"23" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2834/21
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача: Пронін О.А.,
від відповідача: Бондар О.В.,
розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" до Селянського (фермерського) господарства "Чакір Мирона Івановича" про стягнення 298 521,31 грн.
Встановив:
20.09.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" (далі АТ "АГРАРНИЙ ФОНД") про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Чакір Мирона Івановича" (далі - С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича") 298 521,31 грн заборгованості, з яких 172 931,66 грн штрафу у розмірі 20%, 49 250,38 грн пені, 64 133,28 грн інфляційних нарахувань та 12 205,99 грн 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки мінеральних добрив від 18.03.2020 р. № 29-МД-18.03.2020 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати останню за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.10.2021 р.
08.10.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
18.10.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позов, в якому, окрім відмови у задоволенні позову, просить розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи підстави, враховуючи які суд має відмовити у задоволені позовних вимог, С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" посилається на те, що в ході господарських правовідносин між позивачем та відповідачем, окрім укладеного 18.03.2020 р. договору поставки мінеральних добрив № 29-МД-18.03.2020 р., 18.03.2020 р. укладено договір поставки зерна врожаю 2020 р. № 29-ВП-18-03.2020, внаслідок укладання яких між сторонами існувала певна домовленість, що після поставки позивачу зерна (не пізніше 01.10.2020 р.) сторони укладуть додаткову угоду до відповідного договору та проведуть на її підставі взаємозалік, оскільки очікувана вартість поставляємого зерна перевищує вартість поставлених мінеральних добрив. Внаслідок несприятливих погодних умов, які підтверджується протоколом від 19.05.2020 р. № 19/20 позачергового засідання комісії з питань ТЕБ та НС Татарбунарської районної державної адміністрації; довідкою від 07.05.2020 р. № 409/09 про несприятливі погодні умови восени 2019 р. та весняний період 2020 р. щодо стану озимих культур на землях С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" Татарбунарського району Одеської області; висновком Одеської регіональної торгово-промислової палати від 27.10.2020 р. № 2003-14/578; сертифікатом Торгово-промислової палати України від 23.12.2020 р., відповідач не зміг виконати взяті на себе за умовами договорів обов'язки. 18.03.2021 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки зерна врожаю 2020 р. від 18.03.2020 р. № 29-ВП-18-03.2020, якою на підставі взаємної згоди сторін розірвано відповідний договір поставки зерна, в той же день між позивачем та відповідачем (від імені якого діяло ПП "Глорія Ком") укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2021 р. № 16-Ф, 23.03.2021 р. позивачем перераховано відповідачу 865 139,28 грн, частина яких (864 658,28 грн) в свою чергу перерахована відповідачем за поставлений за договором поставки мінеральних добрив від 18.03.2020 р. № 29-МД-18.03.2020 товар. Крім того, просить врахувати п.5.4 договору поставки мінеральних добрив, який передбачає звільнення сторін від відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2021 р. відкладено розгляд справи на 04.11.2021 р.
03.11.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшла відповідь АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" на відзив, в якій не заперечує проти факту укладання між сторонами договорів поставки мінеральних добрив та врожаю зерна 2020 р., проте посилається на те, що зобов'язання виникали окремо з кожного договору та не пов'язані між собою, оплату за поставлені мінеральні добрива відповідачем здійснено 23.03.2021 р., тобто з порушенням встановленого договором строку. Звертає увагу суду, що договір поставки зерна врожаю 2020 р. розірвано за взаємною згодою сторін. Крім того, просить суд не брати до уваги наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України, оскільки він стосується договору поставки зерна врожаю 2020 р. від 18.03.2020 р. № 29-ВП-18-03.2020, а не договору поставки мінеральних добрав від 18.03.2020 р. № 29-МД-18.03.2020 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотань С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" від 08.10.2021 р. та заявленого у тексті відзиву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки відкриваючи провадження у справі судом враховано ціну позову, обраний позивачем спосіб захисту, обсяг та характер доказів у справі, зворотність чого не спростовано відповідачем в ході розгляду справи.
Іншою протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 р. відкладено розгляд справи на 16.11.2021 р.
15.11.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" про стягнення з АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" 831 609,45 грн заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2021 р. відкладено розгляд справи на 23.11.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2021 р. повернуто зустрічну позовну заяву С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" як таку, що подана із порушенням встановленого ч.1 ст.180 ГПК України строку.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представника АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
В судовому засіданні 23.11.2021 р. представник АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному об'ємі, представник С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" частково не визнає заявлені позовні вимоги в частині нарахованих штрафу та пені, просить відмовити у задоволенні позову в цій частині.
23.11.2021 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
18.03.2020 р. між АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" (Постачальник) та С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" (Покупець) укладено договір поставки мінеральних добрив № 29-МД-18.03.2020 (Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) Покупцеві мінеральні добрива згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплати поставлений Постачальником Товар належної якості.
Найменування, якість, базова ціна за одиницю та кількість Товару, вид упаковки, базис (місце) поставки зазначаються у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2 Договору).
