вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
29.11.2021м. Дніпро№ 904/8984/21
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Рудь І.А., розглянувши заяву:
заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лужники-Оптов-7", м. Харків
боржник: ОСОБА_1 , м. Дніпро
про видачу судового наказу
До Господарського суду Дніпропетровської області 17.11.2021 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лужники-Оптов-7" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 26 952 грн 94 коп., з яких: 25 482 грн 92 коп. - заборгованість за оренду та маркетингові послуги за період з грудня 2020 по вересень 2021, 1 470 грн 02 коп. - пеня.
Подана заява обґрунтована порушенням боржником зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати вартості оренди та маркетингових послуг, наданих позивачем за договором оренди від 16.01.2019 № 007925.
Розглянувши заяву та подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Лужники-Оптов-7" докази, суд приходить до висновку про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч.ч. 2, 3 ст. 147 ГПК України).
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
За частиною дев'ятою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця Рябоченко Олександра Миколайовича припинена 16.06.2020, про що внесено запис за № 22240060005011240.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявник звернувся до боржника фізичної особи ОСОБА_1 , який на час подання заяви про видачу судового наказу вже не мав статусу фізичної особи-підприємця.
У поданій заяві про видачу судового наказу заявник, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18, стверджує, що правовідносини заявника та боржника виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Зазначене посилання заявника не береться судом до уваги з наступних підстав.
Необхідно враховувати, що справа № 127/23144/18 розглядалася судами в порядку позовного, а не наказного провадження.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Такий висновок відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в її постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18) (п.п. 72, 38).
Проте, частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. При цьому, як зазначалося, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч. 3 ст. 147 ГПК України). Ці законодавчі норми є спеціальними.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва, яке виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Отже, при зверненні із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи боржником фізичну особу без статусу підприємця, заявником не взято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та що наказне провадження має чіткі формальні межі, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до даних правовідносин процедури наказного провадження.
Визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №127/23144/18 у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
За таких обставин, заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
За частиною другою статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
За приписами частини другої статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Керуючись статтями 150, 152 - 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лужники-Оптов-7" у видачі судового наказу за вимогою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 26 952 грн 94 коп. за договором оренди від 16.01.2019 № 007925.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 29.11.2021.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь