печерський районний суд міста києва
Справа № 757/372/15-ц
24 листопада 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. за участю секретаря судових засідань Зінченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування,
установив:
У січні 2015 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Публічного акціонерного товариства Комерційний «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання права власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3
28.01.2015 р. збільшено позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», а саме: щодо визнання права власності на грошові кошти, що знаходяться на зберіганні в індивідуальному сейфі ОСОБА_3
20.07.2015 р. до участі у справі було залучено Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії» у зв'язку з пред'явленням вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку і належали померлому ОСОБА_3 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2015 р. позов задоволено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.06.2016 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2015 р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2015 р. та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 01.06.2016 р. скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2017 р. у зв'язку з відмовою від позову було закрито провадження у даній справі в частині позовних ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», а також в частині вимог до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2017 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2018 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2017 р. змінено в частині.
Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2019 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2017 р. та постанова Київського апеляційного суду від 04.12.2018 р. скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції; матеріали справи надійшли до суду першої інстанції 23.05.2019 р.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2019 р. цивільну справу прийнято до провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2019 р. залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Альфа-Банк» якправонаступника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2020 р. закрито підготовче провадження у справі.
17.11.2021 р. матеріали справи передано судді Волкові С.Я. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями).
У судове засідання 24.11.2021 р. о 09:45 год. позивач, відповідачі, третя особа не з'явилися, про дату, час і місце цього засідання належним чином повідомлені, відпредставника позивача 23.11.2021 р. надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, від представника відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» 24.11.2021 р. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, від представника третьої особи 24.11.2021 р. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.
Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Розовий м. Алушта Автономної Республіки Крим, Україна у віці 59 років помер ОСОБА_3 , про що 30.09.2013 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Алуштинского міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим зроблено відповідний актовий запис № 391.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогами до відповідачів про визнання права власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 , свої вимоги обґрунтовує статтями 16, 970, 1218, 1268 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
У силу статтей 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування позачергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦПК України, він не заявив про відмову від неї (частини перша, третя статті 1268 ЦК України).
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Норма статті 1228 ЦК України встановлює, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Отже, для отримання вкладу, щодо якого вкладником було зроблено розпорядження банку, спадкоємцеві необхідно в порядку спадкування отримати свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку, а також на грошовий вклад, щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах. Кошти, що знаходяться на рахунках в банку, хоча і стають об'єктом права вимоги спадкоємця після прийняття спадщини, але фактично можуть бути одержані не раніше оформлення правовстановлювального документа на вклад - свідоцтва про право на спадщину, і пред'явлення його до банку.
Позивач ОСОБА_1 підставою для звернення до суду зазначає неможливість оформити спадщину після смерті батька, оскільки нотаріуси міста Києва відмовляються повторно реєструвати спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_3 .
Згідно роз'яснень, викладених Пленумом Верховного Суду України у пунктах 20, 21 Постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. У п'яту чергу право на спадкування за законом також одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцями слід вважати неповнолітню або непрацездатну особу (жінку, чоловіка при досягненні відповідно 55 і 60 років, інвалідів I, II і III груп), яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. Правила статті 1264 ЦК не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.
Між тим, згідно роз'яснень, викладених Пленумом Верховного Суду України у абзацах 2-5 пункту 23 Постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Набуття (надання) повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою не є підставою для того, щоб вважати її повнолітньою. У зв'язку із цим вона має вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК. Подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу.
Отже главою 86 ЦК України «Спадкування за законом», а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів, що знайшло своє підтвердження у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування».
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи не містять відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом. Дійсно, у судовому засіданні 29.01.2015 р. долучено копію листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вих. № 1/01-16 від 15.01.2015 р. на адресу ОСОБА_1 , втім означений лист за своїм змістом є роз'яснювальним і не містить в собі відмови у вчиненні нотаріальної дії, подібний за змістом роз'яснювальний лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. на адресу ОСОБА_1 № 08/01-16 від 07.04.2016 р. надано ОСОБА_1 в якості письмового доказу на стадії апеляційного оскарження, лист того ж нотаріуса вих. № 07/01-16 від 07.04.2016 р. на адресу позивача, також не є відмовою у вчиненні нотаріальної дії.
Суд, враховуючи, що відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, означене є підставою для відмови у позові.
Суд вбачає, що у судовому засіданні 14.03.2017 р. з ініціативи суду вирішено витребувати з Великоносівського районного суду Донецької області матеріали цивільної справи № 220/993/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, що у судовому засіданні 09.08.2017 р. з ініціативи суду залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_2 .
Встановлено що у провадженні Великоносівського районного суду Донецької області перебувала цивільна справа № 757/16458/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності. Позивач, звертаючись до суду із позовом, свої вимоги обґрунтувала тим, що з 02.03.2007 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , на підтвердження чого надала суду копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 02.03.2007 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві; що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вона звернулася доприватного нотаріуса Алуштинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Буховець Юлії Валеріївни із заявою від 07.10.2013 р. про прийняття спадщини після чоловіка, батьком померлого ОСОБА_4 , матір'ю померлого ОСОБА_5 було подано заяви від 30.10.2013 р., сином померлого ОСОБА_6 було подано заяву від 09.10.2013 р., а також донькою померлого ОСОБА_1 було подано заяву від 07.10.2013 р. про прийняття спадщини після померлого, на підтвердження чого надала суду копії відповідних заяв, листування приватного нотаріуса із банківськими установами. Враховуючи, що за час проживання у шлюбі вони з чоловіком вели сумісне господарство, заробляли гроші та робили накопичення в банківських установах, враховуючи відмови батьків померлого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відмови сина померлого ОСОБА_6 від своєї частки у спадщині, просила визнати за нею право власності на майно, яке було накопичене із чоловіком в банківських установах за період їхнього сумісного життя у шлюбі. Заочне рішення Великоносівського районного суду Донецької області було скасоване ухвалою від 02.02.2016 р. за заявою представника ОСОБА_1 від 31.12.2015 р.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогами до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Публічного акціонерного товариства Комерційний «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання права власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 , в подальшому збільшуючи позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», залучаючи до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії», ігноруючи вимоги частини першої статті 33 ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 р., згідно якої суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача, всупереч висновку касаційної інстанції про те, що «за змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє всебічному і повному здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Частиною 1 ст. 33 ЦПК України визначено, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. … Усупереч вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а саме: про необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_2 (дружина померлого спадкодавця) із належним оформлення цієї процесуальної дії згідно зі ст. 33 ЦПК України», через що були скасовані попередні рішення, з особистих підстав вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 висуває саме до банків, знаючи, щодружина спадкодавця отримала майно, яке було накопичене нею з її чоловіком в банківських установах України, закриває провадження у даній справі в частині вимог до банків, належних спадкоємців до справи не залучає.
Враховуючи викладене, оскільки позов пред'явлено до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», суд приходить до висновку, що позов заявлено до неналежних відповідачів, що є підставою для відмови у позові.
Керуючись статтями 16, 970, 1218, 1268 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 141, 258-259, 264-265, 354, 355 ЦПК України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ: 23494714).
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ: 14360570).
третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повне рішення складено 29.11.2021 р.
Суддя Волкова С.Я.