вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1783/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворка Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код 33629567)
до Державного підприємства «Київське лісове господарство» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Лісова, 15, код 00991373)
про стягнення 11 419 214,31 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Карпухін Я.В. (довіреність б/н від 02.03.2020);
від відповідача - Семко В.Ю. (довіреність б/н від 01.02.2021).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Київське лісове господарство» (відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача 11 419 214,31 грн., з яких: в порядку реституції 9 200 000,00 грн. вартості майна, 2 219 214,31 грн. збитків та 332 567,04 грн. збитків.
В обґрунтування позову ТОВ «Київщина-Житло» вказало, що за договором від 09.02.2006 року Обухівська міська рада Обухівського району Київської області, ТОВ «Київщина-Житло», ДП «Київський лісгосп» домовились про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу по вул. Каштановій в м. Обухові. Сторони визначили, що відносини, які склалися між ними стали запорукою їх довгострокової і взаємовигідної співпраці з метою успішної реалізації проекту, вказаного у п. 1.1 цього Договору, а саме: ДП «Київський лісгосп» погоджується на вилучення Обухівською міською радою Обухівського району Київської області земельної ділянки лісового фонду, розміром 5 га., що розташована в Обухівському лісництві ДП «Київський лісгосп», квартал 60, для подальшого будівництва ТОВ «Київщина-Житло» на цій земельній ділянці Житлового комплексу, будівельна адреса якого вказана в п.1.1 цього договору (п.1.2.1); Обухівська міська рада Обухівського району Київської області передає ТОВ «Київщина-Житло» у тимчасове користування земельну ділянку, вказану у п. 2.1 цього договору під будівництво житлового комплексу. На протязі дії Договору від 09.02.2006 року Додатковою угодою від 16.02.2006 року, Угодою від 27.01.2010 року, Додатковою угодою від 05.02.2010 року, Додатковою угодою від 01.06.2010 року, сторонами вносилися погоджені доповнення та зміни. Крім того, 03.08.2010 року сторони за Договором від 09.02.2006 року і громадянин України ОСОБА_1 уклали договір про відступлення права вимоги.
За твердженням позивача, в результаті вчинених правочинів відповідач отримав 3 квартири, зокрема: квартиру АДРЕСА_1 площею 130,30 кв.м.; квартиру № 225 в м. Київ по вул. Георгія Гонгадзе буд. 21 загальною площею 101,60 кв.м.; а також квартиру № 32 в буд. 3 м-н Сосновий в м. Обухів, Київської обл. загальною площею 77,9 кв.м.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року вказані договори визнано судом недійними, у зв'язку з чим, позивач керуючись ст. 216 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача в порядку реституції вартість переданих за договорами квартир та збитки спричинені знеціненням даних квартир, у зв'язку з курсовим коливанням.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
06.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2021 відкрито провадження у справі № 911/1783/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.07.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2021 у справі № 911/1783/21, занесеною до протоколу судового засідання від 29.07.2021 відповідно, відкладено підготовче засідання на 16.09.2021.
29.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про продовження строку проведення підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2021 у справі № 911/1783/21 задоволено вищезазначене клопотання представника відповідача та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
11.08.2021 на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, яка обґрунтована тим, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються та не сплачено судовий збір у встановленому розмірі.
З даного приводу суд зазначає, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.
В подальшому ТОВ «Київщина-Житло» через канцелярію Господарського суду Київської області подало заяву про збільшення позовних вимог (вх. № суду 21615/21 від 15.09.2021), в якій зазначено, що при визначенні загальної суми позовних вимог позивач помилково не додав до ціни позову 332 567,04 грн., обґрунтування стягнення яких було наведено у позові.
Таким чином, за розрахунками позивача з відповідача необхідно стягнути 11 751 781,35 грн., з яких: в порядку реституції 9 200 000,00 грн. вартості майна, 2 219 214,31 грн. збитків, у зв'язку зі знеціненням квартири № 225 в м. Київ по вул. Георгія Гонгадзе буд. 21 та 332 567,04 грн. збитків, у зв'язку зі знеціненням квартири №109 в м. Києві по вул. Сорокаріччя Жовтня буд. №130/57.
