вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2021 р. Справа № 911/2772/21
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантайм»
2) Фізичної особи-підприємця Кудінової Олени Миколаївни
про стягнення 82710,00 грн
без виклику учасників справи.
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» (далі - позивач) з позовом від 16.09.2021 № 16/09/2021-02 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантайм» (далі - відповідач-1) та фізичної особи-підприємця Кудінової Олени Миколаївни (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно 82710,00 грн, з яких: 12726,00 грн основної заборгованості та 69984,00 грн штрафних санкцій.
Позов пред'явлено з підстав неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантайм» грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу від 19.08.2020 ФЛО № 061, за виконання обов'язків якого за вказаним договором поручилась фізична особа-підприємець Кудінова Олена Миколаївна на підставі договору поруки від 20.08.2020 № 20/08/2020-01.
Ухвалою від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копії ухвали суду від 27.09.2021 про відкриття провадження у справі № 911/2772/21 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідачів, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої ТОВ «Вантайм» було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а поштовий конверт із копією ухвали, направленої ФОП Кудіновій Олені Миколаївні з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 1 ст. 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи та відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантайм» (далі - Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу ФЛО № 061 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору лізингодавець зобов'язався набути у власність у ТОВ «Віннер Трейд Логістик» льодогенератор HOSHIZAKI KM75A з основними параметрами згідно Додатку № 4 (предмет лізингу), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в Додатку № 2 до договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, сторони визначають договір як договір фінансового лізингу. Операція, що здійснюється за договором, визначається сторонами, як фінансовий лізинг у відповідності до п.п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України.
Як передбачено п. 2.1. договору, строк лізингу становить 36 (тридцять шість) місяців з дня підписання Акту приймання-передачі предмету лізингу (Додаток № 3).
У пункті 3.1 договору сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному у Додатку № 1 до договору, про що оформляються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в частині відшкодування вартості майна та в частині сплати винагороди лізингодавцю. Акти складаються останнім днем кожного місяця протягом дії договору.
Згідно з п. 3.2 договору, загальна сума лізингових платежів, термін оплати («дата платежів») та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються договором та в «Графіку сплати лізингових платежів» (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше «дати платежу» шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця.
Відповідно п. 3.5. договору, протягом дії договору розмір лізингових платежів може змінюватися за згодою сторін.
Згідно з п. 3.9. договору, склад лізингових платежів погоджується сторонами самостійно, з урахуванням положень Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, чинних у редакції на дату підписання договору та включає в себе, зокрема: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно.
Пунктом 3.10. договору погоджено, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингові платежі в обсязі та в строки, передбачені у додатку № 2 до цього договору.
Згідно з п. 4.4. договору сторони складають «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів». Акт, що визначений цим пунктом підписується комісією у складі представників двох сторін - лізингодавця та лізингоодержувача.
Відповідно до частини 2 п. 10.2.1. договору, в разі прострочення Лізингоодрежувачем строків оплати лізингових (в тому числі авансових) платежів (в тому числі сплата не в повному обсязі), Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф за кожен такий випадку розмірі:
- 5% від вартості предмету лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 10 днів з дати, що визначена в графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до цього договору);
- 10 % від вартості предмету лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 20 днів з дати, що визначена в графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2 до цього договору);
- 15% від вартості предмету лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 30 днів з дати, що визначена в Додатку №2 до цього договору.
Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком визначеним п. 6 ст. 232 ГК України та становить три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 10.2.5. договору).
Згідно з п. 10.3. договору під вартістю предмета лізингу, визначеної пунктом 10.2 мається на увазі вартість предмета лізингу (з ПДВ), визначена в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до цього договору).
Договір набирає чинності (вважається укладеним) з дня його підписання (п. 15.1 договору).
Відповідно до п. 15.2 договору, договір діє протягом строку лізингу (п. 2.1. договору), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Додатком № 2 до договору, сторонами погоджено графік сплати лізингових платежів, загальна сума до сплати 69660,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору фінансового лізингу ФЛО № 061 від 19.08.2020 позивач передав відповідачу-1 предмет лізингу вартістю 46 656,00 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі майна (обладнання) за договором фінансового лізингу без переходу права власності від 01.09.2020, видатковою накладною № 69 від 01.09.2020, які підписано обома сторонами договору та які містять ідентифікуючі ознаки предмета лізингу і посилання на Договір лізингу, як на підставу передачі предмета лізингу. В Акті також узгоджено сторонами те, що при огляді майна недоліків не виявлено, об'єкт придатний до експлуатації.
Водночас відповідач-1, в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором та всупереч встановленому графіку сплати, лізингові платежі здійснював невчасно та не в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2020 відповідачем-1 здійснено платіж згідно з періодом № 1 на суму 1414,00 грн (строк оплати настав 19.09.2020), що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 01.10.2020; 23.12.2020 відповідачем-1 здійснено платіж згідно з періодом № 2 на суму 1414,00 грн (строк оплати настав 19.10.2020), що підтверджується платіжним дорученням № 109 від 23.12.2020; 09.11.2020 відповідачем-1 здійснено платіж згідно з періодом № 3 на суму 1414,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 09.11.2020.
При цьому відповідач-1 не здійснив сплату лізингових платежів згідно з періодом № 4 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.12.2020), періодом № 5 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.01.2021), періодом № 6 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.02.2021), періодом № 7 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.03.2021), періодом № 8 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.04.2021), періодом № 9 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.05.2021), періодом № 10 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.06.2021), періодом № 11 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.07.2021), періодом № 12 в розмірі 1414,00 грн (строк оплати настав 19.08.2021).
