3 червня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Закаблук О.В.,
при секретарі судового засідання - Кузьмінській В.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, про визнання дій незаконними, зобов"язання перерахунку та виплати суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік,-
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона є інвалідом 2 групи від наслідків аварії на ЧАЕС і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2009 рік у значно нижчому розмірі.
Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивачка просить суд визнати неправомірними дії відповідача та зобов"язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради доплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 4225 грн.
В судовому засіданні позивачка уточнила та підтримала позовні вимоги, суду показала, що має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інвалід 2 групи, захворювання якої пов»язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 року від 22.05. 2008 року, яке має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді спорів, які виникли у зв"язку з застосуванням положень законів, які визнані неконституційними, визнано неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" в частині внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивачці 02.02. 2010 року відповідачем проведено виплату одноразової грошової допомоги в розмірах, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України всупереч вимогам закону в сумі 120 грн., на її звернення відповідачі відмовляються перерахувати та доплатити названу допомогу, а тому просить визнати дії відповідача незаконними, визнати за нею право на перерахунок одноразової грошової допомоги за 2009 рік та зобов"язати відповідача нарахувати та стягнути недоплачену суму одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення згідно вимог Закону, з врахуванням виплаченої суми, в розмірі 4225грн, позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, подав до суду письмові заперечення, а тому суд вважає можливим вирішити справу у відсутність відповідача.
З письмових заперечень Управління соціального захисту Білоцерківської міської ради, які приєднані до справи вбачається, що відповідач позов не визнав та вказав, що виплата вказаної допомоги на оздоровлення позивачці проведена у розмірах, визначених постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", управління соціального захисту населення є розпорядником бюджетних коштів, діє в межах наданих йому асигнувань і не може виходити за межі бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України, а тому підстав для нарахування та виплати позивачці допомоги в розмірах, які встановлені законом, не було. Вказують, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» було надане право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри одноразової грошової допомоги на оздоровлення, а тому відповідач діяв в межах, наданих йому законом. Просять відмовити в задоволенні позову, так як нарахування допомоги на оздоровлення було проведено позивачці в розмірі 120грн. правомірно.
Заслухавши пояснення позивачки, оглянувши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню по таким підставам.
Як встановлено в судовому засіданні, не заперечується сторонами, позивачка ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи,захворювання якої пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС, має посвідчення 1 категорії, та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи від наслідків аварії на ЧАЕС - п"ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Судом встановлено, що щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік позивачці відповідачем нараховано в жовтні 2009 року, однак грошові кошти отримано позивачкою 02.02.2010 року в розмірі 120 грн., що підтверджено повідомленням Центру поштового зв»язку №1 від 21.04.2010 року на ім »я позивачки.
Зазначена допомога на оздоровлення виплачена позивачці в тому розмірі, який встановлено постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що суперечить вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати названої допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати, відповідачі відмовили позивачці в перерахунку та доплаті названої грошової допомоги за 2009 рік, а тому між сторонами виник спір про право на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в більшому розмірі, який підлягає вирішенню судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України нормативні акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік…", в т.ч. внесення змін до ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині того, що розміри щорічної допомоги на оздоровлення визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто при виплаті одноразової щорічної допомоги на оздоровлення розмір грошової допомоги на оздоровлення слід визначати згідно вимог ст.48 Закону.
Дійсно, ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» н адано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, однак як вбачається з самих заперечень відповідача, при визначенні розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення в 2009 році відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12липня 2005 року, тобто в 2009 році, після прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо встановлення розмірів соціальних виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, а тому суд вважає, що відповідач діяв незаконно під час визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачці за 2009 рік, відповідача слід зобов»язати донарахувати та виплатити на користь позивачки недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме, за 2009 рік - 869 грн., так як ст.2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 869 грн., позивачці проведено виплату допомоги на оздоровлення за 2009 рік 02.02.2010 року, а тому вимоги позивачки в частині зобов"язання перерахунку допомоги на оздоровлення виходячи з розміру 869 грн. правомірні, розмір одноразової грошової допомоги позивачки повинен був становити 869х5=4345грн., сума, яка підлягає нарахуванню та стягненню на користь позивачки з відповідача складає 4225грн.( 4345-120грн. виплаченої допомоги), позов підлягає задоволенню.
Вищенаведене підтверджується показаннями позивачки, запереченнями відповідача, відмовою відповідача в перерахунку допомоги на оздоровлення від 03.03.2010 року № 1755, довідкою позивачки про встановлення групи інвалідності № 170243.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею судові витрати з другої сторони. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Позивач звільнена від сплати судового збору, а тому витрати в сумі 51 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн., які понесені позивачкою під час подачі позову до суду та підтверджені квитанцією, слід стягнути з відповідачів на користь позивача.
Керуючись ст.ст.19, 46, 95, 113,152 Конституції України, ст.48, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.16 ЦК України, ст.ст. 10,60,61, 208,209,212-215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради в частині нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік ОСОБА_1 в розмірі передбаченому ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - незаконними.
Визнати за ОСОБА_1 право на перерахунок щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, зобов"язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 4225 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради в дохід держави.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: ______________________________ Закаблук О.В.