Справа № 603/695/21
Провадження №2/603/265/2021
"29" листопада 2021 р. м. Монастириська
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіян І. М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом голови ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Монастириське АТП-16151» Чекалюка Ярослава Володимировича до Монастириської міської ради Тернопільської області про скасування рішення Монастириської міської ради від 19.11.2021 року про передачу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні,
Голова ліквідаційної комісії ВАТ «Монастириське АТП-16151» Чекалюк Я. В. звернувся до суду з позовом до Монастириської міської ради Тернопільської області, у якому просить скасувати рішення Монастириської міської ради від 19.11.2021 року про передачу земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні згідно державного акта на право постійного користування землею серії ТР 08 від 12 грудня 1995 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.
Так, згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Пунктом 6 частини 1 ст. 20 ГПК України встановлено що господарські суди розглядають справи у спорах щодо власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Предметом позовних вимог у справі є визнання недійсними рішення міської ради, згідно з яким надано дозвіл Чортківській районній раді на розроблення проекту землекористування земельної ділянки по вул. Шевченка, 150, м. Монастириська Тернопільської області, яка на праві постійного користування перебуває ВАТ «Монастириське АТП-16151».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №902/517/17 викладено правовий висновок про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушено право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Визначаючи юрисдикцію спору, суди мають з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень під час реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Зважаючи на те, що спірні правовідносини між товариством і міською радою виникли щодо земельної ділянки, наданої у постійне користування, у межах її оформлення як єдиного об'єкта, у цих правовідносинах міська рада здійснює функції власника земельної ділянки, який реалізовує свою волю на передачу права на неї іншому суб'єкту, тому є приватноправовими та належать до господарської юрисдикції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищенаведене, у відкритті провадження у справі за позовом голови ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Монастириське АТП-16151» Чекалюка Я. В. до Монастириської міської ради Тернопільської області про скасування рішення Монастириської міської ради від 19.11.2021 року про передачу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні, слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 186, 260, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом голови ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Монастириське АТП-16151» Чекалюка Ярослава Володимировича до Монастириської міської ради Тернопільської області про скасування рішення Монастириської міської ради від 19.11.2021 року про передачу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. М. Галіян