Таким чином відповідач-1 не сплатив позивачу лізингові платежі на загальну суму 12726,00 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем-1.
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором фінансового лізингу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 3 частини другої ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно із частинами першою та другою ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
20.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Кудіновою Оленою Миколаївною (поручитель) укладено договір поруки №20/08/2020-01 (далі - договір поруки).
Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантайм» (боржник) своїх зобов'язань перед кредитором у повному обсязі, що витікають в тому числі з договору фінансового лізингу ФЛО № 061.
Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, зокрема, за сплату лізингових (авансових) платежів (у тому числі пені, штрафів, якщо такі будуть мати місце), а також інших фінансових зобов'язань боржника, що виникають (можуть виникнути) на підставі договорів лізингу.
Відповідальність поручителя та боржника перед кредитором є солідарною (п. 1.3 договору поруки).
Як передбачено п. 2.1 договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором наступає у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договорами лізингу у зазначені в ньому строки (терміни).
Згідно з п. 3.2 договору поруки порука припиняється, якщо після настання строку (терміну) виконання зобов'язань за договорами лізингу кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука надається строком на 5 років і діє до 20.08.2025.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором або до припинення цього договору з інших підстав, передбачених чинним законодавством України (п. 5.3 договору).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті 554 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем-1 договірних зобов'язань у частині своєчасної сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 19.08.2020 ФЛО № 061, зважаючи на невиконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за відповідним договором поруки від 20.08.2020 № 20/08/2020-0, оскільки борг відповідачів перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 12726,00 грн, який не погашено та відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 12726,00 грн боргу зі сплати лізингових платежів є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 69984,00 грн штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Пунктом 10.2.1 договору лізингу сторонами погоджено, що в разі просрочення Лізингоодрежувачем строків оплати лізингових (в тому числі авансових) платежів (в тому числі сплата не в повному обсязі), Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф за кожен такий випадок у розмірі: 5% від вартості предмету лізингу в разі просрочення сплати лізингового (анвансового) платежу на строк більше 10 днів з дати, що визначена в графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2 до цього договору); 10 % від вартості предмету лізингу в разі просрочення сплати лізингового (анвансового) платежу на строк більше 20 днів з дати, що визначена в графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до цього договору); 15% від вартості предмету лізингу в разі просрочення сплати лізингового (анвансового) платежу на строк більше 30 днів з дати, що визначена в Додатку № 2 до цього договору.
Судом враховано, що під «вартістю предмету лізингу», визначеної пунктом 10.2 мається на увазі вартість предмета лізингу (з ПДВ), визначена в Графіку сплаті лізингових платежів (Додаток № 2 до цього Договору) (пункт 10.3 Договору лізингу), яка становить 46656,00 грн.
З урахуванням викладеного, позивачем здійснено нарахування штрафу, визначеного пунктом 10.2.1 Договору лізингу за прострочення сплати лізингових платежів в розмірі 69984,00 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у загальному розмірі 69984,00 грн, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень абз. 3 п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 за № 7 «Про деякі питання практики застосування» якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Таким чином витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідачів по 1135,00 грн з кожного.
Крім того позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 26/08/2021-02 від 26.08.2021 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Конфер Лекс» (повірений).
Згідно з умовами п. 1.1. Договору клієнт доручає, а повірений бере на себе забезпечувати реалізацію прав та обов'язків клієнта шляхом підготовки та подання (з правом підпису) до господарського суду Київської області позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Вантайм» та ФОП Кудінової О.М. на користь клієнта за Договором фінансового лізингу від 19.08.2020 ФЛО № 061 (штраф та лізингові платежі по вересень 2021 року включно).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує повіреному фіксований гонорар в розмірі 5000,00 грн.
Сторони погодили, що гонорар, зазначений в п. 4.1 цього Договору є платою в комплексі за послуги, визначені в п. 1.1 цього Договору (п. 4.3 Договору).
Позовну заяву від імені ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» підписано представником позивача - адвокатом Любарцем Андрієм Юрійовичем, на підтвердження повноважень якого до позовної заяви долучено копію ордеру серії КС № 905985, виданого 10.09.2021 Адвокатським об'єднанням «Конфер Лекс», свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6792/10 від 27.06.2018 (на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 27.06.2018 № 59).
Надання послуг Адвокатським об'єднанням «Конфер Лекс» підтверджується актом виконаних робіт від 16.09.2021, рахунком на оплату № 26/08/2021 від 26.08.2021 на суму 5000,00 грн, а їх оплата - платіжним дорученням № 1409 від 03.09.2021 на суму 5000,00 грн.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.
Досліджуючи надані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі, з огляду на що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідачів у розмірі 2500,00 грн з кожного.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Кудінової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантайм» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 9; код ЄДРПОУ 43318069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, офіс 19; код ЄДРПОУ 37441008) 12726 (дванадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн 00 коп. основного боргу та 69984 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. штрафу.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кудінової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, офіс 19; код ЄДРПОУ 37441008) 1135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) грн 00 коп. судового збору та 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантайм» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 9; код ЄДРПОУ 43318069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, офіс 19; код ЄДРПОУ 37441008) 1135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) грн 00 коп. судового збору та 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін