ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2021Справа № 910/6925/21
За позовом Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛО-ПРОКАТНЕ МАРІУПОЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО-2021»
про стягнення 6 766 721, 75 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Дудченко В.В.;
від відповідача: Яковлюк Л.Ю.;
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАЕНЕРГО» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 6 766 721, 75 грн, з яких: 5 508 956, 69 грн заборгованість за добові небаланси, 620 033, 74 грн пеня, 203 249, 31 грн 3% річних, 286 602, 08 грн інфляційні втрати та 122 799, 30 грн заборгованість за перевищення потужності, 14 120, 50 грн пеня, 4 558, 83 грн 3% річних і 6 402, 30 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193, 198 Господарського кодексу України, положення Кодексу газотранспортної системи, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортування природного газу № 1807000470 від 19.09.2018, в частині здійснення своєчасної оплати перевищення замовленої потужності та несплати негативних добових небалансів за період жовтень -грудень 2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
13.05.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 відкрито провадження в справі №910/6925/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.06.2021.
У підготовче засідання 16.06.2021 з'явився представник позивача. Відповідач у засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.07.2021.
02.07.2021 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 20.07.2021 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.09.2021.
Засідання призначене на 08.09.2021 не відбулося, в зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 судове засідання призначено на 12.10.2021.
12.10.2021 від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання для ознайомлення з матеріалами справи.
У судове засідання 12.10.2021 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився. Суд, із урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою задовольнив заяву представника відповідача про відкладення судового засідання та відклав розгляд справи на 02.11.2021.
26.10.2021 від представника позивача надійшли клопотання про зміну найменування відповідача з ТОВ «АЛЬФАЕНЕРГО» на ТОВ "МЕТАЛО-ПРОКАТНЕ МАРІУПОЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО-2021» та клопотання з процесуальних питань.
02.11.2021 від представника відповідача надійшла заява про направлення справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Донецької області.
У судове засідання 02.11.2021 з'явились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю підтвердження повноважень, так як відповідач змінив назву та місцезнаходження, яке судом з урахуванням думки представника позивача протокольною ухвалою задоволено та відкладено розгляд справи на 24.11.2021.
У судове засідання 24.11.2021 з'явились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до судового розгляду.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, з урахуванням думки представника позивача, яка заперечувала проти відкладення судового засідання, суд протокольно відповів у його задоволенні з огляду на наступне.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач обізнаний про рух справи № 910/6925/21 та про необхідність вчинення ним певних процесуальних дій у строк, встановлений судом.
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, при розгляді клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи судом враховано наступне:
по-перше, під час розгляду справи по суті сторона відповідача вже двічі зверталася з заявами по відкладення розгляду справи, зокрема 12.10.2021 для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву, 02.11.2021 для підтвердження повноважень, в зв'язку зі зміною найменування та місцезнаходження, вказані клопотання судом були задоволенні та двічі відкладено розгляд справи по суті. При цьому заяв по суті спору відповідачем подано не було, а подано лише заяву про направлення справи за підсудністю;
по-друге, починаючи з 18.05.2021 (ухвала про відкриття провадження в справі) відповідач мав можливість надати всі необхідні документи на підтвердження своєї правової позиції в справі, оскільки судом вживались усі заходи для належного повідомлення про розгляд справи шляхом направлення ухвал на адресу місцезнаходження відповідача та оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, у відповідача було достатньо часу (більш, як 6 місяців) на формування своєї правової позиції і надання суду всіх письмових та електронних доказів, як шляхом направлення суду документів поштою, так і шляхом направлення таких документів на електронну адресу суду;
по-третє, після надання представником заяви про ознайомлення з матеріалами справи (12.10.2021) останній на протязі більш, як місяця так і не скористався правом на ознайомлення з матеріалами справ та до суду про надання матеріалів справи не звертався;
Вказані вище дії свідчать про недобросовісну поведінку зі сторони відповідача, а також розцінюються судом, як зловживання процесуальними правами.
Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (п.10. ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України ).
Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.2 ст.114 Господарського процесуального кодексу України ).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене вище, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2021 надала пояснення по суті позовних вимог та просила позов задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.
У судовому засіданні 24.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
19.09.2018 між позивачем (оператор) та відповідачем (замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1807000470, в який у подальшому додатковими угодами №1-4 були внесені зміни (надалі - договір, в редакції додаткової угоди №4 від 01.05.2019), згідно з п.2.1. якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності) які виникають при його виконанні.
Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред'являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3. договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6 Договору).
Пунктом 4.1. договору визначено, що замовник, зокрема, зобов'язаний:
-своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг;
- здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку визначеному цим договором та Кодексом;
-здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП та плату за несанкціонований відбір природнього газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором;
-здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
Відповідно до п. 8.3. договору підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу.
Згідно з п. 8.4. договору у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником, визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу (п. 9.1. договору).
У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (п. 9.2. договору).
Відповідно до п.9.3. договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Згідно із п.11.1. договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.
Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовии? місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора (п.11.2. договору).
У відповідності до п.11.3. договору замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовіи? формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прии?няття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Згідно із п.11.4. договору врегулювання щодобових небалансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5. договору).
Договір набирає чинності з 01.12.2018 на строк до 31.12.2022. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1. договору).
Позивач, як оператор газотранспортної системи, здійснивши балансуючі дії з дотриманням принципів вчинення таких дій на недискримінаційній основі з урахуванням обов'язків оператора ГТС щодо економічної та ефективної експлуатації газотранспортної системи, визначених п. 4 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до газотранспортної системи за жовтень-грудень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансу як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця, застосувавши методику розрахунку, визначену пунктом 7, глави 6, розділу XIV Кодексу ГТС, визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:
- за жовтень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 784 053, 15 тис. куб. м. (8123225 кВт*год) на загальну вартість 3 790 437, 39 грн;
- за листопад 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 463 436, 58 тис. куб. м. (4797209кВт*год) на загальну вартість 2 766 930, 65 грн;
- за грудень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 127,28 тис. куб. м. (1317 кВт*год) на загальну вартість 1 026, 04 грн.
Всього на загальну суму 6 558 394, 08 грн.
Обсяги добових небалансів за жовтень 2019 року підтверджуються актом позивача №10-2019-1807000470 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць жовтень 2019 року від 31.10.2019; за листопад 2019 року підтверджуються актом позивача №11-2019-1807000470 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2019 року від 30.11.2019; за грудень 2019 року підтверджуються актом позивача №12-2019-1807000470 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць грудень 2019 року від 31.12.2019 та реєстрами файлів відправлених з Інформаційної платформи філії «Оператор ГТС України «АТ «Укртрансгаз» ТОВ «Альфаенерго» за жовтень, листопад та грудень 2019 року (акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць, рахунок).
Відповідачем у свою чергу частково сплачено вартість щодобових небалансів у загальному розмірі 1 049 437, 39 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача щодо надходження коштів від відповідача з призначенням платежу «за добовий небаланс за жовтень 2019 року» (т.1, а.с.176-191), а також платіжними дорученнями №107351955 від 17.12.2019 і №577 від 19.12.2019 по оплаті банківських гарантій №016-001-7779-2019 від 27.02.2019 та №4452-19Г від 19.07.2019 відповідно (т.1. а.с.192-201).
Також на виконання п. 8.3. договору позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
- за жовтень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 412, 32713 тис.м.3/добу всього на загальну суму 155 552, 88 грн;
- за листопад 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 180, 77488 тис.м.3/добу всього на загальну суму 68 198, 41 грн;
- за грудень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 0, 12728 тис.м.3/добу всього на загальну суму 48, 01грн.
Позивачем, на виконання п. 8.3. договору, було направлено в інформаційній платформі відповідачу: рахунок №10-2019-1807000470/1201019 від 31.10.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 155 552, 88 грн, рахунок №11-2019-1807000470/1201119 від 30.11.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 68 198, 41 грн та рахунок №12-2019-1807000470/1201219 від 31.12.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 48, 01 грн, всього на загальну суму 223 799, 30 грн.
Також позивачем направлено відповідачу наступні акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за жовтень 2019 року №10-2019-1807000470/1201019 від 31.10.2019 на суму 155 552, 88 грн, за листопад 2019 року №11-2019-1807000470/1201119 від 30.11.2019 на суму 68 198, 41 грн та за грудень 2019 року №12-2019-1807000470/1201219 від 31.12.2019 на суму 48, 01 грн, акти за жовтень та листопад 2019 року підписано відповідачем без зауважень.
