Справа № 523/15364/19
Пр-ня по справі № 1-кп/521/553/21
Дата і місце постановлення вироку:
01 листопада 2021 року, м. Одеса.
Назва та склад суду, секретар судового засідання:
Малиновський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження:
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018160490001251 від 14.03.2021 року.
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, не одружений, із середньою освітою.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:
Кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
Прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник- ОСОБА_5
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
ОСОБА_3 , в невстановлений час перебуваючи на території Територіального сервісного центру №5142 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській області, діючи з прямим умислом, вступив в злочинну змову з невстановленою особою, якій надав свої анкетні дані для виготовлення посвідчення водія на своє ім'я та отримав завідомо підроблений документ, а саме: посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року на ім'я ОСОБА_3 , яке у встановленому законом порядку не отримував.
Крім того, 13.03.2018 року, о 17 годині 29 хвилин, за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 2А, після ДТП, ОСОБА_3 , маючи прямий умисел, з мотиву використання підробленого документа, а саме посвідчення водія, пред'явив співробітникам поліції завідомо підроблене посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 , з серійним номером НОМЕР_1 , яке у встановленому законом порядку не отримував, чим використав завідомо підроблений документ.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
Частина 3 ст. 358 КК України - підроблення посвідчення, з метою використання його підроблювачем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Частина 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:
Суд з'ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб, документів, наданих сторонами, відповідно до яких:
- допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину не визнав та показав. Він закінчив курси водіння в автошколі та склав іспит, який складався із практичної та теоретичної частини. В подальшому він де кілька разів намагався здати екзамен на отримання прав для керування транспортним засобом в сервісному центрі, проте не зміг цього зробити. Коли він в черговий раз знаходився на території сервісного центу, то до нього підійшов співробітник сервісного центру та запропонував йому безкоштовно допомогти скласти іспит із застосуванням свого впливу, так як він бачить, що це обвинуваченому не вдається. Після чого вони пішли до кімнати, де були інші люди, та він склав іспит зі знання ПДР. Після чого у дворі сервісного центру вказаний співробітник сервісного центру передав йому права. Його не засмутило та обставина, що він не складав практичного частину іспиту, так як інші учні з автошколи, казали, що вони отримували права одразу після складання теоретичної частини іспиту. Будь яких анкетних даних щодо себе він вказаному співробітнику сервісного центру не надавав.;
- до ЄРДР внесені відомості щодо підроблення посвідчення водія (витяги з ЄРДР за №12019160490003408);
- до ЄРДР внесені відомості щодо використання підробленого посвідчення водія (витяги з ЄРДР за №12018160490001251);
- ОСОБА_3 добровільно видав посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року на ім'я ОСОБА_3 , яке за своїми характеристиками не відповідає аналогічним бланкам посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України та виготовлений за допомогою кольорового друкуючого пристрою зі струменевим способом друку, яке визнано речовим доказом, оглянуто та долучено до матеріалів кримінального провадження (заява, копія посвідчення водія, висновок експерта №18-937 від 26.03.2018 року, постанова про визнання та долучення речових доказів від 01.08.2019 року, протокол огляду речових доказів від 01.08.2019 року, посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року на ім'я ОСОБА_3 );
- бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 14.12.2016 року був відвантажений на замовлення сервісного центру МВС (лист від 26.06.2019 року);
- посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року видавалося ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 15.08.2018 року (відповіді на запити);
- ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності в сфері безпеки дорожнього руху (копії постанов про накладення адміністративного стягнення, листи з Управління патрульної поліції в Одеській області);
- обвинувачений раніше не судимий (вимога від 18.06.2019 року); на обліку в КУ «ООМЦПЗ» та КУ «МПД» не значиться (запити).
Інших доказів сторони не надавали. Клопотань щодо визнання доказів недопустимими від сторін не надходило.
Версія сторони захисту ґрунтується на тому, що ОСОБА_3 використав підроблений документ, проте не розумів, що права підроблені.
