ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/13833/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Яременко Ольги Володимирівни до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач Плюс" про стягнення 124 415,18 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У серпні 2021 року фізична особа - підприємець Яременко Ольга Володимирівна (далі - Підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач Плюс" (далі - Товариство) 124 415,18 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за договором від 31 березня 2020 року № 31.03.20 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2021 року залишено позовну заяву Підприємця без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення виявлених недоліків.
9 вересня 2021 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 14 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 14 вересня 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/13833/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 256.
Копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 8 жовтня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478257755.
Проте Товариство в установлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
19 жовтня 2021 року до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження надійшло письмове підтвердження про те, що розмір позовних вимог не змінився будь-яких платежів не надходило.
Зважаючи на те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 березня 2020 року між Товариством, як замовником, та Підприємцем, як експедитором, був укладений договір № 31.03.20 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні.
Відповідно до пункту 1.1. вказаної угоди експедитор забезпечує перевезення вантажів, наданих замовником. Замовник бере на себе зобов'язання оплачувати послуги експедитора в порядку і на умовах, викладених в даному договорі. Експедитор зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення вантажу на умовах, визначених цим договором, а також, у випадку перевезень за межами України, відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом.
Згідно із пунктом 1.2. договору конкретні умови перевезень вантажів, наданих замовником, зазначаються в транспортному замовленні на перевезення, графік подачі транспорту, маршрути перевезення, кількість та різновид вантажу, вантажовідправники і вантажоодержувачі, строки виконання, вартість транспортно-експедиційних послуг.
11 грудня 2020 року сторонами, шляхом обміну електронними листами, була погоджена заявка № 517/1 на організацію міжнародного перевезення вантажу.
На умовах вказаної заявки Підприємець приступив до організації перевезення за маршрутом: м. Побугське (Кіровоградська обл.) - м. Пріцвальк (земля Бранденбург, Німеччина). До безпосереднього виконання перевезення був залучений перевізник TANK TRANS POLSKA Sp. z o.o.
На підтвердження укладення договору перевезення складені міжнародна ТТН типу CMR № 0026427 та міжнародна ТТН типу CMR № 17122020.
Позивач зазначає, що за загальними правилами, які склалися в галузі міжнародних перевезень, Підприємець, як експедитор, у накладних CMR не вказується. Ідентифікувати належність CMR до спірного перевезення (експедирування) можна за місцями завантаження, номерами автомобілів перевізника та іншими даними, що містяться в заявці та накладній CMR.
При цьому, Підприємець у своєму позові зауважила, що місце розвантаження, вказане в заявці, та місце кінцевого розвантаження, відображене в CMR № 17122020 різняться, оскільки відправник має право розпоряджатися вантажем, змінювати місце, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, як то передбачено частиною 1 статті 12 КДПВ.
Послуга з організації перевезення за обумовленим в заявці маршрутом була виконана належним чином, без зауважень та застережень змовника перевезення (відправника) та вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує наявність відтиску штампу та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 CMR № 17122020. Додатковим підтвердженням належної організації перевезення є підписаний сторонами договору акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24 грудня 2020 року № 259 на суму 61 600,95 грн.
Обумовлена в пункті «сума фрахту» заявки вартість перевезення становить 80,00 євро за 1 тону. За змістом цього ж пункту заявки кошти сплачуються у гривнях за курсом НБУ, встановленим на дату завантаження. За змістом пункту «форма оплати» оплата проводиться протягом п'яти банківських днів після розвантаження та після направлення копій документів, які є підставою для здійснення оплати.
Розвантаження відбулося 24 грудня 2020 року, про що вказано у графі 24 CMR № 0026424.
Також судом встановлено, що 11 грудня 2020 року сторонами, шляхом обміну електронними листами була погоджена заявка №518/1 на організацію міжнародного перевезення вантажу.
На умовах вказаної заявки Підприємець приступив до організації перевезення за маршрутом: м. Побугське (Кіровоградська обл.) - м. Пріцвальк (земля Бранденбург, Німеччина). До безпосереднього виконання перевезення був залучений перевізник TANK TRANS POLSKA Sp. z o.o.
На підтвердження укладення договору перевезення складені міжнародна ТТН типу CMR № 18122020 та міжнародна ТТН типу CMR № 0026424.
Послуга з організації перевезення за обумовленим в заявці маршрутом була виконана належним чином, без зауважень та застережень замовника перевезення (відправника) та вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує наявність відтиску штампу та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 CMR № 0026424. Додатковим підтвердженням належної організації перевезення є підписаний сторонами договору акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24 грудня 2020 року № 260 на суму 62 814,23 грн.
Обумовлена в пункті «сума фрахту» заявки вартість перевезення становить 80,00 євро за 1 тону. За змістом цього ж пункту заявки кошти сплачуються у гривнях за курсом НБУ, встановленим на дату завантаження. За змістом пункту «форма оплати» оплата проводиться протягом п'яти банківських днів після розвантаження та після направлення копій документів, які є підставою для здійснення оплати.
Розвантаження відбулося 24 грудня 2020 року, про що вказано у графі 24 CMR № 0026424.
19 січня 2021 року Підприємцем були направлені документи, які є підставою для здійснення оплати, на ім'я директора Товариства Голикова О.М. за допомогою поштового перевізника ТОВ «Нова пошта» за експрес-накладною № 59000635499456.
За даними сервісу відстеження ТОВ «Нова пошта», що обліковуються у вільному доступі в мережі Інтернет за адресою: https://novaposhta.ua/tracking, вказане поштове відправлення було отримане адресатом 21 січня 2021 року. Таким чином, строк здійснення оплати послуг перевезення за вказаною заявкою сплив 28 січня 2021 року.
Товариство в обумовлені строки не здійснило оплату прийнятих послуг з перевезення, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 124 415,18 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність доказів оплати наданих послуг перевезення, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 124 415,18 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З урахуванням положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з Товариства понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, а також відшкодувати суму "гонорару успіху" в розмірі 5 000,00 грн, яка має бути сплачена позивачем адвокату в разі задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
18 червня 2021 року між позивачем та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем було укладено договір про правову допомогу, за умовами якого останній зобов'язався надати клієнту правову допомогу в спорі, що виник із Товариством. Перелік дій, які підлягають вчиненню адвокатом, міститься в пункті 1.1. цього договору.
Відповідно до пунктів 2.1. - 2.3. договору за вчинення дій, визначених у пункті 1.1. цього правочину довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 12 000,00 грн. Сплата зазначеної суми відбувається в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову повірений отримує від довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 5 000,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 12 000,00 грн, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг від 17 червня 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 21 червня 2021 року. Право Лози В.М. на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується відповідним свідоцтвом від 16 травня 2008 року № 507. На підтвердження надання адвокатом послуг, пов'язаних з даною судовою справою, позивач надав копію ордеру серії ВО № 1019194 від 21 червня 2021 року.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 ЦК України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В аспекті цивільно-правових зобов'язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).
Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який відповідно до розрахунку розміру винагороди за договором про правову допомогу від 18 червня 2021 року становить 5 000,00 грн, є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.
Додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 ГПК України, у зв'язку з чим відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130, 344 ГПК України.
Враховуючи вищенаведені обставини, судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн є пов'язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; заявлена сума витрат не перевищує попереднього орієнтовного розрахунку витрат, наданого суду. За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині покладення на Товариство 12 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката. Водночас суд відмовляє у стягненні з відповідача витрат зі сплати гонорару успіху за прийняття рішення на користь позивача в сумі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач Плюс" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 256; ідентифікаційний код 41844054) на користь фізичної особи - підприємця Яременко Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 124 415 (сто двадцять чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) грн 18 коп. заборгованості, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору, а також 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29 листопада 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко