від 30.07.2021 року №563 було визначено невиконання умов висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи та відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин, що базувалося на поданні Державної екологічної інспекції України від 14.07.2021 року №7509/2.2/6-21 та листі Державної екологічної інспекції у Львівській області від 05.07.2021 року №02-3768.
У подальшому, оцінюючи таке рішення суб'єкта владних повноважень як помилкове, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
У зв'язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, доводи й аргументи сторін, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра (тут та по тексту наводиться редакція нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на час спірних правовідносин), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 24 Кодексу України про надра, права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.
Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов'язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.
Як визначено ст. 16 Кодексу України про надра, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 56 Кодексу України про надра встановлено, що у разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, поновлення дії, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615.
Пунктом 21 Порядку №615 регламентовано підстави для зупинення дії дозволу, а саме, дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінекоенерго, Держпраці, МОЗ, Держекоінспекції, органів місцевого самоврядування, ДПС у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення; 3) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища; 4) наявності підстав, передбачених Законом України «Про санкції»; 5) невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи; 6) відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин. Дія дозволу також може бути зупинена органом з питань надання дозволу за поданням Мінекоенерго за зверненням до Мінекоенерго Держекоінспекції та/або її територіальних органів щодо невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи, відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин.
Відповідно до п. 8 Порядку №615, органом із питань надання дозволу є Держгеонадра або Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до повноважень. Згідно з пп. 10 п. 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1174, Держгеонадра зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
Як визначено пп. 5-1 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року №275, Держекоінспекція звертається з поданням про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами у разі порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища під час користування надрами в установленому порядку.
Таким чином суд резюмує, що зазначені вище приписи чинного законодавства України вказують на наступне регламентування питання зупинення спеціального дозволу за пп. 5, 6 п. 21 Порядку №615 - у разі виявлення певних порушень вимог законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища зі сторони користувача спеціального дозволу, Держекоінспекція вправі скерувати Держгеонадрам подання про зупинення відповідного спеціального дозволу на користування надрами, а останнє вправі прийняти рішення щодо зупинення такого дозволу, що відноситься до компетенції такого органу влади.
При цьому, продовжуючи, суд надає критичної оцінки доводам позивача у частині тотожності такого зупинення дії спеціального дозволу тимчасовій забороні (зупиненню) або припиненню діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля, що може бути застосовано винятково судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено (ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).
Суд зазначає, що з системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що Держгеонадра уповноважена здійснювати геологічний контроль суб'єктів господарювання з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Держгеонадра може зупинити дію спеціального дозволу, у тому числі за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади. Для ухвалення такого рішення мають бути правові підстави, що основуються на фактичних передумовах, достатніх і необхідних для обмеження права в користуванні надрами.
А тому, доводи ПАФ «Дністер» про те, що зупинення дії спеціального дозволу є зупиненням господарської діяльності позивача, що можливо застосувати лише за рішенням суду, є помилковими.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом зокрема у постанові від 14.03.2019 року у №804/1612/17, постанові від 20.07.2021 року у справі №0240/3379/18-а.
У той же час, із приводу стверджуваної протиправності наказу від 30.07.2021 року №563, суд звертає увагу на таке.
Як уже зазначено судом вище, спірне рішення - наказ Державної служби геології та надр України від 30.07.2021 року №563 - було прийняте відповідно до пп. 5 і 6 п. 21 Порядку №615, тобто, з підстав (і як наслідок) невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи (пп. 5) і відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин (пп. 6).
У цьому контексті суд звертає увагу на взаємну суперечливість таких підстав, позаяк, одна з них є застосовною при відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля чи висновку державної екологічної експертизи, а інші - при їх наявності, однак невиконанні.
Відтак, у нашому випадку відповідач ствердив водночас і про відсутність у ПАФ «Дністер» висновку з оцінки впливу на довкілля чи висновку державної екологічної експертизи при провадженні діяльності щодо розробки Миколаївського родовища у Львівській області, і про його (висновку) порушення (тобто про порушення фактично відсутнього висновку), що не узгоджується між собою. Таке мотивування рішення суб'єкта владних повноважень не може визнаватися обґрунтованим і правомірним.
Суд також звертає увагу на те, що органами контролю стверджено про зазначені вище порушення зі сторони позивача при розробці ним 42 га Миколаївського родовища у Львівській області (площа родовища 102 га).