Відповідачем у свою чергу частково сплачено вартість послуг перевищення замовленої (договірної) потужності в загальному розмірі 101 000, 00 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача щодо надходження коштів від відповідача з призначенням платежу «за перевищення замовленої (договірної) потужності за договором №1807000470 від 19.09.2018» (т.1, а.с.176-191).
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 5 508 956, 69 грн заборгованості за добові небаланси, 620 033, 74 грн пені, 203 249, 31 грн 3% річних, 286 602, 08 грн інфляційних втрат та 122 799, 30 грн заборгованості за перевищення потужності, 14 120, 50 грн пені, 4 558, 83 грн 3% річних і 6 402, 30 грн інфляційних втрат.
Щодо підсудності справи Господарському суду міста Києва суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а згідно з частиною третьою цієї статті - передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Разом з тим відповідно до ч. 2 ст.31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); місцезнаходження юридичної особи.
У частині першій статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні АТ «УКРТРАНСГАЗ» до суду із позовною заявою (28.04.2021) останнім було визначено підсудність поданого позову Господарському суду міста Києва, виходячи із зазначеного в позовній заяві місцезнаходження відповідача - 04114, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 14.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру вбачається, що зміна місцезнаходження відповідача на: 87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 58, відбулась 18.10.2021.
Отже, відповідач змінив місцезнаходження на: 87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 58, вже після відкриття Господарським судом міста Києва провадження в даній справі.
Враховуючи те, що позовна заява АТ «УКРТРАНСГАЗ» була прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду (ухвала від 18.05.2021), з додержанням правил підсудності (виходячи із місцезнаходження відповідача - місто Київ), а справа стала підсудною іншому суду в процесі розгляду даної справи, ця справа підлягає розгляду Господарським судом міста Києва, а тому підстави для задоволення заяви відповідача про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Донецької області відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
За змістом п. 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС (в редакції від 05.06.2019) для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Згідно з ч. 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи. З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства під час обміну інформацією оператор газотранспортної системи забезпечує використання електронного цифрового підпису.
Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи, часу здійснення операції, електронного цифрового підпису (ЕЦП), накладеного на форми (файли), що завантажуються до інформаційної платформи.
Отже, суб'єкти ринку природного газу, уклавши з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу та визначивши згідно додатку 1 до Кодексу ГТС, який є невід'ємною частиною такого договору, уповноважених осіб, які будуть маги право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб'єкту ринку природного газу (користувача платформи), - вчинили правочин, який є підставою для виникнення відповідних цивільних прав та обов'язків у сфері транспортування природного газу за наслідком вчинення такими уповноваженими особами користувача платформи дій, спрямованих на замовлення, надання та супроводження послуг транспортування природного газу, в тому числі в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також інших дій передбачених Кодексом ГТС,
Відповідно до п. 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами електронного документообігу оператора газотранспортної системи, погодженими з регулятором на виконання постанови НКРЕКП від 28.09.2018 №1134, вносять (шляхом завантаження файлів з накладанням ЕЦП) відповідну інформацію.
Аналогічний обов'язок передбачений п. 2 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС, відповідно до якого оператор газорозподільної системи, суміжне газовидобувне підприємство, газовидобувне підприємство, підключене безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG та прямий споживач надають оператору газотранспортної системи інформацію про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором газотранспортної системи замовникам послуг транспортування природного газу згідно з пунктом 1 цієї глави. При цьому інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором.
Слід зазначити, що така інформація надається саме оператором газорозподільної системи, на виконання покладеного на нього обов'язку, як наслідок, у такому випадку він є відповідальним за своєчасність, достовірність, повноту, об'єктивність та обсяг таких фактичних даних (п. 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС).
Односторонній акт врегулювання щодобових небалансів, в свою чергу, з урахуванням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору транспортування природного газу», засвідчує факт здійснення господарської операції з врегулювання щодобових небалансів, що також підтверджується Податковою консультацією Державної фіскальної служби України № 2637-/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 10.06.2019.
Згідно з п. 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС у випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації (п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС).
Пунктом 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок встановлення та оплати добових небалансів, а саме визначено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу (п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС).
Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом (п. 3 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС).
Обсяги небалансу визначаються за процедурою алокації, чим є обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Отже, факт наявності небалансу є правовою підставою для застосування до оператора газорозподільної системи плати за добовий небаланс.
