ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/12777/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України вул. Нижньоюрківська, 8-А, м. Київ, 04080
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" проспект Оболонський, буд. 27-В, кв. 103, м. Київ, 04205
про стягнення 105 444, 92 грн.
Представники сторін: не викликались
Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" про стягнення 105 444,92 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 15/В33-2020 від 24.09.2020 в частині поставки товару у визначений строк, належної якості та маркування, у зв'язку з чим відповідачеві нараховано штраф у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12777/21 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/12777/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, 15.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив № 2-АРТ+ від 10.09.2021 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на ненадання відповідачу заявки на товар в порядку, передбаченому договором, відсутність складеного сторонами акту приймального контролю під час виконання умов договору, а також акт відбору зразків проб для всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх можливих порушень щодо безпечності, якості та маркування товару. Крім того, відповідач зазначає про неможливість застосування штрафу за поставку товару з порушенням вимог щодо маркування, оскільки фактично поставка товару не відбулася, у зв'язку з чим просить суд у позові відмовити та здійснити розподіл судових витрат, а саме стягнути з позивача 20 000,00 грн. понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Від позивача 16.09.2021 через відділ діловодства суду надійшли пояснення № 78/6-1710 від 16.09.2021.
Також 27.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 78/6-1754 від 23.09.2021, в якій останній підтримав заявлені в позові вимоги та зазначив про необґрунтованість розміру заявлених до стягнення понесених відповідачем судових витрат.
Також 05.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення № 3-АРТ+ від 01.10.2021 на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач заперечує проти тверджень позивача, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від позивача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень на заперечення на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій та/або заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, суд здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Як встановлено судом за матеріалами справи, результатами публічної закупівлі № UA-2020-08-25-003735-а 24 вересня 2020 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" (учасник за договором, відповідач у справі) укладено Договір № 150/333-2020 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого учасник зобов'язується у визначені Договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити такі товари.
Згідно п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару - Оброблені фрукти та овочі - за кодом СРV за ДК 021:2015-15330000-0 (консерви овочеві "Ікра з кабачків") (далі - товар). Кількість товару за Договором - 25 000 кг.
Розділами 2-14 Договору сторони погодили якість товару, контроль за якістю товару, відбір зразків (проб), ціну договору, порядок здійснення оплати, поставку товару, права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно п. 11.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір підписаний представниками учасника та замовника і скріплений печатками обох сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначено ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Так, 24.09.2020 між сторонами по справі було підписано Специфікацію до Договору від 24.09.2020, в якій погоджено поставку товару (асортимент): Оброблені фрукти та овочі - за кодом CPV за ДК 021:2015-15330000-0 (Консерви овочеві "Ікра з кабачків") в кількості 25 000 кг на загальну суму 1 273 500,00 грн. з ПДВ за адресою: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, з подальшим транспортуванням за рахунок учасника в м. Одеса, м. Харків, м. Маріуполь, м. Львів, м. Дніпро, смт. Калинівка Вінницька область..
Згідно технічного опису до Договору (Додаток № 2) сторонами погоджені технічні вимоги: Товар - Консерви овочеві "Ікра з кабачків" повинні відповідати ДСТУ 3797-98 «Консерви. Ікра овочева». Консерви овочеві «Ікра з кабачків» повинні бути фасовані у скляні банки згідно ГОСТ 5717 або ТУ У виробника, що за своїми технічними вимогами не гірше ніж в ГОСТ 5717-91, місткістю не більше 1,0 куб.дм. Сировина, що використовується для виробництва консервів овочевих, повинна бути врожаю 2020 року. Маркування тари повинно бути згідно з чинними нормативно-правовими актами та нормативними документами, а також відповідати Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" № 2639-VIII від 6 грудня 2018 року та вимогам ДСТУ 3797-98. Строк придатності товару повинен становити не менше 75% від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки його на склад замовника.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За умовами пункту 4.1. Договору ціна цього Договору становить 1 273 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 212 250,00 грн.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6.2. Договору доставка товару на склад замовника, проводиться за рахунок коштів учасника (або транспортом учасника) на умовах DDP (в редакції Incoterms 2010), згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження товару під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.
Відповідно до пункту 6.1. Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці. Строк поставки товару за цим Договором складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання учасником письмової заявки замовником, але не пізніше дати вказаної в ній.
Не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця учасник (представник учасника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки.
Заявка вручається під особистий підпис учаснику (представнику учасника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу учасника, зазначену в розділі 14 Договору.
