ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.11.2021Справа № 910/13273/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ ТРЕЙД ПС"
про стягнення 28 337, 89 грн.
Представники:
від позивача: Куспись Б.А.;
від відповідача: Пересунько Б.Б.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ ТРЕЙД ПС" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі, 28 337, 89 грн., з яких: 23 070, 24 грн - основний борг, 2 335, 44 грн - інфляційні втрати, 2 377, 24 грн - пеня, 554, 97 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг поштового зв'язку, в тому числі пересилання відправлень масою, понад 30 кг № 5/03 від 04.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 26.08.2021).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
16.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на договір № 5/03 від 04.03.2020, проте акти приймання-передачі № 28827 від 31.07.2020 та № 34576 від 31.08.2020 додані позивачем на підтвердження надання послуг містять посилання на договір № DP - 1001042 від 05.03.2020, який відсутній у матеріалах справи.
27.09.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що номер договору № 5/03 від 04.03.2020 введено в актах некоректно, проте, на думку позивача, цей факт не впливає на дійсність договірних зобов'язань, оскільки послуги отримані відповідачем без зауважень та заперечень.
Також, 27.09.2021 позивач подав до суду клопотання проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якому просить суд розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначити дату підготовчого засідання, а також провести судове засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.10.2021. Зокрема, зобов'язано позивача надати суду оригінал для огляду у судовому засіданні 28.10.2021 та належним чином засвідчену копію договору № DP - 1001042 від 05.03.2020, на який міститься посилання в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), для долучення до матеріалів справи; оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні 28.10.2021.
05.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ ТРЕЙД ПС" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що саме в рамках договору 5/03 від 04.03.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОМ ТРЕЙД ПС" передбачено електронний документообіг, проте надані позивачем акти містять посилання на інший договір.
25.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, в якому позивач, у зв'язку з територіальною віддаленістю та відсутністю можливості прибути в судове засідання, просить суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 28.10.2021 в режимі відеоконференції в Господарському суді Львівської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у справі №910/13273/21, у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 28.10.2021 відкладено розгляд справи на 18.11.2021.
У судовому засіданні 18.11.2021 судом оглянуто оригінали доданих до позовної заяви документів та оголошено перерву до 25.11.2021.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 25.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
04.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОМ ТРЕЙД ПС" (далі - замовник) укладено договір про надання послуг поштового зв'язку, в тому числі пересилання відправлень масою, понад 30 кг № 5/03, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику послугу поштового зв'язку, в тому числі пересилання відправлень масою понад 30 кг (далі - послуга) одержувачу, а також інші супутні, визначені цим договором послуги, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві за надану послугу обумовлену платню. Відправлення приймається у замовника та здається одержувачу за цілісністю упакування.
Згідно п. 4.1. договору, виконавець зобов'язується організовувати приймання відправлення для доставки за адресою відправника або через мережу пунктів обслуговування клієнтів виконавця; організовувати для замовника доставку відправлення одержувачу відповідно до належним чином оформлених замовником супровідних документів на відправлення, а саме: вантажної декларації; організовувати доставку та вручення відправлення одержувачу через мережу пунктів обслуговування клієнтів виконавця або на умовах «Адресної доставки» відповідно до встановлених виконавцем строків. Обов'язки виконавця вважаються виконаними з моменту вручення відправлення одержувачу або повернення його замовнику у разі не доручення одержувачу (відмова від прийняття, тощо).
Пунктом 5.2. договору визначено, що оплата проводиться замовником шляхом переказу коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з отримання замовником документів на оплату: рахунку, специфікації та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за допомогою: засобів факсимільного або електронного зв'язку, сервісу M.E.DOC Вчасно, E-Doc чи ін. обраного сервісу. Документи на оплату за надані послуги виставляються виконавцем один раз на тиждень.
Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку прострочення платежу за надані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Договір діє до 31.12.2020. Кожна із сторін має право достроково розірвати цей договір попередивши іншу сторону за 10 календарних днів до дати розірвання. Якщо за 10 календарних днів до закінчення дії цього договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його дію, то договір автоматично вважатиметься продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік, за винятком укладених до нього додатків, умови яких узгоджуються сторонами на наступний період додатково (розділ 8 договору).
Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За приписами ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну формую. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору про надання послуг поштового зв'язку, в тому числі пересилання відправлень масою, понад 30 кг № 5/03 від 04.03.2020 позивачем були надані послуги по доставці відправлень на загальну суму 23 070, 24 грн, на оплату яких позивачем було надіслано відповідачу акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 на суму 17 070, 24 грн та № 34576 від 31.08.2020 на суму 6 000, 00 грн.
Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 34576 від 31.08.2020 на суму 6 000, 00 грн. не підписав.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 00000002792 від 30.04.2021, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість за надані послуги згідно договору та повторно надіслав відповідачу для проведення оплати акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 на суму 17 070, 24 грн та № 34576 від 31.08.2020 на суму 6 000, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією накладної АТ «Укрпошта» 7903514759320.
Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 23 070, 24 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 377, 24 грн - пені за період з 04.09.2020 по 23.06.2021, 554, 97 грн - 3 % річних за період з 04.09.2020 по 23.06.2021 та 2 335, 44 грн - інфляційні втрати за період з 04.09.2020 по 23.06.2021.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" через систему M.E.DOC було надіслано відповідачу для погодження та підписання акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 на суму 17 070, 24 грн та № 34576 від 31.08.2020 на суму 6 000, 00 грн.
Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 на суму 17 070, 24 грн був підписаний відповідачем через систему M.E.DOC з накладенням ЕЦП, проте в порушення умов пункту 5.3. договору, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 34576 від 31.08.2020 на суму 6 000, 00 грн. відповідач не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав
Так, за умовами п. 5.3. договору, сторони узгодили, що підписання надісланих в порядку згідно п.5.2. договору, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) здійснюється шляхом накладення електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис» або шляхом підписання оригіналів отриманих документів. Підписання замовником документів ЕЦП за допомогою відповідного сервісу свідчить про підписання їх належною та уповноваженою особою від імені замовника.
Сторони узгодили, що дата зазначена у рахунку та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається датою отримання замовником даних документів факсимільним або електронним зв'язком, або датою (час), що визначається відповідним сервісом, яку сторони безспірно визнають та не оспорюватимуть.
По факту отримання надісланих виконавцем за допомогою засобів факсимільного або електронного зв'язку, сервісу M.E.DOC, Вчасно, чи ін. обраного сервісу документів, замовник зобов'язується в триденний строк з дня отримання підписати вказані документи з накладання ЕЦП уповноваженої особи та печатки з додаванням позначки часу чи підписати власноручно отримані оригінали або надати письмове заперечення
Якщо в триденний строк з дня отримання замовником рахунку та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за допомогою відповідного сервісу/наручно не будуть надані письмові зауваження, то такий акт здачі-приймання робіт (надання послуг) буде вважатись узгодженим, а послуги виконавця такими, що надані в повному обсязі, претензії замовника до їх виконання відсутні, а замовник зобов'язаний оплатити протягом вказаного строку за надані послуги в сумі згідно рахунку та акту здачі-приймання робіт (надання послуг), з чим замовник беспірно погоджується підписуючи даний договір.
Сторони визнають, що рахунки, специфікації, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) отримані за цим договором, надіслані через відповідні сервіси складені згідно чинного законодавства про електронні документи, електронний документообіг та електронний цифровий підпис, із заповненням всіх обов'язкових реквізитів первинних документів з накладанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи та печатки з додаванням позначки часу.
Сторони безспірно визнають юридичну силу та факт отримання і надання послуг за електронними документами, направленими, підписаними ЕЦП і визнають їх рівнозначними документам на паперових носіях, підписаним власноручним підписом.
Факт підтвердження обсягів прийнятих послуг шляхом підписання в узгоджений спосіб актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не позбавляє замовника права пред'явити претензію виконавцю у зв'язку із неналежним наданням послуг. При цьому, сторони узгодили, що наявність поданих виконавцю у встановленому порядку претензій не дає право замовнику призупинити строк виконання грошового зобов'язання за цим актом та замовник несе відповідальність за прострочення оплати послуг в порядку згідно договору.
Виконавець щокварталу оформлює акт звірки розрахунків за надані послуги, та надсилає його замовнику. Замовник у п'ятиденний термін зобов'язаний повернути виконавцю акт звірки розрахунків за надані послуги, підписаний зі свого боку.
За наявності у замовника або одержувача - платника простроченої заборгованості за надані послуги доставки, виконавець притримує відправлення на умовах, визначених ст. 594-ст. 597 Цивільного кодексу України до моменту погашення всієї заборгованості перед Виконавцем. При цьому санкції до виконавця за прострочення доставки відправлення не застосовуються.
Отже, непідписання замовником актів виконаних робіт у вказаний вище термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.
Щодо тверджень відповідача стосовного того, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 та № 34576 від 31.08.2020 додані позивачем на підтвердження надання послуг містять посилання на інший договір, а саме договір № DP - 1001042 від 05.03.2020, а не на договір № 5/03 від 04.03.2020, який додано до позовної заяви, а тому не підтверджують факт надання послуг за договором № 5/03 від 04.03.2020, суд відзначає наступне.
