26.11.2021 Справа № 756/847/17
Унікальний № 756/847/17
Провадження № 1-кп/756/130/21
26 листопада 2021 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
додаткових присяжних ОСОБА_6 ,
за участю секретаря ОСОБА_7 ,
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого: ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
провівши судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України,
В провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
25.11.2021 через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 строку тримання під вартою.
Крім того, 25.11.2021 захисником ОСОБА_12 - адвокатом ОСОБА_7 канцелярію суду було подано заперечення на клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 строку тримання під вартою
Прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольних з підстав викладених у клопотанні.
Прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити з підстав викладених у клопотанні.
Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав подане стороною обвинувачення клопотання та просив його задовольнити, вказуючи що висловлює незмінну позицію його довірительниці.
Захисник ОСОБА_7 вказала, що клопотання сторони обвинувачення не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає нормам КПК України, кримінальне провадження спрямоване на знищення обвинуваченого та позбавлення останнього і його родини нерухомості та статків, на даний час обвинувачений відповідно до норм КПК України, зокрема і ст. 49 КК України має бути звільнений з під варти, оскільки тривалий час утримується в порушення вимог законодавства та позиції Європейського суду з прав людини під вартою. Ризики наведені прокурором в клопотанні є надуманими та втратили будь яку актуальність у даному кримінальному провадженні. Обвинувачений утримується в жахливих умовах, тому з метою врятування його життя та здоров'я, враховуючи, що ОСОБА_12 відповідно до стану свого здоров'я має негативну спадковість, тому проявивши гуманність суд має обрати останньому будь який інший не пов'язаний із триманням під вартою запобіжних захід. При цьому, просила врахувати бездоганну ділову репутацію обвинуваченого під час здійснення ним законотворчої діяльності будучи народним депутатом Верховної ради України 5 та 6 скликання, а також просила звернути увагу суду на сталу практику інших судів, зокрема Києво-Святошинського районного суду м.Києва де останньому було обрано альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Захисник ОСОБА_11 зазначив, що подане стороною обвинувачення клопотання не містить відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, а саме коротково викладу фактичних обставин вчиненого, не містить посилань на матеріали кримінального провадження, які підтверджують обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_12 інкримінованого йому діяння, що передбачено ст.ст. 184, 199 КПК України, а тому взагалі немає бути предметом розгляду у даному судовому засіданні, суд мав би його повернути стороні обвинувачення. Крім того, вказав, що всупереч зазначеного вище, розглядаючи дане клопотання, вказав на відсутність посилання на ризики передбачені ст. 177 КПК України у клопотанні прокурора. Зокрема, зазначив, що на даній стадії розгляду кримінального провадження взагалі неможливо спотворити чи знищити будь-які докази сторони обвинувачення, оскільки вони вже були предметом дослідження в судовому засіданні. Посилання на ризик втечі є не доведеним. Також, вказав, що обвинуваченим не було в законному порядку вручено повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого йому діяння, а тому він не набув статусу а ні підозрюваного, а ні обвинуваченого у даному кримінальному провадженні. Сторона обвинувачення в особі прокурорів колишньої військової прокуратури з метою повного контролю, а також з метою приниження людської гідності ОСОБА_12 під надуманим приводом застосування заходів безпеки щодо останнього помістили обвинуваченого в нелюдські умови де відсутнє належне медичне забезпечення, немає належного освітлення у приміщенні де утримується ОСОБА_12 , у такий спосіб останній постійно піддається знущанню та катуванню. З урахуванням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також той факт, що останній тривалий час утримується під вартою, просив суд взяти до уваги ту обставину, що у ОСОБА_12 немає ні наміру, ні сенсу переховуватись від суду, оскільки позиція захисту переконана, що винуватість обвинуваченого не доведена та за наслідком розгляду справи має бути прийнято виправдувальний вирок, а у разі прийняття протилежного рішення останній в будь якому випадку має бути звільнений з під варти у зв'язку із закінчення строків давності. Просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, вказав, що даний запобіжний захід у повній мірі здатний забезпечити належну поведінку ОСОБА_12 .
Обвинувачений ОСОБА_12 категорично заперечував проти можливості задоволення клопотання про продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наголошував на те, що в порушення вимог законодавства з штучно створених представниками державного обвинувачення умов незаконно утримується в умовах ізолятора тимчасового тримання де створенні для нього жахливі, нестерпні умови, які він сприймає як катування над собою, зазначив, що таким утриманням та жахливим відношення до нього порушують всі можливі законодавчі акти. Посилаючись на ту обставину, що він не має наміру переховуватися від суду, а має на меті сприяти встановленню істини по справі, просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення та вирішити питання щодо його належного утримання, у разі задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу, забезпечити йому право на отримання належної медичної допомоги, негайно вирішити питання щодо цілодобового медичного спостереження, а також в порядку ст. 206 КПК України, вирішити питання щодо його термінового переведення із ІТТ до належного державної установи для подальшого його утримування. Також зазначив, що в період часу січня 2020 року по теперішній час не проходив жодного медичного обстеження, враховуючи, причину з якої пішла із життя його мати, а також враховуючи його стан здоров'я на теперішній час він має хронічну гіпертонічну хворобу, наполягав на проведенні належного медичного освідування, а у разі необхідності поміщення його на стаціонарне лікування.