Однак, у матеріалах справи наявний позитивний висновок від 20.08.2004 року №11-3942 державної екологічної експертизи по робочому проекту розробки і рекультивації Миколаївського родовища пісків в Миколаївському районі Львівської області, виданий Державним управлінням екології та природних ресурсів в Львівській області, який стосується Миколаївського родовища загальною площею по контуру 102 га (частина якого використовувалася позивачем на час перевірки). Відповідно ж до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
Таким чином, зазначений висновок має силу висновку з оцінки впливу на довкілля, а проваджена ПАФ «Дністер» діяльність здійснюється саме в межах площі родовища, яка окреслена у відповідному позитивному висновку державної екологічної експертизи.
У зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для твердження про здійснення позивачем діяльності з видобування корисних копалин без висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності, оскільки такий наявний (в силу ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» їх слід трактувати як тотожні).
При цьому, покликання відповідача на факт змін у діяльності позивача (додаткове видобування вапняку) суд вважає недоречним, оскільки зі змісту наявного позитивного висновку від 20.08.2004 року №11-3942 державної екологічної експертизи вбачається узгодження також можливості використання пісковиків та вапняків як супутніх корисних копалин, якими вважаються корисні копалини, видобуток яких здійснюється разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі та економічно доцільні у процесі переробки основної мінеральної сировини (п. 2 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року №432).
Відтак, на переконання суду, зазначене вище обґрунтування для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень не може вважатися належним і не може бути підставою для настання правомірних наслідків.
Окрім того, суд відзначає, що приймаючи спірний наказ від 30.07.2021 року №563, відповідач одночасно визначив ПАФ «Дністер» тридцятиденний строк для усунення виявлених порушень у частині недотримання позивачем висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності.
У той же час, слід взяти до уваги, що строки для усунення цих же стверджуваних порушень були визначені іншим органом - Державною екологічною інспекцією у Львівській області - й такі строки є розбіжними.
А саме, Державна екологічна інспекція у Львівській області склала та видала позивачеві припис від 01.07.2021 року №294-02 щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, яким встановлено термін усунення порушень - до 16.08.2021 року та з моменту отримання припису на постійній основі. Строк же, встановлений для усунення цих же порушень у наказі від 30.07.2021 року №563, є відмінним - до 30.08.2021 року.
Слід наголосити на тому, одночасне врегулювання певних відносин у різний спосіб, надання обов'язкових проте суперечливих вимог тощо є неприпустимим і не відповідає засаді правової визначеності.
Отже, зазначене також свідчить про протиправність оспорюваного позивачем наказу Державної служби геології та надр України від 30.07.2021 року №563.
Вирішуючи цей спір слід також узяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Гасан і Чауш проти Болгарії»).
У нашому ж випадку, оскаржуване рішення відповідача про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, яке втручається в майнові права позивача (оскільки право на користування надрами також підпадає під визначення «майна» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) не відповідає таким засадам - воно не є послідовим, прозорим і зрозумілим, орган влади не надав належного та вичерпного обґрунтування своєму рішенню в частині кожної з підстав для його застосування, таке рішення більш того не узгоджується вповні з іншими рішеннями органів влади з того ж самого питання.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого переконання про наявність підстав для визнання протиправним і скасування спірного наказу Державної служби геології та надр України від 30.07.2021 року №563, який базується на наведеній вище мотивації.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, встановлюючи істину в справі суд повинен ґрунтуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву, що випливає з позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій і рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з нормами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких від носяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У зв'язку з чим, суд розподіляє обґрунтовані та підтверджені судові витрати на сторони шляхом віднесення їх на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов Приватної агрофірми «Дністер» (81600, місто Миколаїв, Миколаївський район, Львівська область, вул. Володимира Великого, будинок 4; код ЄДРПОУ 03762064) до Державної служби геології та надр України (03057, місто Київ, вул. Цедіка Антона, будинок 16; код ЄДРПОУ 37536031), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, будинок 98; код ЄДРПОУ 38057086) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 30.07.2021 року №563 «Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3309 від 19.12.2003р.».
Стягнути з Державної служби геології та надр України (03057, місто Київ, вул. Цедіка Антона, будинок 16; код ЄДРПОУ 37536031) на користь Приватної агрофірми «Дністер» (81600, місто Миколаїв, Миколаївський район, Львівська область, вул. Володимира Великого, будинок 4; код ЄДРПОУ 03762064) витрати по сплаті судового збору у сумі 2260 (дві тисячі двісті шістдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Сасевич О.М.