ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2021Справа № 910/13823/21
За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (м. Добропілля Донецької області)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)
про стягнення 66.688,46 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін: не викликались
Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 66.688,46 грн вартості нестачі вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.21. відкрито провадження у справі № 910/13823/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
З підстав відсутності фінансування означену ухвалу було скеровано сторонам 06.10.21. та отримано позивачем 13.10.21., відповідачем - 11.10.21.
20.09.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.21.:
- відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та не прийнято до матеріалів справи непридатну для читання жодним чином не засвідчену копію додаткової угоди з непридатними для читання номером та датою, що додана до клопотання про витребування доказів;
- зобов'язано відповідача у строк до 04.11.21. включно направити на адресу позивача копію письмового відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами і належні докази направлення в той же день негайно подати до суду;
- встановлено, що з огляду на зазначені в ухвалі обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, її розгляд здійснюється за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
08.11.21., 12.11.21. відповідачем подано докази направлення позивачу копії відзиву.
Відповідь на відзив від позивача не надійшла.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до залізничних накладних: № 53743282 від 31.03.21., № 53735197 від 31.03.21., № 32804080 від 03.04.21., № 46473948 від 04.04.21., 53781910 від 02.04.21., № 53784948 від 03.04.21., № 53784948 від 03.04.21., № 53766093 від 01.04.21., № 46477501 від 06.04.21., № 35000124 від 07.04.21., № 53796827 від 03.04.21., № 53829529 від 05.04.21., № 53845582 від 06.04.21., № 53852554 від 06.04.21., № 46640363 від 09.04.21., № 41530163 від 14.04.21., № 53952834 від 12.04.21., № 53970455 від 13.04.21., № 46857900 від 16.04.21., відправником - позивачем надіслано залізничним транспортом вагони з бурштином. Одержувачем є Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго». Право на пред'явлення претензії та позову передано позивачу.
Відповідач видав вантаж позивачу за комерційними актами: № 388103/340 від 04.04.21., № 388103/341 від 04.04.21., № 454201/12/358 від 04.04.21., № 388103/346 від 06.04.21., № 388103/347 від 06.04.21., № 450003/246/364 від 06.04.21., № 370006/1/362 від 07.04.21., № 493102/24/363 від 07.04.21., № 450003/251/366 від 09.04.21., № 410006/76/370 від 14.04.21., № 450003/273/372 від 16.04.21.
Позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 66.281,13 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений комерційними актами: № 388103/340 від 04.04.21., № 388103/341 від 04.04.21., № 454201/12/358 від 04.04.21., № 388103/346 від 06.04.21., № 388103/347 від 06.04.21., № 450003/246/364 від 06.04.21., № 370006/1/362 від 07.04.21., № 493102/24/363 від 07.04.21., № 450003/251/366 від 09.04.21., № 410006/76/370 від 14.04.21., № 450003/273/372 від 16.04.21., якими встановлено нестачу вантажу у вагонах: № 53535043 на 2600 кг, № 61012860 на 2900 кг, № 61605465 на 3000 кг, № 56259377 на 2900 кг, № 56925423 на 1500 кг, № 63812317 на 3400 кг, № 61013637 на 7100 кг, № 56430234 на 450 кг, № 53505210 на 3100 кг, № 56958002 на 3000 кг, № 53545703 на 3200 кг.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.
На противагу твердженням відповідача, надані позивачем до матеріалів справи документи визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах: № 53535043, № 61012860, № 61605465, № 56259377, № 56925423, № 63812317, № 61013637, № 56430234, № 53505210, № 56958002, № 53545703.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно розрахунку позивача, вірність якого перевірено судом, загальна вартість нестачі вантажу у вказаних вище вагонах склала загальну суму 66.688,46 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю на суму 66.688,46 грн, оскільки відповідачем всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1; ідентифікаційний код 00176472) 66.688 (шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 46 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко