Справа № 596/1464/21Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.
Провадження № 33/817/643/21 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАп
29 листопада 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гусятинського районного суду від 25 жовтня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення прав керування транспортними засобами на строк три місяці та стягнуто 454 судового збору в дохід держави.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від адміністративної відповідальності за малозначністю, відмовлено.
Згідно з постановою, 03.10.2021 року водій ОСОБА_2 о 13 год. 20 хв. на А/Д М30 Стрий-Ізварене 215 км керуючи транспортним засобом ManTga18400, Bodex Kis3WA та напівпричепом Bodex Kis3WA державний номер НОМЕР_1 , на задній осі якого були місцеві пошкодження, що оголюють корд, а на передній осі напівпричепа були встановлені шини з різним малюнком протектора. Водій притягається повторно до адміністративної відповідальності через технічні несправності протягом року, чим порушив п.31.4.5Б, п.31.4.5Г Правил дорожньогоруху України, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.121 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (недоведеністю).
Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №415057 від 03.10.2021 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому відсутні свідки події.
Також зазначає, що диск із відеозиписом, який долучений до матеріалів справи не є належним та допустимим доказом, оскільки працівниками поліції не долучено до даних матеріалів адміністративного провадження відповідних підтверджуючих документів на право службового використання невідомого йому відеозаписувального пристрою на який зроблено це відео.
Звертає увагу на те, що у його поясненнях до протоколу від 03.10.2021 року відсутні будь-які відомості про вчинення ним правопорушення зазначеного в протоколі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме даними, які містяться у:
протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №415057 від 03.10.2021 року;
відеозаписі ВХ00124;
Посилання апелянта на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні свідки події не грунтуються на вимогах ст. 256 КУпАП, у відповідності до якої у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються свідки адмінправоуршення у випадку їх наявності.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо неправомірного використання поліцейськими невідомого йому відеозаписувального присторою слід виходжу з того, , що згідно з приписами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Визнання чи не визнання особою своєї вини у скоєнні адміністративного праворушенння не є доказом його вчинення, тому посилання апелянта на те, що він визнав свою вину у скоєнні адмінправопорушення формально та його пояснення про те, що після складання на нього адміністративного протоколу за ч.4 ст. 121 КУпАП ним було придбано нові колеса і проведено їх заміну не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності .
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 притягається повторно до адміністративної відповідальності через технічні несправності протягом року, що підтверджується постановою про накладення на нього адмінстягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПРО № 951715 від 23.05.2021 року за ч.1 ст.121 КУпАП.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП та в строки, передбачені ст. 38 КУпАП, з врахуванням його особи, характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції ч.4 ст. 121 КУпАП, а тому підстави для скасування постанови суду та закриття провадження у справі- відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Гусятинського районного суду від 25 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя