15 листопада 2021 року Справа № 160/15743/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
07 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) періоду навчання з 01.09.1986 року по 31.07.1992 року у Донецькому політехнічному інституті, періоду роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 17.09.1992 року по 01.07.2000 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) період навчання з 01.09.1986 року по 31.07.1992 року у Донецькому політехнічному інституті, період роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 17.09.1992 року по 01.07.2000 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії з зарахуванням періоду навчання з 01.09.1986 року по 31.07.1992 року у Донецькому політехнічному інституті, періоду роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 17.09.1992 року по 01.07.2000 року, проте рішенням, викладеним в листі від 05.11.2019 року № 7899/б-09 відмовлено у підтвердженні стажу. Такі дії позивач вважає протиправними, з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач працював повний робочий день, без будь-яких прогалин у місяцях, має безперервний стаж у вказаний період. Вказує, що до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було надано довідки, які підтверджують вказаний стаж роботи та проходження навчання, а протиправна відмова у їх прийнятті позбавляє позивача права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 13.10.2021 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 89181/21), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 з 01.12.2014 року на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади не функціонують. Враховуючи наведене, будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. З огляду на що довідка ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 828 від 10.09.2019 року за період роботи з 17.09.1992 року по 31.05.2014 року не може бути врахована, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території України. Також не зараховано період навчання, оскільки наявні періоди перетинання з військовою службою. Для зарахування періоду навчання необхідна уточнююча довідка, яку позивачем не надано.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема:
- 01.09.1986 року зарахований студентом першого курсу в Донецький політехнічний інститут (наказ № 1825-03 від 21.08.1986 р.),
- у період з 05.07.1988 - 26.08.1989 року проходив службу в Радянській Армії,
- 31.07.1992 року відрахований зі студентів у зв'язку з закінченням навчання (наказ № 1364-03 від 19.06.1992 року),
- 17.09.1992 року зарахований гірничим майстром дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем в шахті Шахтоуправління «Донбас» (наказ № 654 від 17.09.1992 року),
- 07.11.2017 року звільнений по ст.36 п. КЗпП України за погодженням сторін (наказ № 247 від 07.11.2017 р.).
Вказані дані підтверджені трудовою книжкою ОСОБА_1 НОМЕР_2 .
Згідно даних диплому НОМЕР_3 від 18.06.1992 року, ОСОБА_1 в 1986 році вступив до Донецького політехнічного інституту, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 18.06.1992 року присвоєно кваліфікацію гірничого інженера.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.09.2019 року на підставі заяви від 13.09.2019 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах (робота за списком № 1).
До страхового стажу роботи позивача зараховано: період проходження військової служби з 05.07.1988 р. по 26.08.1989 р., період роботи з 19.12.1991 р. по 30.06.2000 р., період роботи за списком № 1 з 01.07.2000 р. по 31.05.2014 р. (в ПАТ «Товариство «Шахтоуправління «Донбас» ІК в ЄДРПОУ 00174668).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.11.2019 року №7899/Б-09 «Про розгляд звернення» на звернення позивача з питання зарахування пільгового стажу повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 з 01.12.2014 року на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади не функціонують. Враховуючи наведене, будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Враховуючи наведене, пільгова довідка, яка видана ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» 10.09.2019 р. не враховується для призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
У відповідності до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" па пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідним є: 1) наявність страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах; 2) віднесення професії до списку робіт і професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію зазначених роботах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, постановою Кабінету Міністрів України 16.01.2003 року № 36; 3) безпосередня зайнятість повний робочий день на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Надана позивачем трудова книжка НОМЕР_2 є завіреною та підтверджує, що ОСОБА_1 , зокрема:
- 01.09.1986 року зарахований студентом першого курсу в Донецький політехнічний інститут (наказ № 1825-03 від 21.08.1986 р.),
- у період з 05.07.1988 - 26.08.1989 року проходив службу в Радянській Армії,
- 31.07.1992 року відрахований зі студентів у зв'язку з закінченням навчання (наказ № 1364-03 від 19.06.1992 року),
- 17.09.1992 року зарахований гірничим майстром дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем в шахті Шахтоуправління «Донбас» (наказ № 654 від 17.09.1992 року),
- 07.11.2017 року звільнений по ст.36 п. КЗпП України за погодженням сторін (наказ № 247 від 07.11.2017 р.).
Вказана професія позивача відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162.
Щодо не врахування довідок, виданих на непідконтрольній території, суд вказує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
При цьому, суд також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 701/1196/16-а.
Окрім того, суд вказує, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» є безпідставним, оскільки така визначає процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям (далі - установи), здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, та не врегульовує спірні правовідносини між позивачем та відповідачем.
Також суд критично оцінює твердження відповідача щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1986 року по 31.07.1992 року у Донецькому політехнічному інституті, періоду роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 17.09.1992 року по 01.07.2000 року, оскільки вказані періоди підтверджені даними трудової книжки позивача НОМЕР_2 та диплому НОМЕР_3 від 18.06.1992 року, та не потребують додаткового уточнення.
Частиною другою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
На підставі викладеного, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1986 року по 04.07.1988 року, з 27.08.1989 року по 31.07.1992 року (з виключенням періоду проходження військової служби) у Донецькому політехнічному інституті, періоду роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 17.09.1992 року по 01.07.2000 року є протиправними.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи період навчання з 01.09.1986 року по 04.07.1988 року, з 27.08.1989 року по 31.07.1992 року (з виключенням періоду проходження військової служби) у Донецькому політехнічному інституті, та до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 17.09.1992 року по 01.07.2000 року, а також здійснити перерахунок пенсії.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1816,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2253345317.1 від 03.09.2021 року.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протипранвими та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1986 року по 04.07.1988 року, з 27.08.1989 року по 31.07.1992 року (з виключенням періоду проходження військової служби) у Донецькому політехнічному інституті, періоду роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 17.09.1992 року по 01.07.2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період навчання з 01.09.1986 року по 04.07.1988 року, з 27.08.1989 року по 31.07.1992 року (з виключенням періоду проходження військової служби) у Донецькому політехнічному інституті, та до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 17.09.1992 року по 01.07.2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 15 листопада 2021 року.
Суддя Е.О. Юрков