Згідно з п. 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом.
Законодавством на замовника послуг транспортування покладено безумовний обов'язок збалансовувати свої портфоліо балансування, зокрема, шляхом вчинення дій із врегулювання небалансів.
Відповідно до п. 1 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).
У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс (ч. 2 п. 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).
Якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (ч. 2 п. 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).
Відповідно до абз. 2 п. 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС передбачено, що в разі несанкціонованого відбору природного газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію відповідного оператора газорозподільної системи.
У випадку наявності у оператора газорозподільної системи щодобових негативних небалансів, до нього застосовується плата за добовий небаланс та у нього виникає цивільний обов'язок з оплати таких щодобових небалансів.
Кодекс газотранспортної системи як акт цивільного законодавства, а також юридичні факти - правовстановлюючі дії уповноважених осіб оператора газорозподільної системи, які мають право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб'єкту ринку природного газу (користувача платформи), що підтверджують господарські операції із щодобового відбору (споживання) природного газу з газотранспортної системи споживачами в зоні ліцензійної діяльності оператора та/або для власних виробничо-технологічних витрат такого оператора в зазначених обсягах, з урахуванням, зокрема, п. 5 глави 4 розділу IV, п. 2 глави 3 розділу XII, н. 1 глави 1, п. 2.6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, є підставою виникнення цивільних обов'язків щодо оплати вартості щодобових негативних небалансів.
Відповідно до п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступною за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Отже, виникнення у відповідача щодобових негативних небалансів у відповідності до норм Цивільного кодексу України та Кодексу ГТС, як актів цивільного законодавства, умов договору та на підставі юридичних фактів - правовстановлюючих дій уповноважених осіб оператора газорозподільної системи, які мають право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб'єкту ринку природного газу (користувача платформи), що підтверджують господарські операції із щодобового відбору (споживання) природного газу з газотранспортної системи споживачами в зоні ліцензійної діяльності оператора та/або для власних виробничо-технологічних витрат такого оператора в зазначених обсягах, в сукупності є підставою виникнення цивільних обов'язків із врегулювання щодобових негативних небалансів шляхом купівлі в оператора газотранспортної системи обсягу газу, що дорівнює обсягу таких небалансів та здійснення плати відповідачем за такі щодобові негативні небаланси у порядку та строки, передбачені п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС.
Пунктом 1 розділу 1 глави VII Кодексу ГТС встановлено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Відповідно до п. 1 розділу 1 глави IХ Кодексу ГТС розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Згідно з п. 5 розділу глави 1 Кодексу ГТС зазначається що розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.
При цьому згідно з п. 9.1 сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
Тому одержання доступу до потужності є окремою від послуг врегулювання добового негативного небалансу послугою, яка сплачується за можливість користування договірною потужністю, тобто частиною технічної потужності газотранспортної системи в той час як послуга врегулювання добового небалансу є оплатою вартості природного газу в обсязі добового небалансу.
Пункт 1 розділу 1 глави ІХ Кодексу ГТС визначає, що розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Відповідно до п. 15 розділу 1 глави IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Згідно з п. 3 розділу 2 глави XI Кодексу ГТС у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.
Пунктом 2 розділу 3 глави XV Кодексу ГТС встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості з оплати за добові небаланси за жовтень-грудень 2019 року на загальну вартість 5 508 956, 69 грн (6 558 394, 08 грн загальна вартість послуг - 1 049 437, 39 грн оплати) та 122 799, 30 грн за перевищення замовленої потужності за жовтень-грудень 2019 року (223 799, 30 грн загальна вартість послуг- 101 000, 00 грн оплати).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткову оплату здійснену відповідачем, як визнання ним основного боргу. Доказів сплати решти суми боргу за добові небаланси в розмірі 5 508 956, 69 грн та за перевищення замовленої потужності в розмірі 122 799, 30 грн у суду немає та відповідачем не надано, в зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 620 033, 74 грн пені за загальний період з 22.11.2019 по 20.07.2020 за несплату заборгованості за добові небаланси та 14 120, 50 грн пені за загальний період з 20.11.2019 по 20.07.2020 за несплату заборгованості за перевищення потужності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 13.5. договору сторони погодили, що в разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Здійснивши перерахунок пені за несплату заборгованості за добові небаланси в розмірі 620 033, 74 грн за загальний період з 22.11.2019 по 20.07.2020, судом встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованими, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за несплату заборгованості за перевищення потужності в загальному розмірі 14 120, 50 грн за загальний період з 20.11.2019 по 20.07.2020, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем враховано останній день оплати (20 число місяця, наступне за звітним).
