номер провадження справи 5/148/21
29.11.2021 Справа № 908/2780/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (юридична адреса: вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084; адреса для листування: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 39380838)
До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 47 093,89 грн.
Без виклику представників сторін
24.09.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 47 093,89 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 справу №908/2780/21 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2780/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.10.2021; присвоєно справі номер провадження - 5/148/21.
Оскільки 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні припадає на суботу 27.11.2021 р., то рішення по суті спору прийнято судом 29.11.2021р.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.10.2020 між ТОВ "Елтранс Україна" та ДП "НАЕК" "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" укладено договір поставки №391(7)20УК/53-121-08-20-09893, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 45044,40 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Однак, відповідач за отриманий товар суму в розмірі 45044,40 грн. не сплатив. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 1333,15 грн. та 3% річних в сумі 716,34 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 222, 230, 232 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити. Також 10 вересня 2021 року Позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги №29 з адвокатським об'єднанням «Хілько». Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, Позивач визначив попередньо розрахований розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 5000 грн. Попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі додано до позовної заяви.
Відповідач заперечив проти позовних вимог зазначивши у відзиві, що уклавши договір поставки товару № 391 (7)20УК/53-121-08-20-09893 від 30.10.2020/18.11.2020, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо строків і порядку оплати за поставлений товар. Посилаючись на ч. 1 ст. 189 ГК України, абз. 1 п. 188.1 ст. 188, пп. а п. 193.1 ст. 193, п. 194.1.1 ст. 194 Податкового кодексу, ст. 530 ЦК України стверджує, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та ціни товару за договором, та встановили, що ціна товару за договором сплачується протягом 120 календарних днів з дати поставки товару, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН. Отже, умовою (підставою) для здійснення оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ є реєстрація податкової накладної в ЄРПН. Відповідно до ч. 1 ст. 212 та ч. 1 ст. 628 ЦК України виконання зобов'язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ поставлено в залежність від події, що може і не настати - реєстрація податкової накладної в ЄРПН. Строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ в Договорі не встановлений, а отже визначається вимогою Позивача. Вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 7507,40 грн. до ВП ЗАЕС не надходила. Отже, строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ - 7507,40 грн. не настав, а обов'язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікувати дії останнього, як порушення виконання зобов'язання. Всупереч умовам Договору та нормам ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 530 ЦК України, вважає, що Позивач в односторонньому порядку, на власний розсуд встановив ВП ЗАЕС строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ - день реєстрації податкової накладної в ЄРПН (09.12.2021). Отже, ТОВ «Елтранс Україна» неправильно визначив порядок та строки оплати поставленого товару, дійшло необґрунтованих висновків про настання строку оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ та про наявність заборгованості за договором № 391(7)20УК від 30.10.2020/53-121-08-20-09893 від ЗО. 10.2020/18.11.2020 в розмірі 47 093,49 грн. Також з посиланням на ст.ст. 526, 530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України вважає, що підставою для висування вимоги про сплату інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Оскільки обов'язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, то це виключає можливість кваліфікації його поведінки як порушення зобов'язання, та, відповідно, застосування негативних правових наслідків. При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат Позивач здійснював нарахування на частину вартості товару в розмірі суми ПДВ, що не відповідає п. 3.3 договору № 391 (7)20УК/53-121-08-20-09893 від 30.10.2020/18.11.2020. Також Позивач невірно визначив в розрахунку 3% річних та інфляції періоду існування заборгованості за Договором починаючи з 24.03.2021, оскільки 24.03.2021 є останнім (сто двадцятим) днем для розрахунків за поставлений товар. Таким чином, вимога про сплату 716,34 грн. 3% річних, 1333,15 грн. інфляційних витрат є безпідставною. Також Відповідач заперечив проти розрахованого Позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., оскільки додані Позивачем докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з ВП ЗАЕС, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Зміст договору № 391(7)20УК/53-121-08-20-09893 від 30.10.2020/18.11.2020 не містить складних юридичних конструкції, його умови є простими та зрозумілими. Правовідносини з договорів поставки достатньо повно врегульовані нормами ЦК України та ГК України, а отже складання позовної заяви не потребувало додаткового вивчення судової практики в аналогічних справах та не вимагало значних професійних зусиль та навичок, а тому розмір витрат ТОВ «Елтранс Україна» на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є завищеним. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 11.02.2021 у справа № 920/39/20 зазначив про те, що суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7. 9 ст. 129 ГПК України, з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №914/1446/19. Отже, відсутні правові підстави для задоволення вимоги ТОВ «Елтранс Україна» про стягнення з ВП ЗАЕС витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив Позивач зазначив, що Позивач на виконання умов договору поставив товар на загальну суму 45 044,40 грн., що підтверджується видатковою накладною, та не заперечується відповідачем. Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкову накладну, що підтверджується квитанцією про її реєстрацію яка були надані разом з позовною заявою. В обґрунтування своїх заперечень проти відзиву Позивач посилається на вимоги ст. 11, ч. 1 ст. 212, ст. 252, ч.ч. 1 та 2 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. ст. 629, 655, 662, 691, 692, 712 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, п. 14, 18, 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, до п. 188.1., підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 , пункту 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України. Вказує, що факт дотримання позивачем умов договору щодо складання податкової накладної при постачанні товару відповідачу та її реєстрації у визначені ПК України строки, про що свідчить відповідна квитанція. Тобто позивачем виконано всі умови договору і поставка товару і реєстрація податкових накладних. Відповідач у відзиві на позов стверджує, що реєстрація податкової накладної є відкладальною обставиною. Проте, враховуючи п.3.3. Договору, дата реєстрація податкової накладної і є подія, яка настала, а тому і підлягає виконанню з настанням цієї події. У вказаному пункті Договору чітко вказано, що оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку. Позивачем у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненою поставкою, факт реєстрації податкових накладних відповідач не заперечує. Таким чином, строк оплати ПДВ встановлений умовами п. 3.3. Договору, а саме вартість продукції у розмірі суми ПДВ оплачується після реєстрації відповідної податкової накладної, а тому твердження відповідача про ненастання строку оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ є безпідставними. Щодо нарахування 3 % річних та втрати від інфляції з посиланням на ст. ст. 599,612 вказує, що оскільки весь товар поставлено 24.11.2020р. то строк оплати закінчується 24.03.2021р., тобто з 24.03.2021р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Відповідач свого обов'язку щодо повної оплати позивачу за поставлений товар, обумовленого у договорі не виконав, як не виконав і вимоги ст. 625 ЦК України, докази протилежного у матеріалах справи відсутні, факт порушення грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним. Таким чином, доводи відповідача про відсутність підстав для висування позивачем вимог про сплату 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним. Щодо стягнення витрат на професійну допомогу вказує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, ним не наведено контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката. Відповідно до Постанови ВГСУ від 22 листопада 2017 року у справі № 914/434/17 в якій зроблено висновок: що коли справа не потребує великого обсягу юридичної і технічної роботи, розмір компенсації витрат на правову допомогу адвоката нарівні 10 % від ціни позову є обґрунтованим та справедливим. Проте, Позивачем не надавалось клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, а лише було подано попередній орієнтовний розрахунок, тому твердження відповідача про те, що представником позивача, не надано до суду достатніх доказів на підтвердження виконаних послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг є необґрунтованим та передчасним. Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, заперечувати неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу можливо лише за наявності детального розрахунку. Саме детальний розрахунок є відображенням реальних послуг наданих адвокатом, та витрат, понесених у зв'язку з їх наданням.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи суд
30 жовтня 2020 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі-Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (далі-Позивач) було укладено Договір поставки №391(7)20УК/53-121-08-20-09893 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору, ТОВ «Елтранс Україна» зобов'язувалось поставити, а ВП ЗАЕС прийняти і сплатити товар на загальну суму 45 044,40 грн. з ПДВ (37 537,00 грн. - ціна товару без ПДВ та 7507,40 грн. - сума ПДВ).
Відповідно до п. 1.2 Договору, строк поставки товару - листопад 2020 р.
3.1. Загальна вартість продукції що поставляється за даним договором становить 37537,00 грн., крім того ПДВ - 7507,40 грн., разом 45044,40 грн.
3.2. Розрахунок за поставлену продукцію, здійснюється протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника
3.3. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання від Постачальника податкової накладної оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
4.1. Поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах РОР - м. Енергодар ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (вул. Промислова 133).
4.2. Вантажоодержувач - ООР - м. Енергодар ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (вул. Промислова 133).
4.3. Поставка продукції відбувається в строки згідно п.1.2 договору.
4.4. Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - у 3-х примірниках; б) податкова накладна (в електронному вигляді); в) оригінал або завірена Постачальником копія сертифікату якості, виданого підприємством-виробником.
4.6. Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mdw.npp.zp.ua.
7.1. У випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
7.5 У випадку відсутності у ЄРПН в строк, визначений чинною редакцією ПКУ, зареєстрованої електронної податкової накладної, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 3.1 цього договору, на суму ПДВ.
Пунктом 11.2 Договору встановлено, що цей договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним за підставами, передбаченими чинним законодавством України.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору не надано.