Як зазначає позивач в позовній заяві, 05.10.2020 уповноважений представник відповідача Ісько С.В. під власноручний підпис отримав заявку від 01.10.2020 № 78/5/7-2239 про необхідність поставки 25 000 кг товару до 12.10.2020 на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А. Копія вказаної заявки наявна в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У відповідності до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаро-супровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Зокрема, пунктом 2.1. Договору передбачено, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, ГОСТ 280:2009 (ТУ У 10.2-25208241-006:2018) та Технічним описам (додаток № 2 Договору). Товар за показниками безпечності, придатності та якості повинен відповідати документам та одиниці товару, в т.ч. щодо виробника, які були надані Замовнику-позивачу під проведення процедури закупівлі. Пакування товару повинне відповідати діючим стандартам, технічним умовам та забезпечувати зберігання споживацьких властивостей під час його транспортування та зберігання. Маркування товару повинно відповідати вимогам Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" від 16.12.2018 та ЗУ "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997.
Пунктом 6.5 Договору встановлено, що право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт якого засвідчується підписами уповноваженими на це особами учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору на адресу позивача відповідачем на підставі видаткових накладних № 117 від 09.11.2020, № 118 від 09.11.2020, № 123 від 09.11.2020, № 124 від 09.11.2020 через свого представника доставлено товар, визначений Договором - консерви овочеві «Ікра з кабачків», у загальній кількості 19 000 кг та вартістю 967 860, 00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 6.8 Договору товар, доставлений замовнику з порушенням вимог до маркування або тари або упаковки, встановленими у нормативних документах (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), вважається не поставленим, про що складається відповідний акт у якому фіксуються порушення. Товар має бути замінений учасником протягом 3 календарних днів.
У частині першій статті 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Наразі, порядок здійснення контролю за якістю товару, відбір зразків (проб) сторонами узгоджено в розділі 3 спірного Договору.
Відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2 та 3.3 Договору комісією позивача у складі заступника командира частини з матеріального забезпечення начальника тилу Гулого А., офіцера відділення зберігання МТЗ НГ Кузьмич А., юрисконсульта Куниці В., лікаря відділення вхідного контролю, реєстрації, відбору проб, ветеринарно - санітарної експертизи та фізико - хімічних досліджень відділу (лабораторії) веретринарно - санітарної експертизи та контролю якості речового майна Алексієнко С. у присутності уповноваженого представника відповідача Ісько С.В., проведено обов'язкову перевірку безпечності, придатності та якості поставленого товару (у тому числі дотримання вимог правил маркування та етикетування) та встановлено, що товар не відповідає вимогам Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-VIII, та технічному опису товару, узгодженому сторонами договору, а саме: на маркуванні товару відсутні дані про вміст насичених жирів та цукрів у встановлених одиницях вимірювання, чим порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-VIII.
За результатами проведених контрольних заходів щодо поставленого відповідачем товару, у відповідності до підпункту 6.8.1 пункту 6.8 Договору комісією позивача складено в двох примірниках Акт про порушення умов Договору № 283 від 11.11.2020, який був підписаний та отриманий представником відповідача з запереченнями та зауваженнями щодо його змісту та висновків.
У зв'язку з вищезазначеним позивач звернувся до відповідача з претензією № 78/6-2744 від 23.11.2020 про сплату штрафу за поставку товару з порушенням вимог щодо маркування, нарахованого в сумі 29 035,80 грн. згідно п.8.4.1 п.8.4 Договору.
Факт надсилання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 25.11.2020, опису вкладення від 25.11.2020 та накладної № 0408031238942.
Проте вказана претензія була повернута позивачеві поштовим оператором неврученою адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання відправлення.
Також як встановлено судом, 24.11.2020 відповідачем на підставі видаткової накладної № 117 від 24.11.2020 на адресу позивача доставлений товар, визначений Договором - консерви овочеві «Ікра з кабачків», у загальній кількості 24 999,69 кг та вартістю 1 273 484,21 грн.