Суд вважає, що провина ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_3 надав співробітникам поліції посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року на ім'я ОСОБА_3 , висновком експерта №18-937 від 26.03.2018 року, відповідно до якого надане посвідчення водія за своїми характеристиками не відповідає аналогічним бланкам посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України та відповіддю на запит, відповідно до якої посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року видавалося ОСОБА_6 .
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що з викладеного вбачається, що ОСОБА_3 використав завідомо підроблений документ.
Щодо підроблення посвідчення, з метою використання його підроблювачем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, то необхідно зазначити, що з відповіді на запит вбачається, що посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року видавалося ОСОБА_6 та відповідно до висновку експерта №18-937 від 26.03.2018 року надане посвідчення водія за своїми характеристиками не відповідає аналогічним бланкам посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України. Вказані докази свідчать про те, що у ОСОБА_3 було підроблене посвідчення водія.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущені того, що версія сторони обвинувачення виглядає більш правдоподібною, ніж версія сторони захисту. З іншого боку суд, в даному випадку, повинен надати оцінку версії сторони захисту, яка ґрунтується, в тому числі, на фантастичних припущеннях.
Суд виділяє основні припущення версії сторони захисту: 1) до осіб, які перебувають на території Сервісного центру підходять співробітники та пропонують безкоштовно допомогти у здачі іспиту, використовуючи свій вплив, якщо це викликає труднощі; 2) обвинувачений не розумів, що обстановка, яка супроводжувала складання іспиту ( в тому числі не складання практичної частити іспиту, отримання прав не в приміщені сервісного центру) є не стандартною; 3) працівник сервісного центру самостійно знайшов анкетні дані ОСОБА_3 , в тому числі фотокартку, для виготовлення підробленого документу.
Суд вважає почати аналіз версії сторони захисту з того, що беззаперечно встановлено, що права є підробленими, а за таких обставин, особа, яка їх виготовляла не могла отримати доступ до анкетних даних та фото ОСОБА_3 ні з яких джерел, окрім як від нього. А вказана обставина в свою чергу свідчить, що ОСОБА_3 розумів, що використані їм права є підробленими.
Крім того, щодо не складання практичної частини іспиту, суд вважає за необхідно зазначити, що на момент скоєння кримінального правопорушення обвинувачений був у віці 22 року та не міг бути не обізнаним про порядок складання іспитів на отримання посвідчення водія з урахуванням того, що іспит в автошколі складався із двох частин - практичної та теоретичної.
Щодо обстановки, яка передувала отриманню прав - ініціювання співробітником Сервісного центру надання безкоштовної допомоги особам, які тривалий час не можуть скласти іспит, із використанням впливу (що само по собі є якщо не кримінальним правопорушення, то дисциплінарним проступком) не є взагалі не можливим, але як зазначив вище суд - є практично фантастичним.
Обстановка отримання прав - не в приміщені Сервісного центру не може не викликати у пересічного громадянина розуміння того, що процедура отримання прав проходить не в стандартний спосіб.
Вказані обставини, та відсутність у ОСОБА_3 технічної можливості самостійно виготовити посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року на своє ім'я свідчить про те, що вказаний злочин скоєний групою осіб.
Таким чином, суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватістьОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст. 358 КК України.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання:
Відповідно до ст. 66 КК України, суд не встановлює обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому.
Обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості зазначати вказані обставини у вироку.
Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:
Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).
Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).
При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення - згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку та нетяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше не судимий;його вік - 26 років та соціальне положення - не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України у виглядіобмеження волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
Суд вважає за необхідне запобіжний заход не обирати.
Суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ - знищити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368, ч.4 ст. 368 КК України.
Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:
Призначити за ч.3 ст. 368 КК України покарання у вигляді 2 років обмеження волі.
Призначити за ч.4 ст. 368 КК України покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_3 по сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, 2 роки обмеження волі.
Початок строку відбування покарання:
Строк відбування покарання рахувати з дати початку фактичного його відбування.
Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:
Речовий доказ - посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 14.12.2016 року на ім'я ОСОБА_3 - знищити.
Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
Запобіжний заход не обирати.
Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Порядок отримання копій вироку та інші відомості:
Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя: ОСОБА_1