Справа № 573/1587/21
Номер провадження 2/573/434/21
(вступна і резолютивна частина)
29 листопада 2021 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.,
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
представника позивача: Мельник О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білопілля в режимі відеоконференції заочно цивільну справу за позовом ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про надання безпроцентної позики,
Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом п'яти днів.
Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ПрАТ «Карлівського машинобудівного заводу» (місце знаходження: м. Карлівка, вул. Сергія Нігояна, буд. 2 Полтавської області, ЄДРПОУ: 14311169) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості по договору про надання безпроцентної позики, задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» заборгованість за договором про надання безпроцентної позики № 1 від 02 липня 2019 в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня отримання повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
Суддя
Справа № 573/1587/21
Номер провадження 2/573/434/21
(повний текст)
29 листопада 2021 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.,
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
представника позивача: Мельник О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білопілля в режимі відеоконференції заочно цивільну справу за позовом ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про надання безпроцентної позики,
21 вересня 2021 представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання безпроцентної позики. Вимоги мотивовані тим, що 02 липня 2019 між публічним (яке змінило назву на приватне) акціонерним товариством «Карлівський машинобудівний завод» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання безпроцентної позики № 1. Сума позики за даним договором складає 35 000 грн., яка була перерахована на банківський рахунок (заробітну картку) відповідача. Пунктом 4.1 договору визначено строк повернення позики, який становить 18 календарних місяців, починаючи з серпня 2019. Позика підлягає поверненню шляхом щомісячного утримання із заробітної плати відповідача в розмірі, встановленому договором (п. 4.2 договору). Договором, а саме п. 4.4 передбачено, що в разі припинення трудового договору між сторонами, відповідач зобов'язаний повністю погасити суму позики не пізніше останнього робочого дня перед звільненням. Позивачем взяті по договору зобов'язання перед відповідачем щодо перерахування грошових коштів належним чином виконані (платіжне доручення № 80676 від 04.07.2019 на суму 35 000 грн.). Наказом (розпорядженням) № 20 від 20 лютого 2020 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, на підставі заяви останнього. Зазначають, що за період з серпня 2019 року по лютий 2020 року із заробітної плати відповідача на користь позивача перераховано кошти в рахунок погашення заборгованості по договору в сумі 11 000 грн. На момент звільнення ОСОБА_1 не виконано зобов'язання по договору щодо повного погашення суми позики, залишок заборгованості складає 24 000 грн. Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом переговорів, проте вжиті заходи бажаного результату не принесли. Відповідач порушив умови договору щодо повернення боргу та всіляко ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо їх повного повернення, що є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку. Посилаючись на порушення прав ПрАТ «Карлівського машинобудівного заводу», представник просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання безпроцентної позики № 1 від 02 липня 2019 в сумі 24 000 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 01 жовтня 2021 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом як малозначної, тобто таку, що потребує швидкого розгляду, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 30-31).
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ПрАТ «Карлівського машинобудівного заводу» Мельник О.О. позов підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином повідомлявся за місцем реєстрації про день, час та місце розгляду справи, поштове повідомлення повернулося не вручене, оскільки адресат відсутній за місцем реєстрації (а. с. 34, 40). Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України виклик відповідача по справі вважається належним чином повідомлений про час, день та місце проведення судового засідання.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача ОСОБА_2 проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Заслухавши представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, зазначено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, яким обґрунтувались вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може гуртуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що 02 липня 2019 між публічним (змінено назву на приватне) акціонерним товариством «Карлівський машинобудівний завод» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання безпроцентної ставки № 1.
Умовами договору, а саме п. 1.1 визначено, що ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» зобов'язується надати ОСОБА_1 безпроцентну позику в грошовій формі для власних потреб, а останній зобов'язується повернути суму позики на визначених у даному договорі умовах та строк, що також підтверджується заявою позикодавця (а. с. 6).
Сума позики за даним договором становить 35 000 грн., яка була перерахована на банківський рахунок (заробітну картку) ОСОБА_1 (п. 2.1, п. 3.2 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено строк повернення позики, який складає 18 календарних місяців, починаючи з серпня 2019.
Позика підлягає поверненню шляхом щомісячного утримання із заробітної плати відповідача у розмірі, встановленому договором (п. 4.2 договору).
Договором, а саме п. 4.4 передбачено, що в разі припинення трудового договору між сторонами, позичальник зобов'язаний повністю погасити суму позики не пізніше останнього робочого дня перед звільненням (а. с. 4-5).
Позивачем взяті по договору зобов'язання перед відповідачем щодо перерахування грошових коштів виконані належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 80676 від 04.07.2019 про перерахунок коштів в сумі 35 000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 (а. с. 10).
Наказом (розпорядженням) № 20 від 20 лютого 2020 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, на підставі заяви останнього з повним розрахунком заробітної плати за відпрацьований час та компенсацією за невикористані дні щорічної відпустки (а. с. 11).
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, сума основної заборгованості згідно договору безпроцентної позики №1 від 02 липня 2019 складає 35 000 грн., за період з серпня 2019 по лютий 2020 із заробітної плати ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» перераховано кошти в рахунок погашення заборгованості по договору в загальній сумі 11 000 грн. Тобто, на момент звільнення ОСОБА_1 не виконано зобов'язання по договору щодо повного погашення суми позики, залишок заборгованості складає 24 000 грн. (а. с. 12-16), яку позивач просить стягнути з відповідача.
Не оплачуючи у встановлений договором строк грошові кошти отримані на безпроцентній основі, відповідач порушує права та законні інтереси позивача, а також порушує положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1 ст. 610 та ст. 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом виконання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Частини 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позичальнику речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 статті).
Виходячи із змісту та характеру заявлених позивачем позовних вимог, у справі підлягав встановленню та входив до обов'язкового предмету доказування факт передання ОСОБА_1 коштів в сумі 35 000 гривень. Достатнім доказом для підтвердження цього факту суд визнає наявність платіжного доручення № 80676 від 04.07.2019 про перерахунок коштів.
За доводами позивача, відповідач у визначений в договорі строк суму позики не повернув. Доказів того, що на час ухвалення рішення відповідачем повернений позивачеві борг чи його частина суду не надано. Таким чином відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за укладеним договором безпроцентної позики.
Судом надано правову оцінку зібраним доказам, у тому числі договору, в якому визначено зобов'язання позичальника повернути борг позикодавцю та визначено строки повернення.
За таких обставин судом встановлено, що право позивача порушене, відповідач належним чином не виконав умови договору, а тому на користь позивача необхідно стягнути залишок заборгованості в розмірі 24 000 грн. за договором безпроцентної позики № 1 від 02 липня 2019.
Відповідно частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як зазначено в статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Підстав звільнення від доказування, визначених ст. 82 ЦПК України судом не встановлено. Позицію відповідача суд розцінює як ухилення від виконання свого обов'язку щодо повернення боргу за договором позики.
Разом з тим встановлено, що відповідач знехтував своїм правом щодо подання суду доказів та можливого доведення перед судом їх переконливості.
Таким чином, при вищевикладених обставинах, оцінивши зібрані у справі докази, кожний окремо та в їх сукупності, оскільки відповідач у встановлений строк не повернув взяті ним у позику грошові кошти, тобто не виконав зобов'язання належним чином відповідно до умов договору безпроцентної позики, суд прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та задоволення його у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 2270 грн. (а. с. 24).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-78, 81, 141, 258, 263-265, 280 ЦПК України, ст. ст. 526, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд
Позов ПрАТ «Карлівського машинобудівного заводу» (місце знаходження: м. Карлівка, вул. Сергія Нігояна, буд. 2 Полтавської області, ЄДРПОУ: 14311169) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості по договору про надання безпроцентної позики, задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» заборгованість за договором про надання безпроцентної позики № 1 від 02 липня 2019 в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 29.11.2021.
Суддя