Так, враховуючи що в актах приймання-передачі № 28827 від 31.07.2020 та № 34576 від 31.08.2020 міститься посилання на договір № DP - 1001042 від 05.03.2020, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 було зобов'язано позивача надати суду оригінал для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчену копію договору № DP - 1001042 від 05.03.2020, на який міститься посилання у вищезазначених актах здачі-приймання робіт (надання послуг), для долучення до матеріалів справи.
Проте, у судових засіданнях 18.11.2021 та 25.11.2021 представником позивача було повідомлено, що зазначення в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 та № 34576 від 31.08.2020 договору № DP - 1001042 від 05.03.2020 є технічною помилкою та номер договору введено некоректно, також сторонами у судових засіданнях підтверджено, що між сторонами інші договори, окрім договору про надання послуг поштового зв'язку, в тому числі пересилання відправлень масою, понад 30 кг № 5/03 від 04.03.2020 не укладалися.
При цьому, суд зазначає, що відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог та зазначаючи про посилання в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 та № 34576 від 31.08.2020 на договір № DP - 1001042 від 05.03.2020, не надав суду доказів на підтвердження наявності такого договору, укладеного між сторонами, як підставу для висновку, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 та № 34576 від 31.08.2020 складені на підтвердження виконання зобов'язань саме за договором № DP - 1001042 від 05.03.2020, натомість представник відповідача, як у судовому засіданні 28.10.2021, в яке представник позивача не з'явився, так і в судових засіданнях 18.11.2021 та 25.11.2021 підтвердив відсутність укладених між сторонами інших договорів, окрім договору № 5/03 від 04.03.2020.
Тобто, представники сторін у судових засіданнях підтвердили, що договір № DP - 1001042 від 05.03.2020 на який міститься посилання в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 та № 34576 від 31.08.2020 між сторонами не укладався, з огляду на що, суд приходить до висновку, що у даному випадку посилання у вищезазначених актах на договір № DP - 1001042 від 05.03.2020 є технічною помилкою та не впливає на суть правовідносин між позивачем та відповідачем і не звільняє відповідача від обов'язку оплати надані позивачем послуг.
Отже, між сторонами існують господарські зобов'язання, що виникли на підставі договору про надання послуг поштового зв'язку, в тому числі пересилання відправлень масою, понад 30 кг № 5/03 від 04.03.2020, факт укладення якого не заперечується відповідачем.
Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором № 5/03 від 04.03.2020 належним чином, надав передбачені договором послуги по доставці відправлень, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень п. 5.2. договору та ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28827 від 31.07.2020 та № 34576 від 31.08.2020 № 34576 від 31.08.2020 отримані відповідачем через сервіс M.E.DOC 31.07.2021 та 31.08.2020, тож строк оплати наданих позивачем послуг згідно вищезазначених актів настав 05.08.2020 та 03.09.2020 відповідно, оскільки оплата проводиться протягом 3-х банківських днів з дня отримання актів.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг поштового зв'язку, в тому числі пересилання відправлень масою, понад 30 кг № 5/03 від 04.03.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23 070, 24 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 377, 24 грн - пені за період з 04.09.2020 по 23.06.2021, 554, 97 грн - 3 % річних за період з 04.09.2020 по 23.06.2021 та 2 335, 44 грн - інфляційні втрати за період з 04.09.2020 по 23.06.2021.
Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку прострочення платежу за наддані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та, відповідно, розміру нарахування пені, оскільки розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 1 377, 96 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з 04.09.2020 по 04.03.2021, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 554, 97 грн - 3 % річних за період з 04.09.2020 по 23.06.2021 та 2 335, 44 грн - інфляційні втрати за період з 04.09.2020 по 23.06.2021, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг поштового зв'язку, в тому числі пересилання відправлень масою, понад 30 кг № 5/03 від 04.03.2020, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 554, 97 грн - 3 % річних за період з 04.09.2020 по 23.06.2021 та 2 335, 44 грн - інфляційні втрати за період з 04.09.2020 по 23.06.2021.
Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМ ТРЕЙД ПС» (бульвар Дружби Народів, буд. 3 Б, група приміщень 91, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 39220508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» (вул. Зелена, буд. 147, м. Львів, 79035, ідентифікаційний код - 36152228) 23 070 (двадцять три тисячі сімдесят) грн. 24 коп. - заборгованості, 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн 96 коп. - пені, 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 97 коп. - 3 % річних, 2 335 (дві тисячі триста тридцять п'ять) грн 44 коп. - інфляційних втрат та 2 189 (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн 95 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 30.11.2021.
Суддя Щербаков С.О.