Всі кримінальні провадження щодо нього є сфальсифікованими на замовлення злочинного угрупування під керівництво та за рахунок фінансування ОСОБА_13 , спрямовані на позбавлення його життя, а також на позбавлення його та його родини майна та статків. Враховуючи його міцні соціальні зв'язки, те що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його бездоганну ділову репутацію, а також його самовідданість під час всього його трудового шляху, просив обрати йому будь який альтернативний запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Згідно матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_12 ухвалою Оболонського районного суду м. Києва було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 29.11.2021 року.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Смирнов проти Росії» визначено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З огляду на значимі для даного провадження обставини, дані про особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_12 має громадянство інших країн (Республіки Грузії та Канади), те, що він тривалий час переховувався від слідства та суду та перебував у розшуку, здійснивши втечу з- під варти, те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що спричинило загибель людини, те, що відносно ОСОБА_12 наявні й інші кримінальні провадження, за якими він обвинувачується також у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про те, що ОСОБА_12 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає, що на даний час строк перебування обвинуваченого під вартою не можна визнати таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності між повагою на його особисту свободу та публічними інтересами, що випливають з прав потерпілих на захист від особливо тяжкого кримінального правопорушення, на охорону їх прав та законних інтересів і забезпечення швидкого та повного розгляду даної справи, а тому, на переконання суду, на даному етапі необхідно продовжити ОСОБА_12 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК, у тому числі і домашній арешт, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Доводи сторони захисту, що жодних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, не доведено і вони взагалі відсутні, є необґрунтованими. Окрім того, на переконання суду, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, хоча і дещо знизилися, але продовжують існувати, і жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним у справі ризикам з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого та іншим обставинам, встановленим у справі.
Крім того, у даному випадку ризик втечі, є характеристикою ситуації, що має невизначеність результату, при можливій наявності несприятливих наслідків.
Відтак, ризик можливої спроби ОСОБА_12 переховуватись від суду не може бути спростований самими твердженнями захисників про те, що обвинувачений не має наміру для виїзду за межі України. Спроби переховуватися від суду тому і не реалізовані обвинуваченим реально, оскільки останній тримається під вартою з моменту затримання та у останнього не було такої можливості і тим більше таку можливість не можна допустити.
Тому на думку суду на даний час немає достатніх підстав для зміни ОСОБА_12 запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний із триманням під вартою.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_12 неодноразово наголошувалося про ненадання йому належної медичної допомоги та про утримання його під вартою в жахливих умовах.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Отже, за необхідності медична допомога надається підозрюваним, обвинуваченим в умовах слідчого ізолятора.
Враховуючи викладене, суд, вважає за необхідне відреагувати на зазначене стороною захисту та ОСОБА_12 повідомлення шляхом надіслання відповідного судового рішення, та з метою усунення факту ненадання медичної допомоги в умовах слідчого ізолятору, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, доручити адміністрації Державної установи, в якій обвинувачений ОСОБА_12 утримується під вартою, забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_12 із наданням належної медичної допомоги, із залученням відповідних спеціалістів.
Відповідно до ч.3 ст.1 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Тому, суд, вважає за необхідне відреагувати на зазначені стороною захисту та ОСОБА_12 повідомлення про неналежне утримання останнього під вартою, порушення порядку та умов тримання під вартою, а також посиланнях останніх на систематичне катування обвинуваченого в умовах ІТТ, та доручити прокуратурі м.Києва провести перевірку викладених фактів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 206, 331, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 24.01.2022 року включно.
Ознайомити та вручити обвинуваченому під розпис копію ухвали про продовження запобіжного заходу.
В частині заявлених ОСОБА_12 заяв щодо ненадання останньому належної медичної допомоги, а також вирішення питання щодо необхідності його цілодобового медичного спостереження, неналежних умов тримання під вартою в умовах ізолятора тимчасового тримання ГУ НП в м.Києві, направити листи до прокуратури м. Києва та керівнику Державної установи де на даний час утримується ОСОБА_12 для організацій перевірок, та за наявності підстав для реагування у встановленому законом порядку, про наслідки виконання даної ухвали суду повідомити Оболонський районний суд м.Києва, обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1