Базова ціна за 1 тонну Товару зазначається у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору).
Загальна суму даного Договору складається з загальної вартості підписаних Специфікацій за даним Договором (п.2.2 Договору).
Остаточна вартість Товару фіксується шляхом заключення додаткової угоди (остаточний розрахунок) до Договору (п.2.5 Договору).
Остаточну вартість Товару Покупець зобов'язується сплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (остаточний розрахунок) до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01.10.2020 р. Зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважається виконаними з моменту надходження грошових коштів у розмірі 100% вартості Товару на банківський рахунок Постачальника (п.2.7 Договору).
Покупець зобов'язаний здійснювати оплату усіх Товарів відповідно до умов цього Договору (додатків (додаткових угод) до нього), а також реально та належним чином виконувати усі інші свої зобов'язання по оплаті за поставлений (переданий у власність) Товар (п.4.4.1 Договору).
Покупець зобов'язаний повністю розрахуватись (провести повну оплату) з Постачальником за передані Товари (п.4.4.3 Договору).
За порушення строків оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості Товару оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення. За прострочення строків оплати Товару понад 5 (п'ять) банківських днів Покупець, крім пені, додаткового сплачує штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від суми простроченого платежу… (п.5.3 Договору).
Сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов'язань за цим Договором, якщо це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини непереборної сили (форс-мажор) мають бути підтверджені сертифікатом виданим Торгово-промисловою палатою України, який надається іншій Стороні протягом 15 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) (п.5.4 Договору).
Всі зміни та доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі та оформлюються шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору (п.6.3 Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 01.10.2020 р., але в будь-якому випадку діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним (п.6.7 Договору).
Всі суперечки, спори, які виникли між Сторонами під час виконання або укладання цього договору вирішуються шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди між сторонами спір вирішується в судовому порядку згідно чинного законодавства України (п.6.8 Договору).
Специфікацією № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, визначено найменування, якість, вид упаковки, базис (місце) поставки товару, кількість (тон), базову ціну грн/з ПДВ, загальну базову вартість грн/з ПДВ.
Додатковою угодою від 19.05.2020 р. № 1 до Договору внесено зміни до Розділу 8 Договору "Реквізити Сторін".
В ході здійснення господарських операцій між сторонами підписано видаткові накладні від 23.03.2020 р. № 1 073 (про поставку Карбамід Марки Б) на суму 418 320,00 грн та № 1 090 (про поставку Амонію нітрата (селітри Аміачної) Марки Б) на суму 360 000,00 грн.
Укладаючи 10.11.2020 р. додаткову угоду № 2 до Договору Сторони дійшли взаємної згоди щодо перегляду ціни за 1 (одну) тонну поставлених мінеральних добрив, з врахуванням пунктів 2.3, 2,6 та 3.12 Договору, та зафіксували, що остаточна вартість поставлених мінеральних добрив згідно Договору становить 864 658,28 (вісімсот шістдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім грн 28 коп.), в т.ч. ПДВ - 144 109,71 грн.
Договір, Специфікацію, Додаткові угоди до нього, видаткові накладні підписано повноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.
Відповідно до виписки по рахунку АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" 23.03.2021 р. С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" перераховано кошти у розмірі 864 658,28 грн із призначенням платежу "Оплата за міндобрива згідно договору від 18.03.2020 р. № 29-МД-18.03.2020, ПДВ 20% - 144 109,71".
06.08.2021 р. АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" звернулось до С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" із претензією про сплату пені та штрафу у розмірі 222 182,04 грн.
Вказуючи на невиконання Покупцем умов Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого Товару, Постачальник звернувся з позовом в рамках провадження у даній справи.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1,2 ст.20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із приписами ч.ч.1 та 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір поставки.
При цьому АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" як Постачальником доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов'язків та поставлення С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" як Покупцю Товару на загальну суму 864 658,28 грн з ПДВ, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення видатковими накладними та Додатковою угодою № 2 до Договору.
В свою чергу, С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" як Покупцем в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару сплачено з порушенням визначеного договором строку, не дивлячи на те, що з урахуванням ч.1 ст.530 ЦК України, ч.1 ст.692 ЦК України, ч.1 ст.712 ЦК України, п.2.7 Договору та умов Додаткової угоди № 2 до Договору строк виконання зобов'язання на суму 864 658,28 грн настав (оцінку визначеного умовами Договору строку оплати господарський суд наддасть нижче).
У зв'язку з порушенням Покупцем строків оплати Товару, Постачальником заявлено до стягнення 172 931,66 грн штрафу у розмірі 20%, 49 250,38 грн пені, 64 133,28 грн інфляційних нарахувань та 12 205,99 грн 3% річних.
