майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"24" листопада 2021 р. м. Житомир Справа № 906/792/21
Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,
розглянувши клопотання представника відповідача від 08.11.2021 про стягнення
судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
до Фізичної особи-підприємця Лося Сергія Васильовича
про стягнення 133763,21 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Приведьон В.М. - довіреність №08/15078 від 23.12.2020;
від відповідача: Якименко С.Г. - ордер АЕ №1088895 від 30.08.2021 (в режимі
відеоконференції),
Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лось Сергія Васильовича 133763,21 грн. вартості необлікованої електричної енергії.
В судовому засіданні 04.11.2021 представник відповідача в усному порядку повідомив про намір надати докази понесених судових витрат протягом 5-ти днів після постановляння ухвали про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.11.2021 закрито провадження у справі за позовом АТ "Житомиробленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГНК". Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 17.11.2021 та вказано, що докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постановлення ухвали) - до 09.11.2021.
08.11.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, згідно якого останній просить суд відшкодувати відповідачу витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. Згідно поданого клопотання представник відповідача вказує, що відповідачу надана правнича допомога в порядку договору на надання правової допомоги. До заяви додано Договір №37 нп від 26.07.2021 та акт погодження вартості правничої допомоги.
16.11.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення щодо клопотання на відшкодування судових витрат відповідача, згідно яких позивач просив суд відмовити у задоволенні цього клопотання, зсилаючись на неподання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а також на те, що розмір заявлених витрат завищений, відсутні докази їх оплати.
Ухвалою від 17.11.2021, за клопотанням представника відповідача, розгляд заяви відкладено на 24.11.2021.
В судовому засіданні 24.11.2021 представник відповідача заяву від 08.11.2021 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підтримав у повному обсязі.
Представник позивача заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з мотивів, викладених у письмових запереченнях (а.с. 197-199).
Розглянувши клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Таким чином, у положеннях Господарського процесуального кодексу України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (додаткова постанова від 21.08.2019 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі 922/2821/18).
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).
Однак, представник ФОП Лось С.В. разом з відзивом на позовну заяву та з уточненим відзиивом попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи не подав, що визначено, як самостійна підстава для відмови у відшкодуванні зазначених витрат.
Також суд враховує, що стаття 130 ГПК України встановлює с п е ц і а л ь н і правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до положень частини п'ятої та шостої статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України.
У цьому висновку Суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17.
Тобто, у разі залишення позову без розгляду у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, саме внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому із залишенням цього позову без розгляду.
Таким чином, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20).
У даній справі неправильність дій позивача судом не досліджувалось та не встановлена, оскільки провадження у справі закрито на підставі заяви позивача про закриття провадження у справі.
Слід також відмітити, що саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Меншаков проти України" №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом. Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Тому, кваліфікуючи подання позову як зловживання процесуальним правом та встановлюючи негативні наслідки за такі дії у вигляді залишення позову без розгляду, тим самим сторону позбавляють гарантованого законом права на справедливий судовий розгляд, складовою якого є право доступу до суду.
Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
За вказаного, у задоволенні клопотання представника відповідача від 08.11.2021 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 11, 42, 123, 124, 126, 129, 130, 233-235 ГПК України, господарський суд
У задоволенні клопотання представника відповідача від 08.11.2021 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 29.11.2021
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу;
2,3 - сторонам (рек.)