ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/14740/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72; ідентифікаційний код 32638319)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598)
про стягнення 13 300, 01 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача залишок суми страхового відшкодування в розмірі 12 866, 09 грн за полісом № ЕР/202046456 та штрафні санкції в розмірі 433, 92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
05.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, а також заява про зменшення витрат на правничу (правову) допомогу.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
15.05.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті № ПС-0020-А/20/КВ2, предметом якого є, зокрема, майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки Ford Focus державний номер НОМЕР_1 .
Строк дії даного договору з 17.05.2020 по 16.05.2021.
15.02.2021 в м. Києві, Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Рено", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Форд", д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2021 у справі № 759/4090/21 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Позивачем було здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 21 400, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 42327 від 17.03.2021.
26.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо відшкодування завданих збитків в розмірі 21 400, 00 грн.
14.05.2021 відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі 5 933, 91 грн, що підтверджуються платіжним дорученням № 16966 від 14.05.2021.
Відтак, позивач відзначає, що відповідачем було визнано визнало факт настання дорожньо-транспортної пригоди та визнало її страховим випадком відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , під час експлуатації транспортного засобу "Рено", д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на підставі Поліса, який діяв на дату настання вищезазначеної ДТП.
В той час, позивач вказує, що відповідач всупереч Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" самостійно розрахував розмір страхового відшкодування і лише частково відшкодував шкоду в розмірі 5 933, 91 грн, у зв'язку з чим, має відшкодувати частину невідшкодованих збитків в розмірі 12 866, 09 грн, а також штрафні санкції в розмірі 433, 92 грн.
У поданому відзиві відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що ТДВ "СК "Альфа-Гарант" було скеровано матеріали справи до аварійного комісара ОСОБА_3 для визначення вартості ремонтних робіт за пошкодження отримані в ДТП від 11.08.2019, а також для визначення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.
Аварійним комісаром було виявлено що пошкоджений "Форд" д.н.з. НОМЕР_3 мав пошкодження до вказаної ДТП, а саме, згідно системи "Аудахісторі" на базі платформи "Аудатекс" 04.07.2017 та проводився розрахунок відновлювальних робіт цього автомобіля, що безперечно відносяться до кузовних робіт.
Так, відповідно до консультації аварійного комісара ОСОБА_3 № 22-D/87/6 від 12.04.2021 коефіцієнт фізичного зносу складає 57,1%. Отже розрахунок страхового відшкодування було здійснено наступним чином: 21 400,00 (вартість відновлювального ремонту згідно рахунку СТО) - 12 866,09 (знос деталей, що підлягають заміни 57,6%) - 2 600,00 (франшиза за полісом) = 5 933, 91 грн, суму якого, у свою чергу 14.05.2021 й було сплачено ТДВ "СК "Альфа-Гарант", що підтверджуються платіжним дорученням № 16966.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Суд відзначає, що вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2021 у справі № 759/4090/21.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на
стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до позивача перейшло в порядку регресу право вимоги до страховика винної особи (відповідача) за полісом ЕР/202046456.
Крім того суд вказує, що норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
При цьому, суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі і калькуляція є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Разом з тим, відповідно до ч. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
В той час, як про це вказує відповідач, та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТДВ "СК "Альфа-Гарант" у відповідності до п. 34.4. ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідачем було скеровано матеріали справи до аварійного комісара ОСОБА_3 для визначення вартості ремонтних робіт за пошкодження отримані в ДТП від 11.08.2019 року, а також для визначення коефіцієнту фізичного зносу
Аварійним комісаром було виявлено що пошкоджений "Форд" д.н.з. НОМЕР_3 мав пошкодження до вказаної ДТП, а саме, згідно системи "Аудахісторі" на базі платформи "Аудатекс" 04.07.2017 та проводився розрахунок відновлювальних робіт цього автомобіля, що безперечно відносяться до кузовних робіт.
Відповідно до п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
В той час, відповідно до п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу І цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Так, згідно консультації аварійного комісара Коляди В.В. № 22-D/87/6 від 12.04.2021 року коефіцієнт фізичного зносу складає 57,1%.
Приписами ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У зв'язку з чим, відповідачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування наступним чином: 21 400, 00 (вартість відновлювального ремонту згідно рахунку СТО) - 12 866, 09 (знос деталей, що підлягають заміни 57,6%) - 2 600, 00 (франшиза за полісом) = 5 933, 91 грн, яку як було встановлено судом вище і було сплачено відповідачем на користь позивача 14.05.2021 згідно платіжного доручення № 16966.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За висновком суду надана відповідачем консультація аварійного комісара Коляди В.В. № 22-D/87/6 від 12.04.2021 в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності більш вірогідних доказів, щоб свідчили про протилежне, є належним та допустимим доказом щодо вартості ремонту автомобіля.
При тому, суд вказує, що вищевикладених доводів позивачем спростовано не було. Доказів, щоб свідчили про протилежне, суду не представлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі 12 866, 09 грн та відповідно штрафних санкцій в розмірі 433, 92 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" - відмовити.
2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 29.11.2021
Суддя Д.О. Баранов