"16" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1857/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» (65114, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 47/1, офіс 2, код ЄДРПОУ 41586366)
до відповідача: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102)
про зобов'язання вчинити певні дії, -
за участю представників сторін:
від позивача: Галайчук Г.С., адвокат, діє на підставі ордеру
від відповідача: Гулієв С.В., в порядку положень про самопредставництво
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про зобов'язання КП «Теплопостачання міста Одеси» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 08.06.2021, яка становить 60316,38 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виключення за заявою позивача з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості попередніх власників квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , за період до 08.06.2021, враховуючи набуття позивачем 08.06.2021 права власності на зазначену квартиру.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.07.2021 о 10:45.
У підготовчому засіданні 27.07.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2021 о 16:30. У зв'язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 08.09.2021, підготовче засідання 08.09.2021 о 16:30 не відбулось. Після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного, ухвалою суду від 20.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/1857/21 на 30 днів; призначено підготовче засідання у справі №916/1857/21 на 28.09.2021 об 11:00.
29.07.2021 за вх.№20261/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:
- відповідач посилається на те, що позивачем не наведено доводів (доказів) про наявні права та інтереси, які порушені;
- відповідач зазначає, що в даному випадку має місце звернення неналежної особи (по суті 3-ї особи) з позовом, зміст якого, по суті, спричинить анулювання боргу, що виник у зв'язку з несплатою товарної продукції - теплової енергії - відпущеної в житлове приміщення; вимога заявлена за фактом в інтересах 3-х осіб (попередніх споживачів), на яке позивач повноважень не має (ч.3 ст.4 ЦК України). Відповідач вважає, що рішення суду про виключення суми боргу по оперативному документу (особовому рахунку) позбавить кредитора - теплопостачальну організацію - можливості витребувати борг, так як таке рішення є преюдиційним судовим актом (про обнуління особового рахунку);
- на думку відповідача виконати рішення про виключення суми боргу з облікової документації не представляється можливим, тому що таке діяння тягне правопорушення ст. 164 Податкового кодексу України; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «дебіторська заборгованість», наказ МФ України від 08.10.1999р. №237; інших нормативно-правових актів. Відповідач вказує, що відповідно до діючих норм і методик, борг буде розкладатись між власниками/співвласниками житлового будинку, солідарними у виконанні зобов'язань по дому (оплати відпуску теплової енергії в будинок);
- відповідач вважає, що без участі представника органу управління житловим будинком, розгляд вимог позивача неправомірний (абзац 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про теплопостачання»; п.2 п.9 ч.1 і 2 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку»; ч.3 ст. 9, ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» );
- за посиланнями відповідача господарський суд не має повноважень на розгляд і вирішення справ, пов'язаних з обов'язками і зобов'язаннями фізичних і юридичних осіб, зобов'язаних перед КП «Теплопостачання міста Одеси» і не зобов'язаних перед TOB «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН»;
- відповідач зазначає, що позивач як сторона, яка приєдналася (в договорі на приєднання до централізованого опалення), повинна довести, що не прийняла обов'язки по оплаті (ч.2 ст. 234 ЦК України);
- на думку відповідача, посилання позивача на висновки Верховного Суду тут недоречні, тому що мова йде не про нового власника, а про нового боржника по оплаті теплової енергії як нового споживача товарної продукції - теплової енергії - перед теплопостачальною організацією; використовувати свої повноваження в інтересах 3-х осіб особа (позивач) правомочна тільки на підставі норми закону або договору (ст. 636 ЦК України), а позивач такими повноваженнями не володіє.
10.08.2021 за вх.№21250/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач посилається на наступне:
- позивач посилається на позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №686/6276/19, якою Верховний Суд залишив без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.10.2019 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11.02.2020, якими було зобов'язано КП «УМК «Центральна» Хмельницької міської ради виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 03.08.2018;
- позивач вказує, що дійсно, у разі постановлення рішення, яким позов ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» буде задоволено, КП «Теплопостачання міста Одеси» буде позбавлене можливості витребувати борг попередніх власників квартири саме у ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН», однак ухвалення відповідного рішення жодним чином не позбавить відповідача можливості стягувати заборгованість за несплачені послуги з теплопостачання з попередніх власників, які дані послуги споживали, однак за них не сплачували, в тому числі шляхом звернення до суду;
- за посиланнями позивача, відповідач не наводить жодних доказів того, що позивач будь-яким чином взяв на себе зобов'язання сплачувати борги попередніх споживачів послуг теплопостачання, по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
30.08.2021 за вх.№22658/21 до суду від відповідача надійшло клопотання про виправлення описки у відзиві на позовну заяву.
