Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 листопада 2021 р. Справа№200/14584/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Академічна, 20, код ЄДРПОУ 34991191) про визнання протиправними дій про відкриття виконавчого провадженя за постановою №66786436 про стягнення з позивача на користь відповідача 184173,72 грн. виконавчого збору за постановою №54184406 від 22.06.2017; визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору №66786436 від 10.09.2021 по виконавчому провадженню №54184406 від 22.06.2017 року,-
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Позовна заява обгрунована тим, що державним виконавцем Репіним К.А. відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 184173,72 грн. за постановою 54184406 від 22.06.2017. Позивач не згодний з винесеною постановою, оскільки вважає, що підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Від представника відповідача до суду відзиву на позовну заяву не надходило.
Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом; відкрито провадження у справі; призначено судове засідання у справі на 30.11.2021 о 13:00 год.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши документи надані сторонами, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою головного державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Гринько Станіслава Олександровича 22.06.2017 відкрито виконавче провадження №54184406 по виконанню виконавчого листа, виданого Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі №2/756/752/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитним договором №49.28/175/С-Н в розмірі 1841757, 17 грн., судового збору 36954 грн. та 420 грн. за надання оголошення у ЗМІ.
Зазначеною постановою з позивача стягнуто виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 184173,72 грн., про що зазначено в пункті 3 постанови.
Постановою державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Богельською Людмилою Володимирівною 10.09.2021 у виконавчому провадженні №54184406 виконавчий лист №2/756/752/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитним договором №49.28/175/С-Н в розмірі 1841757, 17 грн., судового збору 36954 грн. та 420 грн. за надання оголошення у ЗМІ повернуто стягувачу, у зв'язку з поданою заявою про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.
10.09.2021 головним державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Репіним Костянтином Анатолійовичем відкрито виконавче провадження №66786436 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 184173,72 грн.
28 березня 2019 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Рієлтс плюс» укладено договір відступлення від права вимоги за іпотечним договором №49.28/175/С-Н від 23.06.2006 відповідно до якого первісний іпотекодержатель передає новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором №33/175/Н/3-06 від 23.06.2006, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, в якості забезпечення належного виконання зобов'язань позивача.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору у межах ВП №66786436 протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №382/389/17.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон України №1404-VIII) та Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі по тексту - Закон України №606-XIV).
Відповідно до пункту 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
При цьому, у Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України №1404-VІІІ -зазначено порядок виконання та правового регулювання саме «виконавчих дій», а не «виконавчого провадження».
Відповідно до статті 1 як Закону України №606-ХІV, так і Закону України №1404-VІІІ виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №1404-VІІІ слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця у межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.
Наведені норми суд бере до уваги у тому контексті, що виконавче провадження №54184406 було відкрите 22.06.2017, тобто, до набрання чинності Законом України №1404-VIII. На час прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження діяв Закон України №606-ХІV.
За нормами закону, чинного на час відкриття виконавчого провадження, положеннями частини другої статті 25 Закон України №606-ХІV було встановлено, що державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 27 Закону України №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Приписами частини першої статті 28 Закону України "606-XIV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Частиною третьою, четвертою статті 28 Закону України N606-XIV також передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Відповідно до підпунктів 3.7, 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) розробленої відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.
Судом встановлено, що державним виконавцем обраховано та прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у відповідності до норм Закону України №606-XIV.
Як вже було зазначено судом, Закон України N1404-VIII набрав чинності 05.10.2016, а Закон України №606-XIV, у свою чергу, втратив чинність (крім статті четвертої, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом України 1404-VIII).
Відповідно до пункту 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України N1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону України №606-XIV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Проте, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону України №1404-VIII, прикінцевими та перехідними положеннями якого було встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1404-VIII, положення попереднього Закону України №606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті у період дії цього Закону, відтак підлягають і завершенню у порядку Закону України №606-XIV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.
На переконання суду, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №66786436 (як окрема процесуальна дія) прийнята виконавцем 10.09.2021, тобто вже у період дії Закону України №1404-VIII, відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону України N1404-VIII.
За правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Частиною першою статті 40 Закону України №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, частина третя статті 40 Закону України №1404-VIII передбачає лише окремі випадки прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.
У свою чергу, частина друга статті 27 Закону України №1404-VIII визначає розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону України №1404-VIII (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Слід зауважити, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону України №1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець під час прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.06.2017 у межах ВП №54184406 визначив суму виконавчого збору у розмірі 10% від суми, яка зазначена у виконавчому листі №2/756/752/16 від16.01.2017.
Таким чином, державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично редакцію Закону України №606-XIV, тобто виконавчий збір ним обрахований на підставі Закону України №606-XIV.
Водночас, застосування державним виконавцем вказаної норми закону є помилковим, оскільки стягнення виконавчого збору є виконавчою дією, яка відповідно до пункту 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1404-VIII, здійснюється у відповідності до положень нової редакції закону.
Разом з тим, на момент прийняття спірної постанови, редакція статті 27 Закону України №1404-VIII передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частина друга статті 27 Закону України №1404-VIII).
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Враховуючи наведені правові норми та обставини справи суд вважає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору у тому розмірі, який визначений у оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України №1404-VIII.
Так, з аналізу наведених норм Закону України №1404-VIII вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Слід зазначити, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
Таким чином, у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнння його без реального виконання рішення суду.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у зібраних матеріалах справи відсутні докази вчинення державними виконавцями виконавчих дій, спрямованих на стягнення боргу з позивача, зокрема, щодо виявлення його коштів та майна.
З вказаного вбачається, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, разом з тим розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.
Відтак, у державного виконавця не було правових підстав для стягнення виконавчого збору у тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України №1404-VIII.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій про відкриття виконавчого провадженя за постановою №66786436 про стягнення з позивача на користь відповідача 184173,72 грн. виконавчого збору за постановою №54184406 від 22.06.2017, суд зазначає, що спірне рішення відповідача скасовано і це є належних захистом прав та інтересів позивача, оскільки в данному випадку тількі постанова має значення для позивача, а дії відповідача жодних негативних наслідків для позивача не мають.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1841,74 грн. згідно квитанції від 28.10.2021 №19009.
Судовий збір підлягає стягненню в розмірі 1841,74 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Академічна, 20, код ЄДРПОУ 34991191) про визнання протиправними дій про відкриття виконавчого провадженя за постановою №66786436 про стягнення з позивача на користь відповідача 184173,72 грн. виконавчого збору за постановою №54184406 від 22.06.2017; визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору №66786436 від 10.09.2021 по виконавчому провадженню №54184406 від 22.06.2017 року - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Репіна Костянтина Анатолійовича від 10.09.2021 №66786436 про відкриття виконавчого провадженя про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 184173,72 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Академічна, 20, код ЄДРПОУ 34991191) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1841,74 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Аканов