Частиною 3 ст.14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено у п.5.3 Договору за порушення строків оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості Товару оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення. За прострочення строків оплати Товару понад 5 (п'ять) банківських днів Покупець, крім пені, додаткового сплачує штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від суми простроченого платежу…
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Статтею 3 ЦК України передбачено, що справедливість, добросовісність та розумність є одними із загальних засад цивільного законодавства. Частиною 2 ст.11 ЦК України в свою чергу передбачено, що договори є одними із підпитав виникнення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст.12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Частиною 2 ст.13 ЦК України встановлено наступне - при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб…. У той час як ч.4 вказаної статті передбачає, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Перевіривши розрахунки сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань (в межах заявлених позовних вимог з 02.10.2020 по 22.03.2021 р.), надані позивачем, господарський суд не погоджується із визначеним початком періоду прострочення - 02.10.2021 р., оскільки будучі сторонами за Договором, як наслідок обізнаними про умови п.2.7 (які передбачають обов'язок Покупця оплатити вартість Товару не пізніше 01.10.2020 р., при цьому, остаточна вартість Товару узгоджується Сторонами у Додатковій угоді та має бути сплачена протягом 5 робочих днів), лише 10.11.2020 р. уклали Додаткову угоду № 2, відтак, на думку суду, початком періоду прострочення оплати є 6 робочий день з 10.11.2020 р.
Вказана позиція суду ґрунтується на тому, що ані 01.10.2020 р., ані 02.10.2020 р. сторонами не узгоджено остаточну вартість поставленого Товару, що в контексті її узгодження 10.11.2020 р. (дата Додаткової угоди № 2) з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також приймаючи до уваги те, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства, робить несправедливим та недобросовісним визначення позивачем початком періоду прострочення оплати 02.10.2020 р.
З огляду на викладене, здійснивши перерахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань (з 18.11.2020 р. по 22.03.2021 р.), господарський суд встановив, що стягненню з С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" підлягають 35 926,13 грн пені, 172 931,66 грн штрафу, 8 874,93 грн 3% річних та 64 133,28 грн інфляційних нарахувань. Проте стягнення 35 926,13 грн пені та 172 931,66 грн штрафу унеможливлюється наступним.
У ч.1 ст.230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч.4 ст.231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Водночас за змістом ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
За ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.
Поряд з цим, відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Приймаючи до уваги те, що АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" строків оплати поставленого товару, розмір пені та штрафу становить майже 25% від вартості поставленого товару (864 658,28 грн вартості поставленого товару та 208 857,79 грн неустойки), останнім сплачено вартість поставленого товару, господарський суд зменшує належні до стягнення суму пені до 20 000,00 грн, а суму штрафу до 100 000,00 грн.
Стосовно доводів С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича", що між позивачем та відповідачем, окрім укладеного 18.03.2020 р. договору поставки мінеральних добрив № 29-МД-18.03.2020 р., 18.03.2020 р. укладено договір поставки зерна врожаю 2020 р. № 29-ВП-18-03.2020, внаслідок укладання яких між сторонами існувала певна домовленість, що після поставки позивачу зерна (не пізніше 01.10.2020 р.) сторони укладуть додаткову угоду до відповідного договору та проведуть на її підставі взаємозалік, господарський суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу ч.1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Однак, судом встановлено, що ані договір поставки мінеральних добрив від 18.03.2020 р. № 29-МД-18.03.2020 р., ані договір поставки зерна врожаю 2020 р. від 18.03.2020 р. № 29-ВП-18-03.2020 не містять положень, які б встановлювали порядок проведення розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними договорами, у зв'язку з чим доводи відповідача стосовно домовленостей про взаємозалік сторін, не знайшли документального підтвердження, а відтак не приймаються судом до уваги.
Стосовно посилання відповідача на п.5.4 Договору, який передбачає звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань за Договором, суд зазначає наступне.
Сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов'язань за цим Договором, якщо це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини непереборної сили (форс-мажор) мають бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України, який надається іншій Стороні протягом 15 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборно сили (форс-мажору) (п.5.4 Договору).
Частиною 2 ст. ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною 1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до п.6.2 вказаного Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Приписами розділу 6 вказаного Регламенту передбачено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.
Однак, наданий С(Ф)Г "Чакір Мирона Івановича" сертифікат Торгово-промислової палати України від 23.12.2020 р., стосується договору поставки зерна врожаю 2020 року від 18.03.2020 р. № 29-ВП-18.03.2020, тобто не може бути застосований до договору поставки мінеральних добрив від 18.03.2020 р. № 29-МД-18.03.2020, оскільки не пов'язаний із ним, та як наслідок господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.5.4 останнього договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" до Селянського (фермерського) господарства "Чакір Мирона Івановича" про стягнення 298 521,31 грн задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Чакір Мирона Івановича" (68113, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 73, Код ЄДРПОУ 21014495) на користь Акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, буд. 5/6, Код ЄДРПОУ 38926880) 100 000/сто тисяч/грн 00 коп. штрафу, 20 000/двадцять тисяч/грн 00 коп. пені, 64 133/шістдесят чотири тисячі сто тридцять три/грн 28 коп. інфляційних нарахувань, 8 874/вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири/грн 93 коп. 3% річних та 3 913/три тисячі дев'ятсот тринадцять/грн 03 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 29 листопада 2021 р.
Суддя С.Ф. Гут