Відповідно до приписів статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку частина перша статті 255 Цивільного кодексу України).
При визначені періоду прострочення суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.11.2019 у справі №910/9096/18 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.06.2020 у справі №419/1965/18: "Прийменники "до" і "по" визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, проте вони розрізняються лише сферами свого використання: "до" закріплений за офіційно-діловим стилем, а "по" - за розмовним. Інколи, щоб увиразити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник "включно".
Тобто, оскільки умови договору визначена оплата послуг до 20 числа місяця, наступного за звітним, то саме ця дата є останнім днем оплати, а нарахування пені річних починається з 21 числа місяця, наступного за звітним.
З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок пені за несплату заборгованості за перевищення потужності за загальний період з 21.11.2019 по 20.07.2020 та за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 13 942, 18 грн, а позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Окрім цього, в зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за несплату заборгованості за добові небаланси в розмірі 203 249, 31 грн за загальний період з 22.11.2019 по 22.02.2021 і 286 602, 08 грн інфляційних втрат за загальний період з грудня 2019 року по січень 2021 року та 3% річних за несплату заборгованості за перевищення потужності в розмірі 4 558, 83 грн за загальний період з 20.11.2019 по 22.02.2021 і 6 402, 30 грн інфляційних втрат за загальний період з грудня 2019 року по січень 2021 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних за несплату заборгованості за добові небаланси за загальний період з 22.11.2019 по 22.02.2021 в розмірі 203 249, 31 грн судом встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованими, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за несплату заборгованості за перевищення потужності в розмірі 4 558, 83 грн за загальний період з 20.11.2019 по 22.02.2021, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем враховано останній день оплати (20 число місяця, наступне за звітним).
У зв'язку з чим судом було здійснено перерахунок 3% річних за загальний період з 21.11.2019 по 22.02.2021 та за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3 % річних за несплату заборгованості за перевищення потужності в розмірі 4 539, 85 грн, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат за несплату заборгованості за добові небаланси в розмірі 286 602, 08 грн та за несплату заборгованості за перевищення потужності в розмірі 6 402, 30 грн за загальний період з грудня 2019 року по січень 2021 року, судом визнано їх обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 508 956, 69 грн заборгованості за добові небаланси, 620 033, 74 грн пені за несплату заборгованості за добові небаланси, 203 249, 31 грн 3% річних за несплату заборгованості за добові небаланси, 286 602, 08 грн інфляційних втрат за несплату заборгованості за добові небаланси, 122 799, 30 грн заборгованості за перевищення потужності, 13 942, 18 грн пені за несплату заборгованості за перевищення потужності, 4 539, 85 грн 3% річних за несплату заборгованості за перевищення потужності, 6 402, 30 грн інфляційних втрат за несплату заборгованості за перевищення потужності
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛО-ПРОКАТНЕ МАРІУПОЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО-2021» (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 58, ідентифікаційний код 37401908) на користь Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 5 508 956 (п'ять мільйонів п'ятсот вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 69 коп. заборгованості за добові небаланси, 620 033 (шістсот двадцять тисяч тридцять три) грн 74 коп. пені за несплату заборгованості за добові небаланси, 203 249 (двісті три тисячі двісті сорок дев'ять) грн 31 коп. 3% річних за несплату заборгованості за добові небаланси, 286 602 (двісті вісімдесят шість тисяч шістсот дві) грн 08 коп. інфляційних втрат за несплату заборгованості за добові небаланси, 122 799 (сто двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн 30 коп. заборгованості за перевищення потужності, 13 942 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн 18 коп. пені за несплату заборгованості за перевищення потужності, 4 539 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн 85 коп. 3% річних за несплату заборгованості за перевищення потужності, 6 402 (шість тисяч чотириста дві) грн 30 коп. інфляційних втрат за несплату заборгованості за перевищення потужності та 101 197 (сто одну тисячу сто дев'яносто сім) грн 89 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 30.11.2021.
Суддя Я.А.Карабань