Справа №2-1012/10
31 травня 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого: Циганаш І.А.
при секретарі: Федоровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ ПриватБанк “ в особі Кіровоградської філії ПАТ КБ “ ПриватБанк “ про визнання недійсними кредитного договору, договору застави, зобов'язання вчинити певні дії ,-
Встановив:
Позивач звернулася з даним позовом до відповідача, обґрунтувавши його тим, що між нею та банком 12.08.2008 року було укладено кредитний договір №М375/2008, згідно умов якого банк зобов'язується надати їй кредитні кошти на строк з 13.08.2008 року по 05.08.2013р. включно у розмірі 27000 доларів США на споживчі цілі, у відповідності до приписів умов вищевказаного договору до початку фінансово - економічної кризи в Україні та у світі, тобто до початку 2009р. включно вона вчасно сплачувала суми, належні до погашення кредитної заборгованості згідно графіка, навіть сплачувала суми більші ніж передбачені договірними зобов'язаннями, на даний час із - за негативного та деструктивного впливу фінансово - економічної кризи в країні на її сімейний бюджет, вона тимчасово не має можливості сплачувати щомісячні платежі по кредитному договору, які зазначені в графіку погашення кредитної заборгованості, її доходи різко зменшилися, чоловік втратив роботу, виховує двох дітей, фінансова криза визнана Урядом України та Верховною Радою України від 31 жовтня 2008 року №639 є форс - мажорною, яка не залежить від неї. Вважає дії банку такими, що не відповідають умовам договору та чинному законодавству України, НБУ у своїх листах неодноразово попереджав банки не видавати кредитну масу кредитів в іноземній валюті та взяти відповідальність за майбутні ризики, пов'язані з різким коливанням курсу валют на можливі свої збитки. Однак, після значного підвищення курсу восени 2008 року курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют, всі фінансові ризики, які пов'язані з різким коливанням курсу іноземних валют, перекладені виключно на позичальника, що є несправедливою умовою договірних відносин щодо позичальника згідно ЗУ “ Про захист прав споживачів “ , а банк ці ризики поклав на неї, вона так само як і банк зацікавлена у поверненні кредитних зобов'язань, але на сьогоднішній день існуючі схеми та процедури роботи позичальника та банку, не дозволяють виконувати зобов'язання по кредиту в обсязі, передбаченому умовами кредитного договору, при укладанні кредитного договору вона розраховувала на власні доходи, враховуючи заплановані щомісячні платежі по кредиту, на її мобільний телефон постійно телефонують невідомі особи, які представляються представниками відповідача, пояснюючи, що за нею рахується заборгованість по сплаті кредиту, називаючи при цьому різні необґрунтовані суми, також лунають погрози щодо конфіскації заставного майна без рішення суду. Дії відповідача спричинили їй фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання щодо долі її майна та фінансового стану її родини, впродовж останніх місяців вона та її родина знаходяться у постійній психологічній напрузі, порушився попередній уклад сімейного життя внаслідок зазначених проблем та хвилювань стали виникати сварки, скандали, чого раніше у родині не було, вона вимушена витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права, крім того, вона не може забезпечити належний догляд та умови життя своїй родині, розмір моральної шкоди оцінює у розмірі 5000 грн. Просить зобов'язати відповідача надати відстрочку платежу за тіло кредиту та відсотками без нарахування пені та штрафних санкцій строком на 2 роки, зобов'язати відповідача перевести та зафіксувати залишок суми кредиту у національній валюті по курсу, який діяв на момент підписання договору та не вимагати здійснювати
платежі в іноземній валюті, не застосовувати та не нараховувати будь - які штрафні санкції, провести капіталізацію заборгованості по даному договору, пролонгувати дію кредитного договору, розрахувати щомісячні платежі за договором таким чином, щоб не перевищували суму 2000 грн. щомісячно, стягнути з відповідача на її користь заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, уточнила, просила визнати недійсними кредитний договір №МА-375/2008 від 12.08.2008 року та договір застави від 12.08.2008 року, укладені між нею та ЗАТ “ ПриватБанк “, зобов'язати відповідача прийняти у неї суму кредиту у гривнях за курсом НБУ станом на 12.08.2008 року з розстрочкою платежів на 48 місяців, зазначив, що відповідно до ст.. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума підлягає оплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу проводиться на підставі отримання суб'єктами договірних відносин індивідуальної ліцензії, відповідно до ст. 5 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, пояснив що згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 ЗУ “ Про банки і банківську діяльність “ на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, на здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 ст. 47 ЗУ “ Про банки і банківську діяльність “ необхідне надання дозволу НБУ у тому числі - на здійснення операцій з валютними цінностями, згідно п. 2.3 глави 2 Положення “ Про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій “, затверджену постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України, дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 зазначеного ЗУ видано ПАТ КБ “ ПриватБанк “ за номером 22-3 від 21.09.2009р., у додатку 1,2 до Дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта, таким чином, ЗУ “ Про банки і банківську діяльність “ встановлено порядок та умови здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі шляхом надання валютних кредитів, відповідно до ст. 2 Прикінцевих положень ЗУ “ Про банки і банківську діяльність “ до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно - правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті, згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України - використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом, такі випадки, порядок та умови визначені ЗУ “ Про банки та банківську діяльність “.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З копії статуту ПАТ КБ “ ПриватБанк “ вбачається, що рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 30.04.2009 р. тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на публічне акціонерне товариство, у зв'язку із зміною типу Банку змінено найменування банку з Закритого акціонерного комерційного банку “ ПриватБанк “ на Публічне
Акціонерне товариство Комерційний банк “ ПриватБанк “, який є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ ( а.с. 40-41 ).
В судовому засіданні встановлено, що 12 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ було укладено договір кредиту №МА-375/2008, відповідно до умов якого у рамках Програми мікрокредитування, при наявності вільних коштів, банк зобов'язується надати позичальникові кредит у межах суми, зазначеної в п. 1.2 даного договору, на термін і на умовах, передбачених у даному договорі, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені даним договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно із цим договором в повному обсязі ( а.с. 11- 14 ).
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума кредиту складає 27000 доларів США.
12 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ було укладено договір застави, відповідно до умов якого предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу автотранспорту в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, що випливають з кредитного договору від 12.08.2008 року №МА-375/2008, предметом застави являється автотранспорт марки БАЗ 2215 СПГ, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та БАЗ 2215 СПГ , 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ( а.с. 61 - 63 ).
Відповідно до ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 29 липня 2009 року Національним банком України видано Публічному акціонерному товариству Комерційному банку “ ПриватБанк “ банківську ліцензію № 22, яка зареєстрована Національним банком України 19.03.1992 року за № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » та 29 липня 2003 року Дозвіл за №22-2, який зареєстрований НБУ 19.03.199року за №92 на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2, 4 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність ».
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та
іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії
режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.
Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ПАТ КБ “ ПриватБанк “ було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то, відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.
Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Суд враховує ту обставину, що позивач погодилася з умовами укладених та оспорюваних нею договорів, скріпивши їх своїм підписом та вчинив дії на виконання умов договорів, отримавши від відповідача суму кредиту, виражену в доларах США, які й повинна повернути відповідачу на умовах, визначених у кредитному договорі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.
Суд вважає, що не заслуговує на увагу посилання позивача на відсутність ліцензії у відповідача на здійснення валютних операцій на даний час та визнання правочинів недійсними, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Проте, підстав встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для визнання правочинів недійсними позивачем в суді не наведено.
Враховуючи те, що укладені вище зазначені кредитний договір та договір застави за своїм змістом не суперечать нормам цивільного законодавства, оскільки позивач погодилася з умовами кредитного договору скріпивши його своїм підписом та вчинила дії на виконання умов договорів, отримавши від банку суму кредиту, зазначену у договорі, на момент укладення договору позивач ОСОБА_1, погодившись з усіма вимогами, добровільно погодився з графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору, тому для зобов'язання відповідача прийняти у неї суму кредиту у гривнях за курсом НБУ станом на 12.08.2008р. з розстрочкою платежів на 48 місяців суд підстав не знайшов, а договір застави є способом забезпечення виконання зобов'язання, за таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку що ПАТ КБ “ ПриватБанк “ є уповноваженим на здійснення операцій з валютними цінностями за наявності у нього банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, крім того при укладені кредитного договору та договору застави банком були дотримані вимоги закону, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ ПриватБанк “ в особі Кіровоградської філії ПАТ КБ “ ПриватБанк “ про визнання недійсними кредитного договору, договору застави, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Заяву про апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Кіровоградському апеляційному суду через Ленінський райсуд м.Кіровограда.
Суддя Ленінського
райсуду м. Кіровограда Циганаш І.А.