Справа № 454/2895/21
29 листопада 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Синевської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки при звільненні та моральної шкоди,
Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 92757,89грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати в сумі 7056,08грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні сумі 149962,12грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 9000грн.
Свої вимоги мотивує наступним.
До 15.12.2020р. він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахта «Надія» та був звільнений за згодою сторін.
На час звільнення відповідач не здійснив повного розрахунку належних йому сум заробітної плати в сумі 92757,89грн.
Розрахунку з позивачем не проведено до даного часу.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зокрема зазначив, що відсутня вина відповідача щодо затримки заробітної плати. Міністерством енергетики України 09.03.2021р. видано наказ №11 «Про заходи підготовки до ліквідації ПрАТ «Шахта «Надія». Зазначає, що позивач у день звільнення перебував у черговій відпустці, з вимогою про розрахунок із ним до підприємства не звертався, а лише 02.08.2021р. звернувся до суду із даним позовом. Також звертає увагу на не співмірність суми середнього заробітку та саму суми заборгованості із заробітної плати. При ухваленні рішення у справі просить також звернути увагу на те, що у підприємства наявна заборгованість із виплати заробітної плати в загальній сумі 30415627,88грн. Звертає увагу на необгрунтованість вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надав суду заяву у якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «Шахта «Надія» в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про проведення судового засідання у його відсутності.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Згідно копії витягу із наказу ПАТ «Шахта «Надія» №256-к від 15.12.2020р., ОСОБА_1 звільнений із роботи за угодою сторін.
Із наданої відповідачем довідки від 18.06.2021р. встановлено, що заборгованість з виплати заробітної плати позивача складає 92757,89грн. Середньоденна заробітна плата позивача складає 973,78грн.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу (підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.
Як встановлено в ході розгляду справи, заборгованість із виплати заробітної плати позивачу відповідачем не виплачена.
Із наданого відповідачем платіжного доручення від 03.11.2021р. за №2287914, встанорвлено, що відповідачем частково погашено перед позивачем ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати на суму 3745,25грн.
Відтак, позовна вимога про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати в розмірі 92757,89грн. підлягає до задоволення частково, а саме в розмірі 89012,64грн.
Також встановлено, що позивач звільнений із роботи за угодою сторін 15.12.2020р.
Із наданого відповідачем витягу із табелю робочого часу, встановлено, що позивач у період з 30.11.2020р. по 15.12.2020р. перебував у черговій відпустці.
Позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача згідно ст. 116 КЗпП України на час звільнення із вимогою про проведення із ним розрахунку.
Відповідно у задоволенні вимоги щодо стягнення із відповідача компенсації втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою її виплати в сумі 7056,08грн. за період з 16.12.2020р. по 31.07.2021р. слід відмовити.
Крім цього, відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому, відповідно до п.5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 розд. IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №755/17855/16-ц.
Так, середньоденна заробітна плата позивача складає 973,78грн., що визнається відповідачем та про що ним надано відповідну довідку.
Разом з тим, дослідженими доказами в справі встановлено, що період затримки розрахунку з 16.12.2020р., який є наступним робочим днем з дати звільнення по 31.07.2021р. становить 154 робочих днів.
Відповідно при проведенні розрахунку 973,78грн. х 154днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 149962,12грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
В Постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Так, позивач, будучи звільненою 15.12.2020р., звернувся до суду лише 05.08.2021р.
Позивач не довів, що звернувся на момент звільнення до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі.
При цьому, останній був наділеним правом вже наступного дня після звільнення вимагати від відповідача повного розрахунку при звільнення та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
За таких підстав, суд визнає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 12000 грн.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4 (з послідуючими змінами та доповненнями), передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяної позивачу моральної шкоди та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
В той же час, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він терпів зазначені ним моральні страждання внаслідок затримки виплати заробітної плати після звільнення.
З врахуванням зазначеного, підстави задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні.
Крім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 89012 (вісімдесят дев"ять тисяч дванадцять) грн. 64коп. заборгованості із виплати заробітної плати.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 12000 (дванадцять тисяч)грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім)грн. судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в дохід держави 2102 (дві тисячі сто дві)грн. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія», ЄДРПОУ:00178175, місцезнаходження: с.Сілець, Сокальський район, Львівська область.
Головуючий: Т. В. Струс