ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.11.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1001/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут"
до відповідача: Більшівцівської селищної ради Об'єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 22041 грн 03 коп.
представники сторін не з"явилися
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" із позовною заявою до Більшівцівської селищної ради ОТГ Галицького району Івано-Франківської області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 22041 грн 03 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
21.10.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити розгляд справи по суті на 15.11.2021, яке відклав на 29.11.2021.
29.11.2021 представник позивача в судове засідання не з"явився, натомість на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та повернення частини судового збору вх.№20095/21 від 22.11.2021.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 19.11.2021 до суду надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без участі представника відповідача вх.№18422/21.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною 1 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
В судовому засіданні 29.11.2021 суд ухвалив рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №47 від 02.03.2020 щодо оплати у встановлений строк поставленого природного газу, внаслідок чого за грудень 2020 року утворилась заборгованість в сумі 1815 грн 50 коп. Також, керуючись положеннями розділу 6 договору, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 20225 грн 53 коп. за небаланс об"ємів постачання природного газу та перебір замовлених потужностей. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 230 ГК України та статтями 526, 530, 549, 610, 612 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав, викладених у заяві про визнання позову вх.№18422/21 від 19.11.2021.
Обставини справи.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 1815 грн 50 коп. - неоплаченої вартості поставленого природного газу та 20225 грн 53 коп. штрафу за небаланс постачання природного газу та перебір замовлених потужностей.
02.03.2020 сторони у справі уклали договір постачання природного газу №47, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов"язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов"язується прийняти і оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.03.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (12.1.).
Згідно з п. 4.2. договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в такому порядку: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання -передачі природного газу, які надаються постачальником; у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п"ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
Згідно з додатковою угодою № 2 від 30.10.2020, яка набирає чинності та поширює дію на відносини починаючи з 01.10.2020, як це передбачено відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України (п.4.):
річний плановий обсяг постачання природного газу становить 21,70415 тис. куб.м.(п.1.3.);
місячний обсяг відбору (споживання) газу споживачем не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу більш ніж на + 3% (п.2.4.);
якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу за добу споживання більше ніж на 3-5 % відрізняється від замовленого обсягу газу (позитивний чи негативний небаланс від 3% до 5% включно), споживач зобов"язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості обсягу газу, на котрий фактичний обсяг споживання буде відрізнятись від замовленого за кожну добу, в якій зафіксоване таке відхилення. У випадку, якщо відхилення перевищуватиме 5 % - споживач зобов"язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості обсягу газу, на котрий фактичний обсяг споживання буде відрізнятись від замовленого за кожну добу, в якій зафіксоване таке відхилення" ( п. 6.2.2.).
Попри визначене у п.6.2.2 договору, у разі відхилення в сторону збільшення чи зменшення добового обсягу споживання газу в порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, споживач зобов"язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі відповідного рахунку постачальника сплатити постачальнику штраф у розмірі з розрахунку 188 грн 63 коп. за кожну тисячу куб.м. природного газу, на котрі наявне відхилення порівняно із підтвердженими обсягами (п.6.2.4.).
На виконання умов вищезазначеного договору позивач в грудні 2020 року поставив відповідачу природний газ на суму 96855 грн 50 коп., що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №РН-0003114 та №РН-0003176 від 31.12.2020. В порушення договірних зобов"язань відповідач поставлений газ оплатив частково, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 1815 грн 50 коп.
Крім того, позивач за період жовтень- грудень 2020 року виявив невідповідність між замовленими та фактично спожитими обсягами газу відповідачем у розмірі 3-5 %, що підтверджується актами приймання -передачі природного газу та даними з особистого кабінету споживача про подобове споживання газу; відповідно до розділу 6 договору нарахував штраф у сумі 20225 грн 53 коп. та направив відповідачу рахунки на оплату за небаланс в об"ємі постачання природного газу та перебір замовлених потужностей.
18.05.2021 з метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив вимогу вих.№18/05-07 з проханням оплатити заборгованість, докази направлення якої приєднані до матеріалів справи. Однак відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Відносини між суб'єктами ринку природного газу в Україні регулюються, зокрема Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (надалі - Правила), Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
Згідно з Правилами, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (п. 3 розділу І).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Висновок суду.
Суд встановив, що визнання позову відповідачем у цьому випадку не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву відповідача про визнання позову та вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 22041 грн 03 коп. заборгованості обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог судовий збір належить покласти на відповідача.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Суд встановив, що 19.11.2021 відповідач до початку розгляду справи №909/1001/20 по суті подав через канцелярію суду заяву про визнання позову.
При зверненні з позовом позивач сплатив 2270 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №68 від 05 жовтня 2021 року.
Суд, враховуючи заяву позивача та відповідача, керуючись положеннями ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зазначає, що 50% сплаченого судового збору (1135 грн 00 коп.) належить покласти на відповідача, а 50% (1135 грн 00 коп.) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" з державного бюджету.
Керуючись статтями 75, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" до Більшівцівської селищної ради Об'єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 22041 грн 03 коп. задовольнити.
Стягнути з Більшівцівської селищної ради Об'єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області, Майдан Вічевий, б.1, смт. Більшівці, Галицький район, Івано-Франківська область, 77146 (код 04357450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОГАЗ ЗБУТ", вул. Стрийська, 86В, кв.1, м. Львів, 79026 (код 41849377) 1815 (одну тисячу вісімсот п"ятнадцять) грн 50 коп. заборгованості, 20225 ( двадцять тисяч двісті двадцять п"ять) грн 53 коп. штрафу та 1135 (одну тисячу сто тридцять п"ять) грн 00 коп. судового збору.
Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "БЛАГОГАЗ ЗБУТ", вул. Стрийська, 86В, кв.1, м. Львів, 79026 (код 41849377) судовий збір в сумі 1135 (одну тисячу сто тридцять п"ять) грн 00 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням №68 від 05 жовтня 2021 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.11.2021
Суддя Т. В. Максимів