12.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому ДП «Київський лісгосп» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, відповідач ставить під сумнів факт передачі йому квартири № 109 в м. Києві по вул. Сорокаріччя Жовтня буд. №130/57 площею 130,30 кв.м. та квартири № 225 в м. Київ по вул. Георгія Гонгадзе буд. 21 загальною площею 101,60 кв.м., оскільки на підприємстві не було виявлено документів щодо зазначених квартир, а їх власниками є особи, які не перебувають та ніколи не перебували у трудових відносинах з ДП «Київський лісгосп».
Відповідач також вважає безпідставними вимоги позивача щодо квартири у м. Обухові, оскільки дану квартиру отримав ОСОБА_1 , який не є працівником ДП «Київський лісгосп».
Також відповідач зазначив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження вартості спірних квартир, а застосування доларового еквіваленту для визначення збитків, на думку відповідача, є недоречним.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2021 у справі № 911/1783/21, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 30.09.2021.
29.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відсутність правових підстав для прийняття заяви про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/1783/21, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 07.10.2021.
07.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у КП КМП «Київське бюро технічної інвентаризації та КП Обухівської районної ради «Обухівське БТІ» інформацію про об'єкти нерухомості.
Представник відповідача у задоволенні клопотання про витребування доказів просив відмовити через його необґрунтованість.
Розглянувши подане клопотання суд прийшов до висновку, що у задоволенні даного клопотання слід відмовити, виходячи з такого:
Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (ч. 4)
У відповідності до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно ч. 2 ст. 81 ГПК України визначено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У клопотанні позивач не вказав обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати. Також клопотання не містить обґрунтованих причини неможливості самостійного отримання доказів.
Крім того, клопотання про витребування доказів подано не у строк передбачений Господарським процесуальним кодексом. Разом із цим, будь-яких пояснень з приводу пропуску строку, встановленого для подання вищезазначеного клопотання позивач в клопотанні не зазначив.
Приписами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу.
Враховуючи те, що клопотання про витребування доказів подано з порушенням вимог, зазначених у ст.ст. 80, 81 ГПК України, суд приходить до висновку про відмову у його задоволені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2021 у справі № 911/1783/21, занесеною до протоколу судового засідання від 07.10.2021 відповідно, відкладено підготовче засідання на 21.10.2021.
18.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення проти клопотання про витребування доказів та додаткове пояснення про інформаційно-консультаційні висновки.
21.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заява про долучення відповідей.
Також від позивача надійшла заява про збільшення в частині, зменшення в частині позовних вимог (вх. № суду 24379/21 від 21.10.2021), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку реституції за квартиру № 109 буд. №130/57 по просп. Голосіївський в м. Києві та квартиру № 225 в м. Києві по вул. Машинобудівників буд. 21 - 9 009 548,53 грн. та збитки у сумі 1 557 635,91 грн.
В поданій заяві позивач зазначив, про те, що відповідно до Довідок про оціночну вартість спірних квартир їх загальна оціночна вартість складає 9 009 548,53 грн. З огляду на вищевказане, позивач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги в частині стягнення сум в порядку реституції за квартиру № 109 буд. №130/57 по просп. Голосіївський в м. Києві та квартиру № 225 в м. Києві по вул. Машинобудівників буд. 21 на 1 759 548,53 грн., а також зменшити позовні вимоги в частині відшкодування збитків на 994 145,44 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
З урахуванням викладеного, суд приймає до розгляду заяву ТОВ «Київщина-Житло» (вх. № суду 24379/21 від 21.10.2021).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2021 у справі № 911/1783/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2021.
16.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові документи та заява про відсутність правових підстав для прийняття заяви про збільшення в частині, зменшення в частині позовних вимог.
Заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Учасники справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Представник позивача, посилаючись на обставини зазначені у позові та докази надані під час розгляду справи, просив суд задовольнити позовні вимоги у сумі 11 419 214,31 грн., з яких: в порядку реституції 9 200 000,00 грн. вартості майна, 2 219 214,31 грн. збитків, у зв'язку зі знеціненням квартири № 225 в м. Київ по вул. Георгія Гонгадзе буд. 21 та 332 567,04 грн. збитків, у зв'язку зі знеціненням квартири №109 в м. Києві по вул. Сорокаріччя Жовтня буд. №130/57.
Представник відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях наданих до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
18.11.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
09 лютого 2006р. між Обухівською міською радою Київської області (Сторона 1 за Договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (Сторона 2 за Договором) та Державним підприємством «Київський лісгосп» (Сторона 3 за Договором) був укладений Договір про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу по вул. Каштановій в м. Обухові (далі - Договір від 09.02.2006р.). Сторони визначили, що відносини, які склалися між ними, стали запорукою їх довгострокової і взаємовигідної співпраці з метою успішної реалізації проекту, вказаного у п. 1.1. цього Договору, а саме:
Сторона 3 погоджується на вилучення Стороною 1 земельної ділянки лісового фонду, розміром 5 га, що розташована в Обухівському лісництві ДП «Київський лісгосп», квартал 60, для подальшого будівництва Стороною 2 на цій земельній ділянці Житлового комплексу, будівельна адреса якого вказана в п. 1.1. цього договору (п. 1.2.1.);
точний розмір земельної ділянки, вказаної в п. 1.2.1., буде визначений після затвердження проекту відведення земельної ділянки (п. 1.2.2.);
Сторона 1 передає Стороні 2 у тимчасове користування земельну ділянку, вказану у п. 2.1. цього Договору під будівництво житлового комплексу (п. 1.2.3.).
Відповідно до п. п. 1.2.4.1., 1.2.4.2. цього договору Сторона 2 прийняла на себе функції інвестора-забудовника по фінансуванню витрат з реалізації проекту будівництва, вказаному у п. 1.1. цього Договору, в тому числі витрати з проектування та будівництва об'єкта, витрати, пов'язані з отриманням технічних умов, висновків та проведення комплексної експертизи проектної документації та інші витрати; зобов'язалась відшкодувати передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993р. «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» збитки, заподіяні Стороні 3 вилученням земельної ділянки.
Згідно із п. 2.1.5. Сторона 1 за результатами виконання зобов'язань має право отримати житлову плойку побудованого комплексу у розмірах та в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.
Сторона 2 зобов'язалась виконувати в повному обсязі фінансування будівництва об'єкта у вигляді передачі матеріалів, перерахування коштів, надання послуг, пов'язаних з будівництвом, безпосередньо підрядним організаціям (п. 2.2.1.); передати частину побудованих площ Стороні 1 та Стороні 2 відповідно до положень розділу 3 цього договору (п. 2.2.5.).
Згідно із п. 2.3.2. договору Сторона 3 зобов'язана та має право отримати від Сторони 2 передбачене цим Договором житло.
Розділом 3 Договору Сторони визначили порядок розподілу та передачі житлової площі Об'єкту.
Згідно із п. п. 6.1., 6.2., 6.5. Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та затвердження сесією Обухівської міської ради і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань; договір може бути змінений або (чи) доповнений. Всі зміни та доповнення, додатки повинні оформлюватись у письмовій формі; Сторони зобов'язалися спільно діяти, всіляко сприяти одна одній.
06 травня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (Сторона 1) та Державним підприємством «Київський лісгосп» (Сторона 2) був укладений Договір про будівництво житлового комплексу, на земельній ділянці площею 15 га. що відведені в постійне користування в м. Ірпінь Київської обл. по вул. III Інтернаціоналу.
Згідно з Розділом 3 Договору Сторони домовились про порядок розподілу житлової площі Об'єкту - ТОВ «Київщина-Житло» - 90%, та 10% - Державному підприємству «Київський лісгосп».
Додатковою Угодою до Договору про будівництво житлового комплексу від 06 травня 2006 року Сторони внесли зміни до Договору, згідно яких Сторона 1 передала Стороні 2 квартиру №225 в м. Київ по вул. Георгія Гонгадзе буд. 21 загальною площею 101,60 кв.м. вартістю за один кв.м. - еквівалент 1 878,94 доларів США.
Актом приймання-передачі від 16 липня 2006 року вказана квартира була передана ДП «Київський лісгосп».
Угодою про розірвання Договору про будівництво житлового комплексу від 09.02.2006 р. укладеною 05.02.2010 р. Договір про будівництво житлового комплексу від 06.05.2006р. було розірвано Сторонами.
Угодою від 27.01.2010 р. про внесення змін до Договору від 09.02.2006 р. Сторони Договору домовились про передачу Стороною 2 - Стороні 3-3,5 % кв.м. від загальної площі Об'єкту.