Відповідно до умов пунктів 3.1., 3.2. та 3.3 Договору комісія позивача у складі заступника командира частини з матеріального забезпечення начальника тилу Шелеста В., офіцера відділення зберігання МТЗ НГ Кузьмич А., юрисконсульта Сидорчук Я., лікаря відділення хіміко - токсологічного та радіологічного контролю відділу (лабораторії) ветеринарно - санітарної експертизи та контролю якості речового майна Демкова О., співробітника СБУ Степенка С. у присутності уповноваженого представника відповідача Ісько С.В., провела обов'язкову перевірку безпечності, придатності та якості поставленого товару (у тому числі дотримання вимог правил маркування та етикетування) та встановила, що останній не відповідає вимогам Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-VIII, та технічному опису товару, узгодженому сторонами Договору. При фактичному огляді було встановлено, що на етикетці зазначено: «номер партії вважати кінцеву дату споживання»; «кінцева дата споживання «Вжити до» вказана насічкою або на кришці банки». Вищевказана інформація була зазначена, але не відображена ні насічкою на етикетці, ні на кришці банки, що, як зазначено в акті, унеможливлює ідентифікувати кінцеву дату споживання та номер партії, що є порушенням пункту 2 частини третьої статті 18 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-УІІІ.
За результатами проведених контрольних заходів щодо поставленого відповідачем товару, у відповідності до підпункту 6.8.1 пункту 6.8 Договору комісією позивача складено в двох примірниках Акт про порушення умов Договору № 312 від 24.11.2020, який того ж дня підписаний та отриманий представником відповідача з запереченнями та зауваженнями щодо його змісту та висновків.
У зв'язку з вищезазначеними обставинами позивач звернувся до відповідача з претензією № 78/6-2901 від 01.12.2020 про сплату штрафу за поставку товару з порушенням вимог щодо маркування, нарахованого в сумі 38 204,52 грн. згідно п.8.4.1 п.8.4 Договору.
Факт отримання претензії відповідачем підтверджується наявною на її копії розпискою директора ТОВ «Артіс Плюс Груп» Ричкової Н.В.
Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
В подальшому 01.12.2020 відповідачем на підставі видаткової накладної № 117 від 01.12.2020 на адресу позивача доставлено товар, визначений Договором - консерви овочеві «Ікра з кабачків», у загальній кількості 24 999,69 кг та вартістю 1 273 484,21 грн.
Відповідно до умов пунктів 3.1., 3.2. та 3.3 Договору комісія позивача у складі заступника командира частини з матеріального забезпечення начальника тилу Шелеста В., начальника відділення закупівель матеріально - технічних засобів Національної гвардії Маковій О., юрисконсульта Сидорчук Я., лікаря відділення хіміко - токсологічного та радіологічного контролю відділу (лабораторії) ветеринарно - санітарної експертизи та контролю якості речового майна Демкова О., співробітника СБУ Степенка С. у присутності уповноваженого представника відповідача Шереги О.Л., провела обов'язкову перевірку безпечності, придатності та якості поставленого товару (у тому числі дотримання вимог правил маркування та етикетування) та встановила, що він не відповідає вимогам Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-УІІІ, ДСТУ 3797-98 та технічному опису товару, узгодженому сторонами договору, а саме: нанесення інформації про дату «Вжити до» та «Номер зміни» на металевій кришці банки товару було здійснено не у спосіб, що унеможливлює її видалення (легко стираються пальцем руки), що є порушенням частини третьої статті 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-VIII.
За результатами проведених контрольних заходів щодо поставленого відповідачем товару, у відповідності до підпункту 6.8.1 пункту 6.8 Договору комісією Позивача складено в двох примірниках Акт № 321 від 01.12.2020 про порушення умов Договору, який був підписаний та отриманий представником відповідача з запереченнями та зауваженнями.
У зв'язку з вищезазначеними обставинами позивач звернувся до відповідача з претензією № 78/6-3020 від 14.12.2020 про сплату штрафу за поставку товару з порушенням вимог щодо маркування, нарахованого в сумі 38 204,52 грн. згідно п.8.4.1 п.8.4 Договору.
Окрім цього 03.12.2020 позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення № 78/6-2949 від 03.12.2020 про розірвання Договору № 150/ВЗЗ від 24.09.2020 в односторонньому порядку з 14.12.2020 на підставі ст. 651 ЦК України та згідно п.п. 7.2.1 п.7.2, 8.3 Договору у зв'язку з порушенням строків поставки товару.
Факт надсилання повідомлення на адресу учасника підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису в цінний лист від 03.12.2020, фіскального чеку від 03.12.2020 та накладної № 0408031399750 від 03.12.2020.
Зазначена претензія та повідомлення залишені відповідачем без задоволення.