На виконання умов Договору Позивач поставив товари за видатковою накладною №166 від 24.11.2020р. на суму 37 537 грн. 00 коп. та сума ПДВ 7 507грн. 40 коп., разом на суму 45 044 грн. 40 коп., що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками обох підприємств та не заперечується Відповідачем.
Як стверджує Позивач, оплата за поставлений товар, повинна була відбутися: за видатковою накладною №166 від 24.11.2020р. - до 24.03.2021р., в частині вартості продукції у розмірі суми ПДВ за видатковою накладною №166 від 24.11.2020р. - до 09.12.2020р.
Проте, Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, оплату за отриманий товар до цього часу не здійснив.
Приймаючи рішення суд враховує, що статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 45044,40 грн., що також визнається самим Відповідачем і не підлягає доведенню в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України. Жодних зауважень щодо кількості або якості поставленого товару Відповідач протягом строку прийняття по кількості та якості товару на адресу Позивача не висував.
Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкову накладну № 19 від 24.11.2020 (внесення відомостей 09.12.2020) у Єдиному реєстрі податкових накладних , що підтверджується квитанцією № 1 про її реєстрацію (реєстраційний номер документа: 9325570166).
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання Позивачем умов договору щодо реєстрації податкової накладної. Вказаний факт сам по собі не заперечується і відповідачем.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що строк оплати суми ПДВ, встановлений умовами п. 3.3. Договору, а саме вартість продукції у розмірі суми ПДВ оплачується після реєстрації відповідної податкової накладної - настав, а тому твердження відповідача про ненастання строку оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ є безпідставними.
Його посилання на не направлення вимоги про оплату частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 7507,40 грн. спростовуються наданою Позивачем претензією № 1/391 від 12.04.2021р. на суму 45525,35 грн., в тому числі і ПДВ - 7507,40 грн., яка направлена на адресу Відповідача 12.04.2021р. цінним листом з описом вкладеного (ідент. № 6900510172992) та залишена останнім без відповіді та задоволення.
Крім цього суд враховує, що Відповідач, який у відзиві не заперечив відносно того, що йому відомо про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, а тому він мав право і можливість доступу до вказаного реєстру з метою перевірки факту реєстрації податкової накладної. Проте Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів як на спростування доводів Позивача в цій частині, так і доказів звернення до Позивача з приводу відсутності реєстрації податкової накладної.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту Договору положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (Відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
Також суд вважає, що доводи Відповідача про те, що у п. 3.2 та 3.3 Договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання Відповідачем від Позивача податкової накладної, є безпідставними з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну ціну товару, а тому вказана сума підлягає сплаті у повному обсязі разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, Позивачем у визначений законом строк оформлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна за здійсненою поставкою.
Отже, зауваження в п. 3.3 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої Покупець (Відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного Договором строку - 45-ти календарних днів з дати поставки продукції.
Також суд враховує, що Відповідачем не сплатив навіть частину вартості без ПДВ 37537,00 грн. і на дату прийняття цього рішення
Статтею 599, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за Договором відповідачем суду не надано.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості на суму 45044,40 грн., в тому числі ПДВ 7507,40 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 716,34 грн. за період з 24.03.2021р. по 15.09.2021р. включно та суму інфляційних втрат в розмірі 1333,15 грн. за період квітень - серпень 2021 року (за сумою основного боргу) та грудень 2020 - по серпень 2021 (за сумою ПДВ).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В цій частині суд враховує, що перебіг визначеного п. 3.2 Договору 120-денного строку оплати поставленого товару починається з наступного дня від дати поставки товару - тобто з 25.11.2020р., а останній 120 день завершення строку оплати поставленого товару - 24.03.2021р. Отже строк порушення зобов'язання з оплати товару має підліковуватись з 25.03.2021р.
Крім цього, враховуючи висновок суду щодо виникнення у Відповідача обов'язку з оплати повної вартості поставленого товару без розмежування її основної частини та суми ПДВ, то і базою для розрахунку суми інфляційних нарахувань та 3% річних має бути повна сума поставки - 45044,40 грн., а тому початок обліку строку порушення зобов'язання з оплати цієї повної вартості товарів також не залежить від дати реєстрації податкової накладної та має підліковуватись з 25.03.2021р.
З огляду на викладене, судом здійснено за допомогою інформаційної системи "Законодавство" перевірку нарахованих позивачем сум та встановлено, що загальна сума 3% річних за період з 25.03.2021р. по 15.09.2021р. становить 647,90 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача з відмовою у стягненні 68,44 грн.
