Справа № 2а-2357/10/1111
Постанова
іменем України
11 червня 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда
у складі головуючого судді . . . .. . . . . . . . . . А.В. Загреби
при секретарі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Т.О. Єсько
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, -
Встановив:
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача в якому просить суд зобов'язати нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2007 по 2009 роки. Обґрунтувавши позовні вимоги тим, що він має статус «дитина війни», вважає, що має право на одержання відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з січня 2007 року соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така допомога йому не виплачувалася. При обрахунку суми невиплаченої допомоги позивач виходив з наступних розрахунків. Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн. Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 489 грн. Згідно з ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня 2009 року - 605,00 грн., з 01 квітня по 01 червня 2009 року - 625,00 грн. Крім того повідомив, що він отримував частково доплату до пенсії у розмірі 10%.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги повністю підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення на адміністративний позов, в яких позов не визнав, оскільки УПФУ діяло в межах Закону. Крім того просить суд розглядати справу за відсутності представника в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України за клопотанням осіб, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується відповідною відміткою у пенсійному посвідченні.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV “Прикінцеві положення” Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, цей Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року.
Що до вимог за 2007 рік, то на указаний період дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону), а також визначено, що в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з ухваленням Конституційним Судом України 9 липня 2007 року рішення № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому відповідач повинен нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і до 31 грудня 2007 року, оскільки Закон України “Про Державний бюджет на 2007 рік” діяв до указаної дати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких «дітям війни» (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Як встановлено, позивач частково отримував доплату до пенсії.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, пп. 2, 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI визнано неконституційним.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з ухваленням Конституційним Судом України 22 травня 2008 року рішення № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення, що обмежують аналогічні права дітей війни, ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому відповідач повинен нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і до 31 грудня 2008 року, оскільки Закон України “Про Державний бюджет на 2008 рік” діяв до указаної дати з урахуванням проведених виплат.
Вирішуючи питання про правомірність дій відповідача у 2009 році судом враховано, що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивач мав право на підвищення пенсії відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у зв'язку з чим дії відповідача щодо нездійснення нарахування пенсії у підвищеному розмірі та її виплати є неправомірними.
Судом також враховано, що статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на підвищення до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФ України в м. Кіровограді щодо нарахування та виплати суми пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та визнає необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням сплачених коштів, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки крім вищезазначеного: реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також суд враховує, що строк звернення позивача до суду пропущений з поважних причин. Так, суд звертає увагу на його похилий вік та мінливість законодавства, що регулює спірні правовідносини. Вказане дає підстави вважати, що остання в силу об'єктивних причин не мав змоги дізнатися про порушення свого права з моменту опублікування рішень. З урахуванням викладеного та правової необізнаності позивача, суд вважає, що порушене право позивача на отримання доплати як дитини війни за визначені періоди 2007, 2008, 2009 років, підлягає захисту.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, 86 , 99, 100, 104, 158 ч.1 - 163, 167 КАС України, суд, -
Постановив:
Визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді перерахувати ОСОБА_3 пенсію з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та провести виплату за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови Ленінського райсуду м. Кіровограда може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду через Ленінський райсуд м. Кіровограда.
Суддя Загреба А.В.