30.08.2021 за вх.№22780/21 до суду від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач вказує на наступне:
- відповідач посилається на те, що теплопостачальна організація Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» надає послуги з відпуску теплової енергії зовнішніми розподільними мережами в житлові будинки. Відповідач зазначає, що витрати, в грошовому вираженні, з виробництва, транспортування та розподілу теплової енергії, підлягають відшкодуванню, тобто оплаті вартості за ціною (тарифом) в повному обсязі кінцевим споживачем;
- відповідач вказує, що ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» - новий споживач теплової енергії. З цієї причини він є новим боржником з оплати товарної продукції (теплової енергії) за договором приєднання до системи опалення, а не як новий власник нерухомості;
- відповідач зазначає, що позов може бути заявлений на підставах, передбачених ГК України. За посиланнями відповідача, позивач обґрунтовує свої вимоги не фактом порушення його прав та інтересів, а фактом угод, пов'язаних з поступкою права вимоги; Мета позову - зняти обтяження з нерухомості; заявлений позов на думку відповідача - непридатний засіб, тому що придбання нерухомості у власність це акт, що не корелюється з вимогою до кредитора по боргу по оплаті товарної продукції; причинно-наслідковий зв'язок відсутній.
28.09.2021 за вх.№25618/21 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
28.09.2021 за вх.№25619/21 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
11.10.2021 за вх.№26871/21 до суду від позивача надійшов орієнтований (попередній) розрахунок судових витрат.
29.10.2021 за вх.№28772/21 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі з огляду на те, що жодні права позивача як споживача комунальних послуг не порушені, предмет судового спору відсутній. В додаток до заява про закриття провадження за вх.№28772/21 від 29.10.2021 відповідачем подано до суду докази звернення останнього до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення спірного боргу з попереднього власника квартири. У судовому засіданні 16.11.2021 судом у протокольній формі відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що між сторонами наявний правовий спір та відсутні підстави для закриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні 11.10.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 11.10.2021 о 14:00. У підготовчому засіданні 11.10.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.10.2021 о 13:45. У судовому засіданні 19.10.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 02.11.2021 о 13:45. У судовому засіданні 02.11.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 09.11.2021 об 11:15. У судовому засіданні 09.11.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 16.11.2021 об 11:45.
15.11.2021 за вх.№30577/21 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2021 просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 16.11.2021 представник відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Справа №916/1857/21 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з оголошеним загальнодержавним карантином, та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Керуючись головною метою внесених законодавцем змін до господарського процесуального законодавства у зв'язку з оголошеним загальнодержавним карантином, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії загальнодержавного карантину - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, обчислення яких в період карантину законодавцем змінювалось із визначенням критеріїв оцінки - забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
06.09.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №3994, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру, що складається з 3 житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 62,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п.1.2 іпотечного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту від 06.09.2007 №11210765000 з додатковою угодою №1 до нього та за договором про надання споживчого кредиту від 06.09.2007 №11210770000.
У відповідності до п.5.1 іпотечного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШН» (новий іпотекодержатель) укладено договір №712 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до якого первісний іпотекодержатель передав, а новий іпотекодержатель прийняв всі права за іпотечним договором від 06.09.2007, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. за реєстровим №3994 (іпотечний договір), що укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», як іпотекодавцем (іпотекодавець), що укладений в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №11210765000 від 06.09.2007, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього.
У пункті 1.1 договору відступлення права вимоги від 07.05.2021, зокрема, вказано і про укладення 13.05.2020 між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» договору №2244/К/1 про відступлення прав вимоги, посвідченого Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №684, відповідно до якого ТОВ «Укрдебт Плюс» набув статусу іпотекодержателя за іпотечним договором від 06.09.2007, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. за реєстровим №3994.
07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШН» (новий іпотекодержатель) підписаний акт приймання-передачі документації, яким останні підтвердили факт передачі первісним іпотекодержателем новому іпотекодержателю оригіналу іпотечного договору від 06.09.2007 №3994.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності від 08.06.2021 №260541052, на підставі рішення приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. від 08.06.2021 №58622787 до Реєстру були внесені відомості про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшн» права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру, загальною площею 62,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи наявна заява від 17.06.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» на адресу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», в якій зазначено, що 08.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» набуло право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; за договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07.05.2021 товариство не брало на себе зобов'язань сплачувати борги попередніх власників квартири; враховуючи вищенаведене та позицію Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 у справі №686/6276/19 позивач просив виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 07.05.2021.
Також матеріали справи містять довідку від 18.06.2021 Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», яка дана гр. ОСОБА_1 , особистий рахунок № НОМЕР_1 у тому, що даний мешканець проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має заборгованість перед КП «Теплопостачання міста Одеси» за послуги теплопостачання станом 01.06.2021 в сумі 60316,38 грн.
