22.11.2021 року м. Дніпро Справа № 908/1004/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання Манчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. (повний текст складено 30.07.2021р., суддя - Федорова О.В., м. Запоріжжя) у справі № 908/1004/21
за позовом ОСОБА_2 , м. Київ
до ОСОБА_1 , м. Маріуполь Донецької області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", м. Запоріжжя; 2. ОСОБА_3 , с. Дослідне Дніпропетровської області; 3. ОСОБА_4 , м. Торез (м. Чистякове) Донецької області
про стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі Товариства
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. позовні вимоги задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" у розмірі 52 %, що становить 891 709,52 грн. від загальної суми статутного капіталу, на користь ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 13 375,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом витребування у відповідача на свою користь спірної частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" відповідає нормам законодавства, та є ефективним, тобто таким, що спроможний фактично відновити порушені права позивача на частку, що вибула з його володіння поза його волею. Для витребування майна достатньо лише встановити факт незаконності вибуття частки з володіння законного власника, і визнання недійсними подальших правочинів з цією часткою не вимагається. Незаконність фактичного володіння відповідачем часткою позивача обумовлена саме фактом вибуття частки позивача з його володіння поза його волею, що у даному випадку матеріалами справи доведено.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р., відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Законом передбачено момент розірвання договору не з часу направлення повідомлення про розірвання, а з часу отримання стороною повідомлення про розірвання договору (набрання чинності рішенням про розірвання укладеного договору), а тому і переоформлення частки у статутному капіталі ТОВ "ТІС" відбувалось на законних підставах та у спосіб, який передбачений законом. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Звертає увагу суду, що позивачем не було обрано підстави для витребування у відповідача частки статутного капіталу, оскільки, якщо майно витребовується із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) - позивачем мають бути надані докази незаконного володіння відповідачем часткою статутного капіталу ТОВ "ТІС", а якщо майно витребовується у добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України) - законом передбачений вичерпний перелік підстав такого витребування. А тому, з аналізу позову та додатків до нього, можна дійти висновку про те, що позивачем не зазначено з яких саме підстав у відповідача по справі необхідно витребувати частку в статутному капіталі ТОВ "ТІС".
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що факт розірвання договору був встановлений Центральним апеляційним господарським судом та Верховним Судом у справі № 910/23355/17, а тому є обставиною, яка не підлягає доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України. Таким чином, позиція апелянта щодо порушення порядку розірвання договору та визначення моменту його розірвання є невірною та такою, що не відповідає закону та обставинам справи. На момент відчуження ОСОБА_3 частки ОСОБА_4 було відсутнє волевиявлення позивача, як власника на відчуження належної йому частки, що свідчить про вибуття частки з володіння позивача не з його волі. ОСОБА_1 набув право власності на частку вже після розірвання договору ОСОБА_2 . Звертає увагу суду, що протягом трьох днів відбулось декілька змін у складі учасників ТОВ "ТІС": 11.12.2017р. ОСОБА_3 уступив корпоративні права ОСОБА_4 ; 13.12.2017р. відбулась наступна зміна складу засновників - ОСОБА_4 уступив корпоративні права ОСОБА_1 . Такі дії свідчать про незаконність переходу прав щодо частки ОСОБА_1 та намагання ускладнити процес повернення ОСОБА_2 частки, що порушило його законні права.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 01.11.2021р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.11.2021 року.
Судове засідання 22.11.2021р. за участю позивача та його представника відбулось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 22.11.2021р. позивач та його представник надали пояснення по апеляційній скарзі.
Відповідач та треті особи наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників провадження у справі.
22.11.2021р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
21.07.2017р. між ОСОБА_2 (позивач), як продавцем, який є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та володіє часткою статутного капіталу товариства та ОСОБА_3 (третя особа-2), як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" (далі по тексту - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору продавець на умовах, передбачених цим договором, передає у власність покупцю частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" у розмірі 52 %, що становить 891 709,52 грн. від загальної суми статутного капіталу товариства, а покупець приймає вказану частку статутного капіталу товариства та зобов'язується оплатити її згідно з умовами цього договору.
Згідно із п. 2.1 договору покупець набуває право власності на частку в момент перерозподілу часток загальними зборами засновників. Покупець вважається повноправним учасником Товариства в обсязі набутої ним у власність частки статутного капіталу Товариства після укладання цього договору та внесення відповідних змін до установчих документів Товариства.
Ціну та порядок оплати визначено в розділі 3 договору, відповідно до якого вартість частки статутного капіталу продавця, яка підлягає продажу (відступленню) за цим договором, визначається за погодженням сторін і становить 891 709,52 грн. (п. 3.1 договору).
У п. 3.2 договору сторони визначили, що оплата вартості частки за цим договором здійснюється покупцем продавцю готівкою. Також сторони домовились, що оплата вартості частки буде здійснюватись двома платежами однаковими частинами по 50 %: перший платіж 50 % вартості частки, еквівалентний 445 854,76 грн., здійснюється покупцем в момент підписання цього договору, а другий платіж 50 % вартості частки, еквівалентний 445 854,76 грн., повинен бути оплачений покупцем не пізніше 03.09.2017р.
Відповідно до п. 4.1 договору після підписання цього договору та внесення відповідних змін до установчих документів товариства, мають місце наступні юридично значимі наслідки:
- всі права і обов'язки продавця в частині проданої частки як учасника товариства переходять до покупця;
- продавець втрачає усі права та обов'язки в частині проданої частки, які були обумовлені його статусом як учасника товариства, а покупець набуває відповідних прав та обов'язків.
Згідно з розділом 5 договору у випадку невиконання покупцем умов договору щодо оплати вартості частки статутного капіталу продавця у строки, визначені п. 3.2 цього договору, цей договір вважається розірваним.
У разі розірвання договору у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем, продавець має право вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов'язанням до моменту розірвання цього договору.
У разі розірвання договору у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем, останній втрачає право вимагати повернення коштів, що були передані продавцю на виконання цього договору.
Розірвання договору продавцем у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем здійснюється шляхом відправлення на поштову адресу Покупця відповідного листа.
Відповідно до п. 6.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Також 21.07.2017р. між ОСОБА_5 , як продавцем, що володіє часткою в розмірі 48 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", за яким відповідно до п. 1.1 договору ОСОБА_5 на умовах, передбачених цим договором, передала у власність ОСОБА_3 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" у розмірі 48 %, що становить 823 116,48 грн. від загальної суми статутного капіталу товариства, а ОСОБА_3 прийняв вказану частку статутного капіталу товариства та зобов'язався оплатити її згідно з умовами цього договору.
21.07.2017р. відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", на яких були присутні всі учасники товариства, що в сукупності володіли 100 % голосів, а саме: ОСОБА_5 , що володіла часткою 48 % статутного капіталу, та ОСОБА_2 , що володів часткою 52 % статутного капіталу. На зборах був присутній також запрошений на збори громадянин ОСОБА_3 .
На зазначених зборах учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" прийняли рішення згідно з порядком денним, оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017р., а саме:
- по першому питанню порядку денного: про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", про продаж ним власної частки в розмірі 52 %, що становить 891 709,52 грн. грошового внеску у статутному капіталі, на користь нового учасника Товариства - ОСОБА_3 та про виключення ОСОБА_2 зі складу бенефіціарних власників;
- по другому питанню порядку денного: про вихід ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", про продаж нею власної частки в розмірі 48 %, що становить 823 116,48 грн. грошового внеску у статутному капіталі, на користь нового учасника товариства - ОСОБА_3 ;
- по третьому питанню порядку денного: про затвердження розподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" наступним чином: ОСОБА_3 з розміром частки 1 714 826,00 грн., що відповідає 100 % статутного капіталу товариства;
- по четвертому питанню порядку денного: про внесення запропонованих змін до Статуту Товариства, викладення його у новій редакції та затвердження; також вирішили доручити директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" - ОСОБА_2 провести державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" (самостійно або із залученням третіх осіб), у передбаченому чинним законодавством України порядку;
- по п'ятому питанню порядку денного: вирішили укласти новий контракт з директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та уповноважити ОСОБА_3 , як учасника товариства, підписати контракт з директором товариства ОСОБА_2 від імені загальних зборів учасників (засновників) товариства.