05 лютого 2010 року Обухівська міська рада Київської області, ТОВ «Київщина-Житло» та ДП «Київський лісгосп» уклали Додаткову угоду до Договору від 09.02.2006 р., згідно якої квартиру № 225 в м. Київ по вул. Георгія Гонгадзе буд. 21 загальною площею 101,60 кв.м. було зараховано в якості часткового виконання Стороною 2 своїх зобов'язань перед Стороною 3 викладених в розділі 3 Договору від 09.02.2006 р.
Додатковою угодою від 01 червня 2010 р. до Договору від 09.02.2006 р. Сторони підтвердили, що Сторона 2 передала Стороні 3, а Сторона 3 прийняла наступне житло:
Квартиру 109 в м. Києві по вул. Сорокаріччя Жовтня буд. №130/57 площею 130,30 кв.м.;
Квартиру № 225 в м. Київ по вул. Георгія Гонгадзе (дана назва вулиці скасована та повернута стара назва Машинобудівників) буд. 21 загальною площею 101,60 кв.м.;
- а також квартиру № 32 в буд. 3 м-н Сосновий в м. Обухів, Київської обл. загальною площею 77,9 кв.м. протягом 90 календарних днів.
03 серпня 2010 року Сторонами був укладений Договір про відступлення права вимоги за Договором від 09.02.2006 р. відповідно до якого ДП «Київський лісгосп» відступив своє право вимоги, щодо квартири № 32 в буд. 3 м-н Сосновий в м. Обухів, Київської обл. загальною площею 77,9 кв.м. Бородаєву Ігорю Володимировичу.
Згідно Акту приймання-передачі квартири, яка знаходиться в житловому будинку за адресом: Київська область, м. Обухів, мікрорайон Сосновий, буд. 3 від 01 жовтня 2010 року ТОВ «Київщина-Житло» передало ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 загальною площею 77,9 кв.м.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року та Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 січня 2021 року про виправлення описки, в цивільній справі № 372/2777/19, Договір від 09.02.2006 р. про реалізацію проекту з будівництва Житлового комплексу укладеного між Обухівською міською радою Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» та Державним підприємством «Київський лісгосп» з Додатковою угодою від 16.02.2006 р., Угодою від 27.01.2010 р. про внесення змін до Договору від 09.02.2006р. Додатковою угодою від 05.02.2010 р. додатковою угодою від 01.06.2010 р. Визнано недійсним Договір від 03.08.2010 р. про відступлення права вимоги за Договором від 09.02.2006 р. укладений між Обухівською міською радою Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло», Державним підприємством «Київський лісгосп» та ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року вказані судові рішення залишені в силі.
З огляду на те, що договір від 09.02.2006 року про реалізацію проекту з будівництва Житлового комплексу, укладений між Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» і Державним підприємством «Київський лісгосп» з додатковою угодою від 16.02.2006 року, угодою від 27.01.2010 року про внесення змін до договору від 09.02.2006 року, додатковою угодою від 05.02.2010 року, додатковою угодою від 01.06.2010 року та договір від 03.08.2020 року про відступлення права вимоги за договором від 09.02.2006 року, укладений між Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло», Державним підприємством «Київський лісгосп» і ОСОБА_1 визнано судом недійними, позивач керуючись ст. 216 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача в порядку реституції вартість переданих квартир та різницю вартості квартир у доларовому еквіваленті, які на думку позивача є збитками, які понесло ТОВ «Київщина-Житло».
Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Наслідки недійсності правочину залежать від того, чи було його виконано. Якщо сторони не приступили до виконання правочину, то він і не підлягає виконанню, тобто жодна із сторін не вправі вимагати його виконання. Якщо ж правочин уже виконано повністю або частково (передане майно, сплачені кошти), то наслідки такі: двостороння реституція, при неможливості повернення - відшкодування вартості того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування, відшкодування збитків, інші правові наслідки, передбачені ЦК України або іншими законами.
