вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" листопада 2021 р. Справа № Б3/081-12/24 (911/2921/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті", м. Київ
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс", Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина
2) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі", Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" - арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича
про визнання недійсним договору та витребування майна
В межах провадження у справі № Б3/081-12/24 про банкрутство ТОВ "Інфініті"
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б3/081-12/24 за заявою ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Інвестгруп”, яке є правонаступником ПАТ “Банк перший”, про банкрутство ТОВ “Інфініті” (код ЄДРПОУ 32619605), порушена ухвалою від 18.07.2012 р. (суддя Лопатін А.В.) за редакцією Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (також “Закон про банкрутство”), чинною до 19.01.2013 р.
Ухвалою підготовчого засідання від 14.08.2012 р. введено процедуру розпорядження майном ТОВ “Інфініті”.
Наразі триває процедура розпорядження майном боржника - ТОВ “Інфініті”.
05.10.2021 р. через канцелярію суду ТОВ "Інфініті" подано позовну заяву до ТОВ "Інфініті Сервіс" та ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.07.2019 р. б/н, укладеного між ТОВ "Інфініті" та ТОВ "Інфініті Сервіс"; а також про витребування майна у ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" на користь ТОВ "Інфініті", а саме:
- Комірку № 10 (в складі силового обладнання напругою 110,10 кВ ПС Юрівка).
- Комірку № 13 (в складі силового обладнання напругою 110,10 кВ ПС Юрівка).
- КЛ-10 кВ від ПС “Юрівка” до ОЗТП-2325 Л-ТП-2325-І.
- КЛ-10 кВ від ПС “Юрівка” до ОЗТП-2325 Л-ТП-2325-ІІ.
- Будівлю ОЗТП - 2325.
- Електрообладнання ОЗТП - 10/0,4 № 2325.
Зазначена позовна заява, згідно її змісту, подана з посиланням на положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, в межах провадження у справі № Б3/081-12/24 про банкрутство ТОВ "Інфініті", підготовче засідання призначено на 03.11.2021 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядника майна боржника ТОВ "Інфініті" - арбітражного керуючого Стадника Т.Р.
26.10.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
29.10.2021 р. на поштову адресу суду від розпорядника майна ТОВ "Інфініті" надійшли письмові пояснення у справі.
02.11.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2021 р. розгляд клопотання ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" про залишення позовної заяви без розгляду призначено, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 24.11.2021 р.
23.11.2021 р. через канцелярію суду розпорядником майна ТОВ “Інфініті” - арбітражним керуючим Гусарем І.О. подано письмові пояснення.
23.11.2021 р. на офіційну електронну адресу суду та 24.11.2021 р. через канцелярію суду представником ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" подано заперечення на відповідь на відзив, а також аргументи проти заперечень на клопотання про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні, розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх учасників судового процесу, суд
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2021 р. до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач-2 зазначає, враховуючи, що станом на сьогодні триває процедура розпорядження майном ТОВ “Інфініті”, то, відповідно до приписів ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, подавати заяви про визнання недійсними правочинів боржника може арбітражний керуючий, а саме, у даному випадку, розпорядник майна боржника, та, зокрема, відповідно до приписів ст. 44 Кодексу розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів.
Водночас, як вважає відповідач-2, враховуючи, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 р. ухвалу господарського суду Київської області від 19.05.2021 р. частково скасовано, зокрема в частині призначення арбітражного керуючого Стадника Т.Р. виконуючим обов'язки керівника ТОВ “Інфініті” та відсторонення арбітражного керуючого Янчука О.М., то арбітражний керуючий Янчук О.М., на думку відповідача-2, був поновлений судом в своїх повноваженнях керівника ТОВ “Інфініті”.
Натомість позовна заява у даній справі була підписана 30.09.2021 р. директором Ковалем К.В., як вважає відповідач-2, без належних йому на те повноважень.
В свою чергу, позивачем подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких останній зазначає, що звертаючись з позовною заявою у даній справі, боржник не посилається на положення ст. 42 КУзПБ, як на підставу недійсності спірного договору, а посилається на порушення засад добросовісності при вчиненні спірного договору, що є підставою для визнання такого правочину недійсним у зв'язку з його фіктивністю на підставі п. 6 ст. 3 та частини третьої ст. 13, ст. 234 ЦК України.
Крім того, 08.06.2021 р. були проведені загальні збори учасників ТОВ “Інфініті”, на яких було прийнято рішення про призначення директором ТОВ “Інфініті” ОСОБА_1 (протокол загальних зборів учасників ТОВ “Інфініті” № 08/06/2021 від 08.06.2021 р.), а тому призначення останнього директором боржника та виконання ним своїх повноважень (в тому числі звернення з позовною заявою), як вважає позивач, в повній мірі відповідає вимогам закону.
Разом з тим, відповідачем-2 подано до суду аргументи проти заперечень позивача, в яких відповідач-2 наполягає на тому, що позовна заява підписана неналежним представником з підстав описаних у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки відповідну заяву має право подавати кредитор або арбітражний керуючий.
Розглянувши клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду, подані заперечення та аргументи проти заперечень, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Відповідно до приписів частини другої ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Разом з тим, до специфічних способів захисту суб'єктів провадження у справі про банкрутство віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.
Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Водночас укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 р. у справі № 904/7905/16.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору саме на підставі загальних засад цивільного законодавства як сторона оспорюваного правочину, посилаючись на порушення засад добросовісності при вчиненні спірного договору, що є підставою для визнання такого правочину недійсним у зв'язку з його фіктивністю на підставі п. 6 ст. 3 та частини третьої ст. 13, ст. 234 ЦК України.
Водночас, за змістом ст. 387, 388 ЦК України саме власник майна має право звернутись із віндикаційним позовом до особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа майном власника.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги у даній справі на підставі загальних засад цивільного законодавства, водночас, відповідно до висновків Верховного Суду укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, твердження відповідача-2, що лише арбітражний керуючий має право на подання до господарського суду позову про визнання недійсними правочинів, є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо тверджень відповідача-2 про відсутність у Коваля К.В. повноважень керівника ТОВ “Інфініті” у зв'язку з поновленням таких повноважень у розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Янчука О.М., суд зазначає таке:
Як вбачається з матеріалів справи, у справі № Б3/081-12/24 про банкрутство ТОВ “Інфініті” ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2013 р., крім іншого, клопотання розпорядника майна боржника щодо відсторонення керівника ТОВ “Інфініті” від виконання покладених на нього обов'язків задоволено, повноваження директора ТОВ “Інфініті” - Ващука Олександра Володимировича припинено, покладено обов'язки керівника боржника на розпорядника майна ТОВ “Інфініті” - арбітражного керуючого Серебрякова Олександра Володимировича.
Приймаючи вищевказане рішення (ухвалу суду від 20.02.2013 р.), суд, враховуючи той факт, що станом на дату судового засідання комітет кредиторів боржника не сформований та те, що своїми діями керівник боржника здійснює перешкоди розпоряднику майна ТОВ “Інфініті” в частині проведення останнім опису майна боржника, охорона майна боржника не здійснюється належним чином, в тому числі, керувався приписами частин шістнадцятої та сімнадцятої ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до яких повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Чинний станом на сьогодні Кодекс України з процедур банкрутства містить аналогічну норму. Зокрема, відповідно до частини дванадцятою ст. 44 КУзПБ повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.
Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства прямо передбачено, що розпорядник майна може виконувати повноваження керівника боржника лише тимчасово, а саме до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.
Відповідно до п. 6 частини другої ст. 30 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Водночас, КУзПБ, Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” чи іншим законом не встановлено обмежень можливості чи іншого порядку призначення керівника товариства, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, яка перебуває на стадії розпорядження майном боржника.
З 20.02.2013 р. до 08.06.2021 р. загальними зборами ТОВ “Інфініті” не приймалось рішень про призначення директора, з огляду на що, повноваження керівника виконували арбітражні керуючі, які призначались судом розпорядником майна ТОВ “Інфініті”, в тому числі арбітражний керуючий Янчук О.М. (ухвала суду від 22.01.2020 р.).
08.06.2021 р. були проведені загальні збори учасників ТОВ “Інфініті”, на яких було прийнято рішення про призначення директором ТОВ “Інфініті” ОСОБА_1 (протокол загальних зборів учасників ТОВ “Інфініті” № 08/06/2021 від 08.06.2021 р., копію якого долучено до матеріалів справи).
Разом з тим, враховуючи, що вищезазначене рішення загальних зборів учасників ТОВ “Інфініті” (протокол № 08/06/2021 від 08.06.2021 р.) оскаржено не було, а заперечення відповідача-2 щодо прийняття такого рішення за своєю суттю є незгодою відповідача-2 із порядком проведення загальних зборів учасників ТОВ “Інфініті” та порядком прийняття ними рішень про призначення директора ТОВ “Інфініті”, то такі заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки порядок прийняття загальними зборами учасників ТОВ “Інфініті” рішення від 08.06.2021 р. не є предметом спору у даній справі.
Окрім наведеного, за приписами статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі Закон) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, перелік засновників та учасників (крім учасників громадських організацій, акціонерних товариств, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, благодійних фондів та політичних партій) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією; відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Крім того, згідно частини п'ятої ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на дату подачі до суду позовної заяви та станом на дату судового засідання Коваль Карен Вячеславович, крім іншого, є керівником ТОВ “Інфініті”.
Підстави для залишення позову без розгляду визначені вимогами ст. 226 ГПК України. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 2, 5, 8 та 9 суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява.
На час відкриття провадження у справі № Б3/081-12 (911/2921/21), судом досліджено матеріали позовної заяви ТОВ “Інфініті”, визнано їх достатніми та такими, що відповідають вимогам ст. 162, 164, 172, 226 ГПК України. Враховуючи викладене, а також враховуючи відсутність підстав для повернення позовної заяви без розгляду, відмови у відкритті провадження у справі чи залишення її без руху, в силу приписів ст. 176 ГПК України, ухвалою суду від 11.10.2021 р. було відкрито провадження у справі № Б3/081-12 (911/2921/21).
За таких обставин, враховуючи що доданими до позовної заяви доказами та інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, підтверджується наявність у Коваля К.В повноважень керівника ТОВ “Інфініті”, в тому числі, на підписання позовної заяви та звернення від імені товариства до суду, клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Крім того, 12.11.2021 р. до суду позивачем подано клопотання про залучення третьої особи, яким просить залучити до участі у даній справі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 11.10.2021 р., крім іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядника майна ТОВ “Інфініті” - арбітражного керуючого Стадника Тараса Романовича.
Разом з тим, судом встановлено, що у справі № Б3/081-12/24 про банкрутство ТОВ “Інфініті” ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2021 р., крім іншого, відсторонено арбітражного керуючого Стадника Тараса Романовича від виконання повноважень розпорядника майна боржника - ТОВ “Інфініті” та призначено розпорядником майна ТОВ “Інфініті” арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.
З огляду на викладене, враховуючи, що розпорядника майна боржника уже було залучено до участі в даній справі в якості третьої особи ухвалою суду від 11.10.2021 р. (станом на дату залучення - арбітражний керуючий Стадник Т.Р.), клопотання позивача про залучення третьої особи - розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гусара І.О. не підлягає задоволенню, оскільки розпорядник майна боржника не потребує повторного залучення з підстав заміни особи арбітражного керуючого, який виконує такі повноваження.
Поряд із зазначеним, враховуючи, що станом на сьогодні повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Гусар І.О., суд в подальшому під час розгляду даної справи враховує заміну арбітражного керуючого Стадника Т.Р. на арбітражного керуючого Гусара І.О., як розпорядника майна ТОВ “Інфініті”.
Окрім наведеного, представник позивача в судовому засіданні заявив, що судом виконано завдання підготовчого провадження, матеріали справи містять всі заяви по суті справи відповідно до приписів частини другої ст. 161 ГПК України, а тому можна закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
В свою чергу, представник відповідача-2 зазначила, що станом на дату судового засідання на адресу останнього не надходили письмові пояснення третьої особи, а тому необхідний додатковий час для підготовки та подачі до суду обґрунтованих заперечень щодо поданих пояснень.
Разом з тим, представник позивача зазначив, що подані пояснення не містять жодних нових доказів та нових обставин у даній справі, що не були подані раніше сторонами із іншими заявами по суті, водночас, нормами ГПК не передбачено подання окремого виду документа (пояснень чи заперечень) на пояснення третьої особи.
Відповідно до частини першої ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Частиною третьою ст. 177 ГПК України встановлено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Положеннями частини другої ст. 185 ГПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом виконано завдання підготовчого провадження, передбачені частиною першою ст. 177 ГПК України, та вирішено питання, зазначені у частині другій ст. 182 ГПК України, водночас матеріали справи містять відзиви відповідачів на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи, а також, з огляду на те, що присутні у судовому засіданні учасники та представники учасників справи не надали обґрунтованих заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.12.2021 р.
Разом з тим, враховуючи, що письмові пояснення третьої особи було подано до суду напередодні судового засідання, суд з метою уникнення порушень процесуальних прав учасників судового процесу, для забезпечення принципів змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, звертає увагу сторін, що у разі наявності у відповідача-2 обґрунтованих пояснень та/ або заперечень щодо поданих третьою особою документів, судом буде прийнято такі пояснень та/ або заперечень відповідача-2 до початку судового розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 50, 177, 185, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Клопотання ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" від 27.10.2021 р. б/н (вх. № 25303/21 від 02.11.2021 р.) про залишення позовної заяви без розгляду залишити без задоволення.
2. Клопотання позивача від 12.11.2021 р. б/н (вх. № 26227/21, 12.11.2021) про залучення третьої особи залишити без задоволення.
3. Закрити підготовче провадження.
4. Призначити розгляд справи по суті в судовому засіданні на “22” грудня 2021 року об 11:30 год.
5. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С.Петлюри, 16/108.
6. Повторно роз'яснити сторонам, що на будь-якій стадії судового процесу сторони можуть укласти мирову угоду, зробивши спільну письмову заяву і повідомити про це суд.
7. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.
Копії ухвали направити учасникам справи.
Дата підписання 29.11.2021 р.
Суддя А.В. Лопатін