21.07.2017р. ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) вказаної юридичної особи.
24.07.2017р. державний реєстратор на підставі поданих ОСОБА_2 документів вніс до Єдиного державного реєстру зміни за № 10741050025033469 відносно засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
Відповідно до п. п. 1.2, 9.1, 9.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" в новій редакції, затвердженої протоколом Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" № 07/17 від 21.07.2017р., учасником Товариства є громадянин України ОСОБА_3 . Статутний капітал Товариства становить 1 714 826,00 грн., який формується за рахунок вкладів учасника товариства у вигляді грошових коштів та майна, розподіляється наступним чином: ОСОБА_3 - 1 714 826,00 грн., що становить 100 % Статутного капіталу, та має 100 % голосів на загальних зборах Учасників Товариства.
Відповідно до п. 5.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" вступ Учасника (ів) до товариства проводиться на підставі його (їх) письмової заяви до Загальних зборів учасників Товариства та прийняття ними рішення стосовно прийняття його до складу учасників даного Товариства.
27.11.2017р. та повторно 04.12.2017р. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з листом від 24.11.2017р., в якому посилаючись на невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу частки від 21.07.2017р. щодо оплати у визначені договором строки вартості частки, повідомив про розірвання договору з дня поштового відправлення цього листа та вимагав повернути право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Оскільки ОСОБА_2 не отримав інформації від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо скликання загальних зборів учасників товариства з розгляду питання про включення його до складу учасників товариства у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017р. та не здійсненням дій щодо включення ОСОБА_2 до складу учасників Товариства та поновлення його корпоративних прав, ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлених протоколом № 07/17 від 21.07.2017р., про вихід ОСОБА_2 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та виключення його із складу бенефіціарних власників, розподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та внесення відповідних змін про це до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи"; а також про визнання недійсними змін, внесених до статей 1.2, 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства, державна реєстрація яких проведена 24.07.2017р.
Вказані обставини встановлені постановою Верховного Суду від 26.03.2019р. у справі № 910/23355/17 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування змін до статуту та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначеною постановою Верховного Суду залишено без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018р. у справі № 910/23355/17, якою визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017р., в частині виходу ОСОБА_2 зі складу учасників та виключення його зі складу бенефіціарних власників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", розподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та внесення відповідних змін про це до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи"; визнано недійсними зміни, внесені до статей 1, 2, 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", державна реєстрація яких проведена 24.07.2017р., щодо частки ОСОБА_2 у статутному капіталі.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.03.2019р. у справі № 910/23355/17, сторони в договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017р. погодили можливість розірвання договору продавцем в односторонньому порядку у разі невиконання покупцем істотної умови договору щодо оплати вартості частки статутного капіталу продавця у визначені в договорі строки шляхом направлення покупцю повідомлення про розірвання договору, що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 188 ГК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України, які надають сторонам можливість встановити в договорі право сторін на одностороннє розірвання договору.
Наведеним спростовано твердження відповідача про те, що відповідно до вимог ст. 651 ЦК України розірвання договору в односторонньому порядку у разі істотного порушення умов договору другою стороною можливе лише за рішенням суду. З огляду на це, касаційним господарським судом не прийняті до уваги посилання скаржника на відсутність судового рішення про розірвання договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017р. у зв'язку з істотним порушенням покупцем умов договору.
Також суди у справі № 910/23355/17 встановили, що позивач не надав належних та допустимих доказів здійснення ОСОБА_3 на виконання п. 3.2. договору купівлі-продажу від 21.07.2017р. оплати другої частини платежу в якості оплати вартості частки в розмірі 445 854,76 грн. (50 %), зокрема платіжних доручень, розрахунково-касових ордерів, розпоряджень про перерахування коштів, банківських виписок по особовому рахунку, тощо.