Як визначено умовами Договору, зокрема, пунктом 8.1, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.4.1 Договору за поставку товару з порушенням вимог щодо тари або упаковки або маркування учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 3 % вартості товару поставленого з порушенням таких вимог. Факт поставки товару з порушенням вимог щодо тари або упаковки або маркування підтверджується Актом про порушення умов договору. У випадку відмови від підпису цього акту однією із сторін цього Договору, запис про таку відмову зазначається в акті і підписується відповідно другою із сторін цього договору. Зазначений товар не зараховується учаснику у виконання поставки і підлягає заміні в строк п'яти робочих днів з дня направлення повідомлення про порушенням вимог щодо тари або упаковки або маркування. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань за цим Договором
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині постачання позивачу товару з порушенням вимог до маркування, встановлених у нормативних документах (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), у зв'язку з чим замовником на підставі статті 231 Господарського кодексу України та п. 8.4.1 Договору нараховано відповідачеві штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 3 % від вартості товару, поставленого з порушенням вказаних вимог, в сумі 105 444,92 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.
Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Плюс Груп" штрафу за поставлений товар з порушенням маркування, позивач посилається на Акти про порушення умов Договору № 283 від 11.11.2020, № 312 від 24.11.2020 та № 321 від 01.12.2020, складені у відповідності до умов підпункту 6.8.1 пункту 6.8 Договору.
У той же час суд зазначає, що сторонами узгоджено порядок контролю за якістю товару, відбір зразків (проб) у розділі 3 Договору.
Так, згідно п. 3.1 Контроль за станом виконання договірних зобов'язань учасником здійснюють замовник, представники замовника (відповідні посадові особи військової частини, які уповноважені на вчинення дій, визначених цим Договором).
Відповідно до пункту 3.2. Договору під час поставки кожної партії товару замовник протягом 2 (двох) робочих днів проводить обов'язкову перевірку якості та безпечності товару, що постачається учасником (далі - контрольні заходи).
Контрольні заходи включають в себе перевірку безпечності, придатності та якості товару, що постачаються відповідно до умов цього Договору (у тому числі правил маркування та етикетування), відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування товару за цим Договором, вимог статті 44 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР (пункт 3.3. Договору).
При цьому згідно пункту 3.3.1 Договору контрольні заходи здійснюються в обов'язковій присутності представника учасника-відповідача, а у разі його відсутності - не розпочинаються.
В абзаці 3 пункту 3.3.1. Договору сторонами погоджено, що результати проведення контрольних заходів оформляються актом приймального контролю, який підписується представниками замовника, що здійснювали перевірку та представником учасника, а у разі відмови від підписання акту приймального контролю або відсутності представника учасника на території військової частини на момент складання вищезазначеного акту - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника), що засвідчується підписами представників замовника та в подальшому акт приймального контролю протягом 3 (трьох) календарних днів, надсилається учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення учасника з вищезазначеним актом.
Під час проведення контрольних заходів учасник на вимогу представників замовника зобов'язаний протягом 24 годин надати в паперовому вигляді оригінали або належним чином засвідчені копії документів про відповідність декларація (в тому числі декларація про відповідність), або висновок, або свідоцтво, або сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності ) або будь який інший документ, що підтверджує виконання визначених законодавством вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності.
Учасник зобов'язаний протягом 24 годин після отримання повідомлення про відбір зразків (проб), сповістити замовника листом (факсимільним зв'язком) про прибуття представника учасника для участі у відборі зразків (проб) (пункт 3.6. Договору).
Про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується представниками замовника, учасником або представником учасника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їхнього залучення), які приймають участь у відборі.
В акті повинно бути зазначено: 1) час і місце складання акта, найменування Товароодержувача продукції, прізвища га посади осіб, які брали участь у відборі зразків (проб); 2) найменування виробника та Учасника, від якого надійшла продукція; 3) номер і дата рахунка - фактури і накладної, за якими надійшла продукція, і дата надходження її на склад одержувача; 4) дата виробництва товару, номер партії га вага, з якої відбиралися зразки (проби) продукції; 5) опечатані або опломбовані зразки (проби), чиєю печаткою або пломбою (відтиски на пломбах), їхні номера; 6) чи забезпечені відібрані зразки (проби) етикетками, що містять дані, передбачені стандартами або технічними умовами; 7) до якої незалежної акредитованої лабораторії направлені зібрані зразки (проби); 8) інші дані, у тому числі заперечення (застереження), які Представники Замовника, Учасник або Представник Учасника та інші незацікавлені або компетентні особи ( у разі їхнього залучення) вважають необхідним включити в акт для більш докладної характеристики зразків (проб) (пункт 3.9.Договору).
Згідно п. 3.10 Договору відібрані зразки (проби) упаковуються і опечатуються (опломбовуються) представниками замовника, учасником або представником учасника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їх залучення) (пункт 3.10. Договору).
Відібрані зразки (проби) продукції, в разі отримання незадовільних результатів досліджень, повинні зберігатися замовником, учасником до вирішення спору про якість продукції, а у разі якщо якість продукції відповідає усім вимогам, усі наявні відібрані зразки (проби) зберігаються протягом 15 календарних днів з моменту отримання результатів досліджень та повертаються замовнику (пункт 3.12. Договору).
Замовник має право не приймати товар за кількістю та якістю, у разі встановлення не відповідності товару документам (декларації виробника або сертифікат якості; протоколу досліджень (випробувань) про безпечність та відповідність товару або експертного висновку про безпечність та відповідність товару; етикетку виробника), які були подані учасником до замовника під час проведення процедури закупівлі, вимогам щодо якості або маркування або етикетування товару, після проведення контрольних заходів представниками замовника. У разі, якщо сумніви щодо безпечності, придатності та якості товару підтверджуються (експертним висновком або протоколом досліджень або актом, тощо), замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору (пункт 6.6. Договору).
Товар, доставлений замовнику з порушенням вимог до маркування, або тари або упаковки, а також товар, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативних документах (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), вважається не поставленим, про що складається відповідний акт у якому фіксується порушення. Товар має бути замінений учасником протягом 3 (трьох) календарних днів (пункт 6.8. Договору).
У відповідності до п.п. 6.8.1 п. 6.8 Договору у разі виявлення представниками замовника порушень при прийманні товару, протягом 24 годин складається акт про порушення умов договору у двох примірниках. Один примірник залишається у замовника, другий примірник надається представнику учаснику під підпис, а у разі відмови від підписання акту про порушення умов договору або відсутності представника учасника на території військової частини на момент складання вищезазначеного акту - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника), що засвідчується підписами представників замовника та протягом 3 (трьох) календарних днів надсилається учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення учасника з вищезазначеним актом.
Тобто, за умовами Договору сторони складають три акти:
- Акт приймального контролю в процедурі здійснення контрольних заходів (пункт 3.3.1. абзац 3 Договору);
- Акт про відбір зразків (проб) (пункт 3.9. Договору;
- Акт про порушення умов договору (пункт 6.8.1 Договору).
В ході розгляду справи судом з'ясовано, що Акт приймального контролю за результатами проведення контрольних заходів сторонами не складався, відбір зразків (проб) не проводився і, відповідно, також і акт про відбір зразків (проб) не складався.
При цьому пункт 3.2. Договору чітко вказує, що під час поставки кожної партії товару замовник протягом 2-х робочих днів проводить обов'язкову перевірку якості та безпечності товару, що постачається відповідачем (контрольні заходи).
В свою чергу судом враховано, що умовами укладеного сторонами Договору було детально узгоджено процедурні питання щодо порядку виявлення та фіксації порушення умов Договору щодо відповідності товару вимогам Договору.
Дотримання цих процедур за умовами договору забезпечує належність доказів, якими позивач доводить порушення своїх прав.
Натомість в порушення вказаних умов сторонами не було складено Акту приймального контролю, а представниками сторін не було відібрано зразків консервної банки та етикетки, щодо маркування яких у позивача виникли претензії, у зв'язку з чим суд не погоджується з твердженнями позивача, що для застосування до відповідача штрафу достатньою підставою є сам лише Акт про порушення умов договору за результатами виявлення порушення маркування.
Наразі, у випадку дотримання позивачем умов Договору щодо процедури відбору зразків, відповідач мав можливість скористатися своїм правом, наданим йому умовами пункту 3.3.2. щодо проведення лабораторного дослідження маркування товару, поставленого позивачу, на відповідність умовам Договору та чинного законодавства, що, в свою чергу, надавало можливість спростування або підтвердження висновків позивача щодо порушення відповідачем вимог до маркування товару, що ставляться до такого товару.
Відтак, відсутність факту відбору зразків прийнятої позивачем продукції та складання на цій підставі відповідного акту про відбір зразків, в порядку передбаченому Договором, позбавило відповідача права на об'єктивне оцінювання поставленого ним товару на відповідність усім вимогам щодо правильного та повного маркування товару (харчового продукту), що ставляться до його оформлення.
Так, як вбачається з Акту № 312 від 24.11.2020 та зазначає позивач, при фактичному огляді товару було встановлено, що на етикетці зазначено: номером партії вважати кінцеву дату споживання; кінцева дата споживання «Вжити до» вказана насічкою або на кришці банку. В свою чергу, в зауваженнях до вказаного акту представником відповідача наголошено, що кінцева дата була зазначена насічкою та етикетці.
Згідно змісту Акту № 321 від 01.12.2020 комісією було встановлено, що маркування «Вжити до» на металевій кришці стираються пальцем, на кришках наявна деформація жесті (вдавлення більше 1 мм) та сліди іржі (точки корозії), а також потертості зовнішнього захисного покриття.
Однак, як дані маркування повинні виглядати позивач у позовній заяві не вказує, а сторонами дані позначення узгоджено не було.
Окрім цього у зв'язку з відсутністю відібраних зразків продукції, які сторонами не були відібрані, опечатані та не внесені до Акту про відбір зразків (проб), на даний час неможливо встановити як виглядали консервні банки та чи були на етикетках насічки, чи були на кришках сліди речовини, схожої на іржу та наскільки легко на них стираються знаки інформації про харчовий продукт.
Також судом враховано той факт, що за наслідками зауважень представників позивача під час приймання товару щодо невідповідності фактичного маркування прийнятому під час кваліфікації пропозицій маркуванню, про що складено акт № 283 від 11.11.2020, відповідач звернувся до замовника листом № 13 від 13.11.2020 з проектом етикетки з нанесеним маркуванням.
За результатами розгляду вказаного листа маркування було погоджено позивачем як таке, що відповідає умовам Договору листом № 78/5/7-2680 від 16.11.2020.
Суд зазначає, що відповідно до умов Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю не повинен відрізнятись від змісту пропозиції учасника процедури закупівлі.
Зокрема, з метою участі у закупівлі UA-2020-08-25-003735-а відповідачем було подано повний пакет документів, зокрема, копію етикетки товару, та лист - згоду на перевірку позивачем якості товару. Зразки товару були передані замовнику згідно видаткової накладної № 131 від 02.09.2020.
Згідно протоколу № 1217 засідання тендерного комітету Військової частини НОМЕР_1 НГУ з питань закупівель товарів, робіт і послуг від 11.09.2020, розміщеного на сайті «ПРОЗОРО», під час проведення переговорів (протокол переговорів від 08.09.2020 № 1199) учасника ознайомлено з недоліками, які учасник усунув у визначений законодавством термін (24 години, згідно з частиною 4 статті 6 Закону України від 12.05.2016 № 1356-VІІI «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони»), у зв'язку з чим переможцем закупівлі Оброблені фрукти та овочі - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 15330000-0 (консерви овочеві «Ікра з кабачків»), ідентифікатор закупівлі UA-2020-08-25-003735-a визначено відповідача ТОВ «АРТІС ПЛЮС ГРУП».
Тобто, надані сторонами матеріали свідчать про остаточне погодження позивачем маркування товару, який є предметом поставки, та відповідність відповідача всім кваліфікаційним критеріям, визначеним умовами закупівлі.
При цьому виходячи із формулювання пункту 8.4.1, за умовами Договору сторони чітко розрізняють поняття поставки товару та заміни неприйнятого товару через порушення вимог до його пакування/маркування та з інших причин.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується самими сторонами, товар за Договором не було прийнято замовником, у зв'язку з чим фактично поставка товару не відбулась, відтак за умови доведеності непоставки відповідачем товару позивач позбавлений права на нарахування штрафу за поставку товару з порушенням вимог щодо маркування, оскільки за укладеним між сторонами Договором позивач в разі фактичної поставки відповідачем товару з порушенням вимог щодо тари або упаковки та/або маркування має право стягнути штраф лише за це порушення, а за передачу неналежного (на думку позивача) та неприйнятого останнім товару у позивача право на стягнення штрафу не виникає.
Таким чином, за відсутності доказів виконання позивачем положення Договору щодо обов'язкового здійснення контрольних заходів та оформлення зразків товару, до якого останній висуває претензії, суд погоджується з доводами відповідача щодо недоведення позивачем власного порушеного права у зв'язку з відсутністю певного маркування на упаковці товару за відсутності претензій до його споживчих якостей, відтак доходить висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафу за поставку товару з порушенням вимог щодо маркування та, відповідно, відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 105 444,92 грн. штрафу як необґрунтованих та безпідставних.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищенаведене, оскільки позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2021.
Суддя А.М.Селівон