ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/19380/21
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" про забезпечення позову по справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум", м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс, м. Київ
про стягнення 1 624 057,54 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс про стягнення основного боргу в сумі 984 148,33 грн, пені в розмірі 484 364,35 грн, інфляційних збитків в сумі 115 115,77 грн та 3% річних в розмірі 40 429,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №30/01/16 від 26.01.2016 в частині оплати поставленої у 2018 - 2021 роках електроенергії.
Разом з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс ухиляється тривалий час від виконання своїх грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум", має значний розмір заборгованості перед іншими контрагентами, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також податкову заборгованість. Крім того, заявником вказано на наявність у мережі Інтернет оголошення про продаж нерухомого майна, яке згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відмови в її задоволенні виходячи з такого.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2021 по справі №910/7029/21 зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 по справі № 925/1441/20 зауважив, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод »Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, всупереч викладеного вище, позивачем не обґрунтовано та доказово не доведено обставин, що свідчили б про можливі ускладнення у виконанні судового рішення по справі, у разі задоволення позову.
Зокрема, заявником не надано суду доказів, що свідчили б на вчинення з боку відповідача дій, що можуть призвести до неможливості виконання рішення суду.
Наразі, у суду відсутні підстави вважати, що на рахунках відповідача відсутні грошові кошти для погашення заборгованості перед позивачем у разі задоволення позовних вимог.
В контексті наведеного слід звернути увагу на те, що наявність заборгованості перед іншими контрагентами не є беззаперечною підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, судом прийнято доданий заявником лист №25 від 18.08.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс, в якому вказано про гарантування оплати заборгованості за електроенергію.
До того ж, суд зауважує, що у даному випадку заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що розташований у Львівській області, Стрийський район, с.Баня, вул.Лісовицька, вул.Грушевського, буд.8А, не може вважатись судом адекватним та співмірним заявленим позовним вимогами про стягнення грошових коштів.
При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що у разі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, відповідне обтяження не обмежується розміром заявлених позовних вимог. У даному випадку судом враховано, що згідно доданого до розглядуваної заяви оголошення про продаж нерухомого майна початковою вартістю об'єкта визначено 775 000 доларів США, що більш як у десять разів перевищує суму стягнення, яка заявлена позивачем.
До того ж, слід зауважити, що відчуження майна шляхом його продажу має наслідком отримання відповідної плати, за рахунок якої у разі задоволення позову і може бути задоволено кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум".
Будь-яких інших обставин на підтвердження припущення про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію наміру позбутися наявних у нього грошових коштів, шляхом чого ухилитися від виконання свого зобов'язання та створити реальну загрозу можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, позивачем не наведено.
Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, які вказані у заяві позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, за висновками суду, заявником належним чином доказово не обґрунтовано наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс про стягнення грошових коштів в сумі 1 624 057,54 грн, внаслідок чого заява про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення.
При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" від 24.11.2021 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання до апеляційного господарського суду.
Суддя В. В. Князьков