Крім того, суди встановили, що у зв'язку з невиконанням покупцем ( ОСОБА_3 ) умов договору щодо оплати вартості частки в статутному капіталі товариства ОСОБА_2 реалізував своє передбачене договором право на одностороннє розірвання договору у встановлений сторонами в договорі купівлі-продажу частки від 21.07.2017р. спосіб, тобто шляхом направлення на поштову адресу покупця листа з повідомлення про розірвання договору, у зв'язку з чим відповідно до умов п. п. 5.2 та 5.3, який з огляду на неправильно визначену сторонами в договорі нумерацію пунктів фактично відповідає п. 5.5, договору цей договір є розірваним.
З огляду на зазначені вище обставини, судами було встановлено, що порушення корпоративних прав позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" полягає в тому, що позивач, який станом на дату прийняття спірних рішень загальних зборів був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", однак вибув, не отримав в повному обсязі вартість своєї частки та не може відновити свої корпоративні права у тому стані, який існував до відчуження зазначених корпоративних прав позивачем іншій особі, оскільки він не має правового статусу учасника товариства, позбавлений можливості провести загальні збори його учасників, а також не має права спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" провести такі збори та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників, не може в даному випадку провести реєстрацію змін до Статуту.
Встановивши під час розгляду справи обставини того, що позивач втратив право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", договір купівлі-продажу частки від 21.07.2017р. є розірваним у зв'язку з невиконанням покупцем умов договору щодо оплати вартості частки, встановлення сторонами в договорі наслідків його розірвання у вигляді повернення продавцю його частки у статутному капіталі Товариства, яка була ним передана у власність покупцю, та відсутності у позивача можливості провести загальні збори його учасників і прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників, Верховний Суд вказав на правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що визначений позивачем у цій справі спосіб захисту порушених прав не порушує норм права та є належним, а спірні рішення загальних зборів учасників товариства, які були прийняті у зв'язку з укладенням зазначеного договору, який є розірваним, в частині виключення позивача зі складу учасників товариства, розподілу часток у статутному капіталі товариства та внесення відповідних змін до Статуту щодо зазначених дій підлягають визнанню недійсними.
Таким чином, у справі № 910/23355/17 крім іншого встановлено факт розірвання договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017р. шляхом направлення на поштову адресу покупця листа з повідомленням про розірвання договору і цей договір є розірваним.
Разом з тим, 11.12.2017р. ОСОБА_3 уступив корпоративні права ОСОБА_4 , а 13.12.2017р. відбулась наступна зміна складу засновників - ОСОБА_4 уступив корпоративні права ОСОБА_1 (відповідачу).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.03.2021р. ОСОБА_1 є єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи".
На підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018р. у справі № 910/23355/17 була скасована реєстраційна дія № 11039990030044035 (державна реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо зміни складу засновників, яка була проведена 30.05.2018р.), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.
25.03.2021р. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову в порядку ст.ст. 136-139 ГПК України (справа № 908/802/21), в якій просив:
- накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" у poзмірі 52 %, що становить 891 709,52 грн. від загальної суми статутного капіталу, якою володіє учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" ОСОБА_6 ;
- заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", у тому числі, але не виключно, такі дії:
- державну реєстрацію змін до установчих документів;
- державну реєстрацію припинення Товариства;
- державну реєстрацію змін органів управління;
- державну реєстрацію змін місцезнаходження Товариства;
- державну реєстрацію змін особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені Товариства, а також керівника Товариства;
- державну реєстрацію змін розміру статутного капіталу Товариства;
- державну реєстрацію змін засновників (учасників) Товариства, у тому числі включення або виключення засновників (учасників) Товариства;
- державну реєстрацію змін відомостей про кінцевого (бенефіціарного) власника Товариства;
- внесення будь-яких змін до відомостей про Товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021р. у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 908/802/21 було відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2021р. у справі № 908/802/21 вказану ухвалу було скасовано та прийнято нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Постанова суду набрала законної сили з дня її прийняття.
