№ провадження 4-с/646/59/2021
Справа № 646/7143/21
25 листопада 2021 року м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова Теслікова І.І.,
за участю секретаря судового засідання Мірзоєвої К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Міжрегіонального відділу ДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо допущеної бездіяльності в рамках виконавчого провадження №64455003, у якій просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо ненаправлення стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2021, зобов'язати направити стягувачу постанову від 16.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64455003, визнати неправомірною діяльність державного виконавця щодо невиконання рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.07.2020 у цивільній справі №646/1385/20, зобов'язати державного виконавця невідкладно фактично належним чином в повному обсязі виконати рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.07.2020 у цивільній справі №646/1385/20, винести окрему ухвалу, якою направити до органів прокуратури частину матеріалів цієї справи, достатньою для внесення інформації про злочин державного виконавця в ЄРДР та подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності за бездіяльність, відповідальність за яку передбачена ч.2 ст.382 КК України.
Вимоги скарги обґрунтовуються тим, що 05.02.2021 ОСОБА_1 як стягувачем до вищезазначеного органу державної виконавчої служби подано заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення за виконавчим листом Червонозаводського районного суду м.Харкова від 03.02.2021 про стягнення на його користь грошових коштів з ОСОБА_2 . Будь-яких дій за його заявою органом виконавчої служби не вчинено, копію постанови про відкриття виконавчого провадження він не отримував, таку бездіяльність вважає протиправною. З автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_1 випадково дізнався про те, що 16.02.2021 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64455003, однак вона не направлена йому, і з моменту відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на розшук всього належного боржнику рухомого та нерухомого майна боржника: не було оголошено розшук майна боржника; не було направлено запитів у відповідні державні та банківські установи щодо наявності у боржника відкритих банківських рахунків, отримання боржником доходу та/або пенсії; державний виконавець не звертався до суду із клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон; не виносив постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин; не було здійснено вихід за адресою місця реєстрації (проживання) боржника задля опису, арешту та примусової реалізації його рухомого майна; державний виконавець не звертався до органів досудового розслідування із заявою про невиконання боржником рішення суду та навіть не запропонував стягувачу самому звернутися до органів досудового розслідування з такою заявою.
В судове засідання стягувач ОСОБА_1 не з'явився, подавши заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Боржник ОСОБА_2 до суду також не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги ОСОБА_1 .
Державний виконавець, дії та бездіяльність якого оскаржуються - головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Волкова К.В. в судове засідання не з'явилась, подала заяву про проведення судового засідання за її відсутності, відзив на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження.
На підставі ст.450 ЦПК України суд прийшов до висновку про можливість розгляду скарги у відсутності сторін виконавчого провадження та державного виконавця.
Дослідивши надані документи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. При цьому суд встановив та врахував наступне.
Червонозаводським районним судом міста Харкова 03 лютого 2021 року стягувачу ОСОБА_1 видано виконавчі листи № 646/1385/20 на виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошових коштів.
04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) із заявою про відкриття виконавчого провадження, направивши письмову заяву та виконавчий лист поштою на адресу відділу ДВС.
Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Волковою К.В. від 16 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № 64455003 за заявою ОСОБА_1 з виконання судового рішення за вищезазначеними виконавчими листами, та копію вказаної постанови направлено сторонам, про що свідчить список №4103 згрупованих поштових відправлень листів. Як вбачається з електронної інформації АТ «Укрпошта» про результати вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримав вказану постанову 24.03.2021.
Таким чином, наведені у скарзі ОСОБА_1 доводи щодо допущення державним виконавцем бездіяльності, що полягала у ненаправлені йому постанови про відкриття виконавчого провадження, не знайшли свого підтвердження, а тому вимоги скарги в частині визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання державного виконавця направити йому постанову про відкриття виконавчого провадження, задоволенню не піддягають.
Дослідженими судом матеріалами виконавчого провадження спростовані твердження ОСОБА_1 щодо бездіяльності державного виконавця, яка полягає у ненаправленні запитів у відповідні державні та банківські установи щодо наявності у боржника відкритих банківських рахунків, отримання боржником доходу та/або пенсії, нездійснені виходу за адресою місця реєстрації (проживання) боржника з метою опису, арешту та примусової реалізації його рухомого майна, оскільки, головним державним виконавцем 16 лютого 2021 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно актів державного виконавця від 22 лютого 2021 року, 26 травня 2021 року, 09 липня 2021 року, 05 серпня 2021 року, 06 вересня 2021 року, 18 жовтня 2021 року та 03 листопада 2021 року були здійснені виходи за місцем проживання боржника, але перевірити майновий стан не вдалось у зв'язку з відсутністю боржника, направлені електронні запити до різних відповідних державних та банківських установ, на які отримано відповідь про відсутність у ОСОБА_2 нерухомого та рухомого майна та відкритих банківських рахунків, 27 травня 2021року винесено постанову про арешт майна боржника, відібрано від боржника ОСОБА_2 декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи та пояснення щодо доходів. 10 листопада 2021 року державним виконавцем направлені запити до Державної податкової служби щодо виявлення джерела доходу боржника, та згідно відповіді боржник отримує дохід в ТОВ «Стемакс». 10 листопада 2021 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для виконання до ТОВ «Стемакс». Також 10 листопада 2021 року державним виконавцем направлено вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю до банківських установ. Крім того, як зазначається у відзиві, 27.05.2021 та 03.06.2021 боржником здійснювалось часткове погашення коштів за виконавчим листом, загальна сума перерахованих ОСОБА_1 коштів на момент розгляду скарги 4000,00 грн., у той час як сума коштів, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом, складає 293 євро та 840,80 грн.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
ОСОБА_1 вбачає бездіяльність державного виконавця в тому, що він не звертався до суду з клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон. Дані твердження заявника органом державної виконавчої служби спростовано, оскільки головним державним виконавцем встановлено місцезнаходження боржника та він вже частково виконав рішення суду, сплативши 27.05.2021 та 03.06.2021 заборгованість у загальному розмірі 4000,00 грн., які були перераховані ОСОБА_3 . Доказів умисного невиконання боржником судового рішення, стягувачем суду не надано.
Відповідно вимог ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, головним державним виконавцем надано суду дані, що боржником ОСОБА_2 27.05.2021 та 03.06.2021 частково виконано рішення суду та погашено заборгованість у розмірі 4000,00 грн.. у зв'язку з чим у головного державного виконавця були відсутні підстави для накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 . Доказів відсутності у боржника поважних причин невиконання судового рішення у повному обсязі, стягувачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
ОСОБА_1 вбачає бездіяльність державного виконавця в тому, що ним не проводився арешт коштів та майна боржника. Дані твердження заявника органом державної виконавчої служби спростовано, оскільки головним державним виконавцем надано суду копії постанов від 16.02.2021 про арешт коштів боржника, а також від 27.05.2021 про арешт його майна.
Крім того, державним виконавцем встановлено місце роботи боржника ОСОБА_2 , та 10 листопада 2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для виконання до ТОВ «Стемакс».
Крім того, відповідно до п. 18 ППВССУ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» та п.7 постанови ВСУ №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції державного виконавця вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти, а відтак у даному випадку відсутні належні процесуальні підстави для зобов'язання його вчинити певні дії. Державний виконавець зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання рішень в силу закону, а не внаслідок його зобов'язання судом.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Таким чином стягувач ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до начальника відділу ДВС зі скаргою на дії та рішення державного виконавця та останній за результатами розгляду скарги має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Вимоги стягувача ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали суду, згідно ст.262 ЦПК України, також не підлягають задоволенню, оскільки постановлення окремої ухвали з підстав, передбачених ч.3 ст.262 ЦПК України є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Разом з тим, проаналізувавши доводи, на які посилається позивач, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження №64455003, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.
Враховуючи те що, свідомого порушення прав стягувача ОСОБА_1 та умисних дій щодо невиконання рішення суду головним державним виконавцем Міжрегіонального відділу ДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Волковою К. В. суд не вбачає, а тому вважає, що підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Відтак, суд прийшов до висновку про недоведеність вчинення державним виконавцем протиправної бездіяльності під час примусового виконання судового рішення за виконавчими листами Червонозаводського районного суду міста Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості. Тому, виходячи зі змісту ст.451 ЦПК України, у задоволенні скарги слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.258-261, 352-353, 447-448, 450-451 ЦПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Міжрегіонального відділу ДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів в порядку ч. 2 ст.261, ст.354 ЦПК України.
Суддя І.І. Теслікова