Стосовно тверджень відповідача, що спірні квартири не передавались у власність відповідачу, а власниками цього майна на даний час є особи, які не мають жодного відношення до Державного підприємства «Київський лісгосп», суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять копії акту приймання-передачі від 16.07.2006, відповідно до якого ДП «Київський лісгосп» отримало квартиру АДРЕСА_1 площею 130,30 кв.м. та акту приймання-передачі від 17.03.2006 відповідно до якого ДП «Київський лісгосп» отримало квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 101,60 кв.м.;
В той же час, права щодо отримання квартири № 32 в буд. 3 м-н Сосновий в м. Обухів, Київської обл. загальною площею 77,9 кв.м. відповідач передав ОСОБА_1 . Тобто фактично мало місце заміна кредитора (ДП «Київський лісгосп») в зобов'язаннях, при цьому відповідно до приписів 516 ЦК України, згода боржника (ТОВ «Київщина-Житло») або не згода не має ніякого правового значення.
Також в п. 2.15 постанови пленуму ВГС України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.
У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним.
Відповідно до правового висновку ВСУ у справі за № 6-3104цс16: Реституція, як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. У зв'язку із чим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, а не третій особі, якій у подальшому це майно було відчужено.
Таким чином, суд погоджується з твердненнями позивача, що належним відповідачем у справі є саме ДП «Київський лісгосп», як сторона основного договору.
Так, за встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування. З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.
В обґрунтування вартості квартир, позивачем надані до суду інформаційно-консультаційні висновки № 01-4/06, № 01-4/06 та №03-4/06, які були складені оцінювачем ОСОБА_2 .
Разом з тим, за грубі порушення нормативно-правових актів з оцінки майна при складанні зазначених інформаційно-консультаційних висновків Екзаменаційна комісія Фонду державного майна України на своєму засіданні 30.09.2021 позбавила Камінського Г.А. спеціалізації «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), в тому числі земельних ділянок та майнових прав на них».
З огляду на вищезазначене, суд приймає до уваги лише Довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, відповідно до яких сукупна оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_4 по вул. Машинобудівників буд. 21 складає 9 009 548,53 грн.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у розмірі 9 009 548,53 грн.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків, які позивач поніс у зв'язку зі знеціненням майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності господарського судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року у цивільній справі № 372/2777/19 встановлено, що фактично договором від 09.02.2006 року земельна ділянка для подальшого будівництва житлового комплексу була передана Державним підприємством «Київське лісове господарство» всупереч вимогам законодавства, у зв'язку з чим вказаний договір та Додаткову угоду від 16.02.2006 року, Угоду від 27.01.2010 року, Додаткову угоду від 05.02.2010 року, Додаткову угоду від 01.06.2010 року та договір про відступлення права вимоги від 03.08.2010 року було визнано судом недійсними.
Такі дії відповідача, на думку суду перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із понесенням позивачем збитків.
Враховуючи вищезазначене та встановлення повного складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок, вина), господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення збитків.
Вирішуючи питання щодо розміру завданих збитків відповідачем позивачу, суд керувався наступними нормами матеріального права.
За приписами статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, законодавство допускає визначення сторонами договору грошового зобов'язання у гривні із зазначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті.
В додатковій угоді до Договору від 16.02.2006 сторони домовились про те, що вартість одного квадратного метра квартири №109 в м. Києві по проспекту Голосіївський (стара назва вул. Сорокаріччя Жовтня) буд. №130/57 площею 130,30 кв.м., складає еквівалент 1286,37 доларів США.
Відповідно до Додаткової угоди від 05.02.2010 вартість одного квадратного метра квартири №225 по вул. Георгія Гонгадзе, буд. 21, складає еквівалент 1878,94 доларів США.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що визначальним для сторін договору було визначення вартості об'єкта саме в доларах США, а отже позивач зазнав реальних збитків, які виникли у зв'язку зі знеціненням майна.
Враховуючи викладене, а також те, що для розрахунку розміру збитків суд бере до уваги Довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості,суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки у розмірі 1 557 635, 91 грн.
Згідно із ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 009 548 грн. 53 коп. грошових коштів в порядку реституції та 1 557 635 грн. 91 коп. збитків. В іншій частині позову суд відмовляє.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Київське лісове господарство» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. Лісова, 15, код 00991373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код 33629567) 9 009 548 (дев'ять мільйонів дев'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 53 коп. грошових коштів в порядку реституції, 1 557 635 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 91 коп. збитків та 158 507 (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сім) грн. 77 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.11.2021
Суддя Т.Д. Лилак