В матеріалах справи міститься довідка від 06.08.2021 про зняття з реєстрації місця проживання особи, з якої вбачається, що за відомостями Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради місце проживання ОСОБА_1 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з вибуттям до нового місяця проживання з 06.08.2021.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до довідки КП «Теплопостачання міста Одеси» від 30.08.2021 нарахування за теплопостачання квартири за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється по особовому рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 ; згідно довідки ЖБК «Іллічівський-22» за №352 від 18.10.2011, за даною адресою зареєстровано 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Матеріали справи місять лист від 12.07.2021 №02.01-21/436 КП «Теплопостачання міста Одеси» на адресу ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН», в якому повідомлено, що в КП «Теплопостачання міста Одеси» за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ; для оформлення особового рахунку, відповідач запропонував позивачу, як новому власнику квартири, звернутись до абонентського відділу Суворовського району, який знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 та надати наступні документи: 1.Документ, що посвідчує право власності на житло (оригінал чи належним чином завірена копія свідоцтва про реєстрацію права власності на квартиру); 2.Довідка з балансоутримуючої організації про кількість і склад зареєстрованих осіб, або про те, що за даною адресою ніхто не зареєстрований; 3.Належним чином завірену копія паспорту та ідентифікаційного номеру.
В матеріалах справи міститься заява від 26.10.2021 про видачу наказу до Суворовського районного суду м. Одеси (заявник: КП «Теплопостачання міста Одеси»; боржник: ОСОБА_1 ), в якій відповідач просить районний суд: видати судовий наказ про стягнення на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за теплову енергію в сумі 60316,38 грн. та стягнути судові витрати у розмірі 227 грн. на користь держави.
Невиключення за заявою позивача з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості попередніх власників квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , за період до 08.06.2021, враховуючи набуття позивачем 08.06.2021 права власності на зазначену квартиру, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до п.6 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши наявні матеріали справи, зваживши процесуальні позиції обох сторін у справі та надану ними доказову базу, господарський суд вважає, чинним законодавством України передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Господарський суд вказує, що укладеним договором відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07.05.2021, на підставі якого, а також договору іпотеки, позивач (ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН») 08.06.2021 став власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями ст. 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Господарський суд встановив, що з моменту набуття ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., а саме, з 08.06.2021, спірна заборгованість у розмірі 60316,38 грн. у позивача відсутня.
З урахуванням наявних матеріалів справи, проаналізувавши доводи сторін та законодавство України, господарський суд вважає, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов'язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги. На думку суду, з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов'язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов'язків співвласника такого будинку. Отже, господарський суд доходить висновку, що діючим законодавством в спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем не передбачено обов'язку нового власника квартири сплачувати борги попереднього власника квартири за отримані останнім раніше житлово-комунальні послуги, оскільки це прямо не обумовлено в договорі та/або інших документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №686/6276/19. Верховним Судом зроблено висновок, що чинним законодавством не передбачено обов'язку нового власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це не передбачено договором купівлі-продажу. При цьому обов'язок оплатити житлово-комунальні послуги у споживача виникає у тому разі, якщо споживач відповідними послугами фактично користувався.
Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За встановлених господарським судом обставин, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» та зобов'язання Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» виключити з обліку по особовому рахунку по придбаній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., заборгованість попередніх власників квартири за період до 08.06.2021, яка становить 60316,38 грн. При цьому господарський суд задовольняє позовні вимоги частково шляхом виключення з них номеру особового рахунку, оскільки йдеться лише про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині виключення боргу попереднього власника квартири саме для позивача у справі, який не має відповідних зобов'язань на погашення ним заборгованості іншої особи, натомість обґрунтованість нарахування Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» боргу 60316,38 грн. попередньому власнику квартири не входить до предмету доказування у даній справі, і судом не оцінюється сам рахунок за відповідним №2815006061 в частині зобов'язань іншої особи, а тому в решті позовних вимог судом відмовляється.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Оцінивши доводи відповідача, викладені у заявах по суті справи, господарський суд зазначає наступне.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно зі ст. 4 ГПК України процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об'єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п.145 рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02).
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, при цьому, господарський суд вважає, що позивачем належним чином обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) права.
Посилання відповідача на неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права господарським судом до уваги не приймаються, оскільки на думку суду, часткове задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» забезпечить поновлення порушеного права позивача та не призведе до втручання у діяльність відповідача - Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» в частині його взаємовідносин з іншими контрагентами.
За таких обставин позовні вимоги задоволені господарським судом частково.
Іншого сторонами не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» задовольнити частково.
2.Зобов'язати Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) виключити з обліку по особовому рахунку по придбаній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., заборгованість попередніх власників квартири за період до 08.06.2021, яка становить 60316,38 грн.
3.В решті позову відмовити.
4.Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» (65114, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 47/1, офіс 2, код ЄДРПОУ 41586366) 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 26 листопада 2021 р.
Суддя Ю.С. Бездоля