Щодо нарахування індексу інфляції суд зазначає, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 і в даному випадку Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності від неї відступати.
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас, на практиці існують різні підходи до застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.
За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом здійснено за допомогою інформаційної системи "Законодавство" перевірку розрахованих Позивачем інфляційних нарахувань з квітня по серпень 2021р. включно, та встановлено, що сума втрат від інфляційних процесів склала 950,75 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача, з відмовою у стягненні 382,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в частині судового збору з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню - 2248,21 грн.
У позовній заяві Позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу Позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 29 від 10.09.2021, укладений з Адвокатським об'єднанням "Хілько"; Ордер від 10.09.2021р. на право надання правничої допомоги від імені ТОВ "Елтранс Україна" виданий АО "Хілько" на ім'я адвоката Хілько Альони Василівни; Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002415 від 22.10.2019р. на імя Хілько Альони Василівни; попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, складеного до договору про надання правової (правничої) допомоги № 29 від 10.08.2021 на загальну суму 5000 грн., в тому числі - 3500 грн. за підготовку позовної заяви та 1500 грн. - за відповідь на відзив ; рахунок-фактура № 2901 від 10.09.2021 на суму 5000,00 грн.; платіжне доручення № 262 від 21.09.2021 на суму 5000,00 грн. про перерахування коштів Позивачем на користь АО "Хілько".
Судом встановлено, що договором про надання правової допомоги № 29 від 10.09.2021 визначено наступне:
4.1. Орієнтовна вартість та ціна послуг вказується у Попередньому (орієнтовному) описі робіт.
4.2. Остаточна вартість та ціна послуг визначається у Детальному описі робіт.
4.3. Вартість робіт визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката.
4.4. Оплата за даним договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку та Попереднього (орієнтовного) опису робіт.
4.6. За результатом наданих послуг складається Акт приймання-передачі послуг, який підписується Клієнтом протягом 5 днів з дня його отримання.
Таким чином, на виконання цього договору Позивач сплатив на користь АО "Хілько" 5000 грн. за надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 3 ст. 26 Закону встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 р. №36 (далі - Положення) ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України для підтвердження повноважень адвоката, як особи, що підписала позовну заяву, або скаргу, є ордер, відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката на надання правової допомоги підтверджуються зокрема ордером та в порядку встановленому законом.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач проти заявлених до стягнення 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу заперечив з тих підстав, що зміст договору № 391(7)20УК/53-121-08-20-09893 від 30.10.2020/18.11.2020 не містить складних юридичних конструкцій, його умови є простими та зрозумілими. Правовідносини з договорів поставки достатньо повно врегульовані нормами ЦК України та ГК України, а отже складання позовної заяви не потребувало додаткового вивчення судової практики в аналогічних справах та не вимагало значних професійних зусиль та навичок, а тому розмір витрат ТОВ «Елтранс Україна» на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру.
В цій частині суд погоджується з доводами Позивача про те, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, ним не наведено контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката.
Відповідно до Постанови ВГСУ від 22 листопада 2017 року у справі № 914/434/17 в якій зроблено висновок: що коли справа не потребує великого обсягу юридичної і технічної роботи, розмір компенсації витрат на правову допомогу адвоката нарівні 10 % від ціни позову є обґрунтованим та справедливим.
Попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 5000,00 грн., вказані у ньому роботи фактично виконані адвокатом: в справі міститься як позов так і відповідь на відзив, які підписані представником - адвокатом Хілько А.В. Доказів зворотного Відповідачем не надано. Вказані кошти сплачені Позивачем у повному обсязі. Жодних судових засідань у цій справі не проводилось, оскільки вона була призначена до розгляду у спрощеному провадженні без виклику представників сторін.
Їх розмір становить лише 10,62 % від суми заявлених позовних вимог, що є співмірною та розумною сумою винагороди адвоката з огляду на предмет позову, його складність та обсяг доказів у справі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 5000,00 грн. Оскільки договором передбачено 100% попередня оплата вказаних витрат, які є підтвердженими наведеним вище доказами, то відсутність у матеріалах справи Детального розрахунку наданих послуг та акта їх приймання-передачі жодним чином не впливає як на їх склад, так і на розмір понесених Позивачем витрат.
Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то суд вважає за можливе стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4952,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (юридична адреса: вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084; адреса для листування: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 39380838) суму основного боргу у розмірі 45044 (сорок п'ять тисяч сорок чотири) грн. 40 коп., 3% річних - 647 (шістсот сорок сім) грн. 90 коп., суму інфляційних втрат - 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. 75 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 21 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4952 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 грн. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.