Таким чином, на час розгляду справи на спірну частку накладено арешт і заборонено проведення будь-яких реєстраційних дій щодо неї.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).
Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. ч. 1,3 ст. 167 ГК України).
Як зазначено вище, у справі № 910/23355/17 судами було встановлено факт розірвання договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017р., укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом направлення на поштову адресу покупця листа з повідомленням про розірвання договору і цей договір є розірваним.
З урахуванням встановлених судами обставин, договір слід вважати розірваним з моменту звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з листом від 24.11.2017р. про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства у зв'язку з невиконанням п. 3.2. договору щодо оплати другої частини платежу в якості оплати вартості частки в розмірі 445 854,76 грн. (50 %). Зазначений лист було надіслано ОСОБА_3 27.11.2017р. та 04.12.2017р. повторно.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Оскільки вказані вище обставини встановлені постановою Верховного Суду від 26.03.2019р. у справі № 910/23355/17, то вони не підлягають доказуванню у даній справі.
Правові наслідки розірвання договору встановлено у ст. 653 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 зазначеної статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Інші наслідки розірвання договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017р. сторони встановили у п. п. 5.3 та 5.4 договору, відповідно до яких у разі розірвання договору у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем продавець має право вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов'язанням до моменту розірвання цього договору. У разі розірвання договору у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем, останній втрачає право вимагати повернення коштів що були передані продавцю на виконання цього договору.
Отже, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу позивач набуває право вимоги щодо повернення того, що ним було виконано до моменту розірвання договору, тобто до 27.11.2017р.
Враховуючи те, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017р. є розірваним, а сторони в договорі наслідком його розірвання встановили можливість продавця вимагати повернення того, що було ним виконане за зобов'язанням до моменту розірвання договору, тобто право вимагати повернення йому його частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", яка була ним передана у власність покупцю, то перед судом постало питання, яким чином можливо реалізувати передбачені договором наслідки його розірвання та відновити корпоративні права позивача у тому стані, який існував до відчуження зазначених корпоративних прав позивачем іншій особі, як наслідок розірвання договору.
Наступне відчуження частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_4 відбулось 11.12.2017р., тобто вже після розірвання договору купівлі-продажу від 21.07.2017р. Таким чином, частка в статутному капіталі, що належить ОСОБА_2 вибула з його володіння незаконно та поза його волею.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).
Власник майна має право реалізувати своє право на захист порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Віндикаційний позов подається до суду у випадках звернення власника, який не володіє майном, до невласника, який незаконно володіє цим майном. Отже, сторонами в даному виді спорів є власник майна та незаконний володілець (як добросовісний, так і недобросовісний).
Наведеним спростовуються доводи ОСОБА_1 про порушення умов застосування реституції, в порядку ст. 216 ЦК України, оскільки в даному випадку позивачем подано віндикаційний позов про витребування майна (частки у статутному капіталі Товариства) з чужого незаконного володіння.
Матеріали справи свідчать про те, що на час вирішення спору часткою ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства фактично володіє ОСОБА_1 , якому ця частка була незаконно передана ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками місцевого господарського суду про відсутність волевиявлення позивача, як власника частки у статутному капіталі товариства, під час відчуження ОСОБА_3 цієї ж частки ОСОБА_4 . За таких обставин, наявні правові підстави для витребування частки, що належить ОСОБА_2 у ОСОБА_1 , якому в подальшому незаконно було уступлено корпоративні права ОСОБА_4 .
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Позивачем доведено незаконність вибуття з його власності частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", а наявність зареєстрованого за відповідачем права на спірну частку, яка фактично належить позивачу, порушує право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своєю часткою.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає нормам законодавства, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не отримали свого підтвердження та не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд при винесені оскаржуваного рішення. Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1004/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 29.11.2021р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд